Економічна криза в Україні її особливості та фактори стабілізації

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

             з дисципліни „ Політекономії” 

      на  тему: Економічна криза в Україні її особливості та  фактори стабілізації 

Черкаси 2010 р. 
 
 
 
 
 
 
 
 

      ЕКОНОМІЧНА КРИЗА В УКРАЇНІ ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ ТА ФАКТОРИ СТАБІЛІЗАЦІЇ 

      ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………3

Розділ 1.Світова  економічна криза……………………………………………5

1.1 Характеристика та причини світової економічної кризи…………………..5

1.2 Вплив світової економічної кризи на економіку країн світу……………....9

Розділ 2. Аналіз та проблеми вирішення економічної кризи в Україні…11

1. Причини та основні фактори виникнення економічної кризи в Україні...11
2. Динаміка основних економічних показників України в період кризи.......14           

Розділ 3. Шляхи подолання економічної кризи в Україні………………..19

3.1 Принципи формування стабілізаційної політики держави 2008-2009рр...19

3.2 Рекомендації зовнішніх експертів по виходу України зі світової кризи...22

Висновки………………………………………………………………………...25

Список  використаних джерел………………………………………………..27

Додатки………………………………………………………………………….29 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

    Актуальність  теми. Як відомо, сучасне суспільство прагне до постійного поліпшення рівня й умов життя, які може забезпечити тільки стійкий економічний ріст. Однак спостереження показують, що довгостроковий економічний ріст не є рівномірним, а постійно переривається періодами економічної нестабільності. Підйоми і спади рівнів економічної активності, що ідуть один за одним прийнято називати діловим чи економічним циклом. Тому є всі підстави думати, що рух ділового життя суспільства протікає у формі циклів, сутність яких полягає в наявності повторюваної послідовності змін. Діловий цикл припускає рух трьох величин: обсягу зайнятості, обсягу продукції і рівня цін.

    Економічні  перетворення в Україні повинні  бути націленими на вирішення найважливішого завдання - це радикальні зміни в  системі управління економікою як на макрорівні, так і на мікрорівні (рівні підприємств і об'єднань). Зміни на мікрорівні полягають в перебудові організаційної структури управління діяльність підприємств, створенні промислово-фінансових груп, холдингових компаній. Необхідність створення і розвитку нових в Україні форм підприємництва об'єктивно обумовлена потребою підприємств у більш гнучких структурних формах, здатних адаптуватися до швидких змін зовнішнього середовища.

    Кризові явища в галузях економіки  України спричинені недостатнім  і несвоєчасним урахуванням змінних  умов виробництва, можливостями інтенсифікації, змінами у методах господарювання та іншими причинами. Темпи виробництва почали різко сповільнюватися. А намагання стримати спад виробництва екстенсивними методами не призвело до відповідних результатів, спричинило зменшення фондовіддачі.

    Тема  економічної кризи на сьогодні є дуже актуальною, тому що не знаючи причин кризи в Україні, неможливо знайти шляхи до її подолання. 
 

    Метою курсової роботи є аналіз причин та факторів економічної кризи в Україні та світі, шляхи її подолання та вплив економічної кризи на економіку.

    Основними завданнями роботи є:

1) дослідити основні причини виникнення світової економічної кризи;

2) функціонування  інститутів банківської системи  в умовах кризи;

3) дослідження   основних проблем розвитку інститутів грошового ринку в Україні в період кризи ;

4) дослідження  та аналіз перспектив розвитку  суб’єктів національного 

ринку грошей;

5) аналіз  діяльності небанківських кредитних  інститутів в Україні;

6) дослідження впливу світової економічної кризи на економіку України;

7) внесення  пропозицій, щодо покращення функціонування грошового ринку.

    За  об’єкт дослідження  курсової роботи прийнято процес виникнення економічної кризи, її вплив та фактори стабілізації.

    Предметом дослідження є економічна криза.

    Методи  дослідження. Теоретична частина курсової роботи базується на опрацюванні і порівнянні великої кількості наукових праць як вітчизняних так і закордонних авторів. Вивчаються думки різних шкіл та напрямів в економічній думці. Досліджуються класичні та новітні підходи щодо визначення суті економічної кризи.

    В практичній частині використовують прийоми динамічних порівнянь, графічного зображення статистичних даних, кореляції. 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1. СВІТОВА ЕКОНОМІЧНА КРИЗА 
 

    1.1.Характеристика та причини світової економічної кризи 2007–2009 рр 

    Поняття „криза" - одне з найбільш складних, яке має багато змістових відтінків інтерпретацій та сутнісних характеристик. В економіці термін „криза" набув поширення та визнання насамперед у зв'язку з розробкою концепції циклічності розвитку економічних систем, яка належить до фундаментальних складових категоріального апарату економічної теорії та вже понад сто років посідає одне з центральних місць у дослідженнях різних наукових шкіл та напрямків економічної науки. Парадигма циклічності змін сукупного попиту та пропозиції, обсягу виробництва та доходу і відповідно стану економіки є основою теорії економічних циклів та економічної кон'юнктури, яку досліджували такі видатні вчені економісти, як К. Маркс, Дж. М. Кейнс, Й. Шумпетер, М. Фрідмен, їхні послідовники та опоненти [2, c.41] .

    В сучасній економічній літературі існують  різноманітні пояснення сутності, феномену їх виникнення та розгортання кризових явищ. Кожна фірма або підприємство як соціально-економічна система має два режими (або тенденції, стану) свого існування: функціонування та розвиток. Функціонування - це підтримка життєздатності, збереження функцій, які визначають цілісність, якісну визначеність та змістовні ознаки системи; розвиток - набуття нової якості, процес перманентної та незворотної зміни (удосконалення) підсистем та параметрів (складових) його діяльності, що має суттєвий характер, певну форму і позитивні наслідки для його життєздатності. Функціонування та розвиток взаємопов'язані: функціонування певним чином стримує розвиток і в той же час є його необхідною основою, розвиток руйнує певні процеси функціонування, створюючи умови для більш стійкого їх здійснення у майбутньому. 
Виходячи з цього, виникає циклічна тенденція розвитку криз, яка віддзеркалює періодичність їх настання як результат боротьби між функціонуванням та розвитком, накопичення протиріч в межах режиму „функціонування" та об'єктивною необхідністю переходу на режим „розвиток" [4, c. 43] .

    Криза є найскладнішою та найсуперечливішою  фазою економічного циклу. З нею, з одного боку, пов'язані руйнівні сили: скорочення виробництва, масові банкрутства, безробіття, зниження життєвого рівня, наступ на соціальні завоювання трудящих і демократію, політична напруга, а з другого - криза виконує творчу функцію: циклічні коливання ділової активності є однією з умов економічного зростання, а сама криза - активною складовою частиною творчого процесу. Прискорюючи відмирання застарілих економічних систем, вона одночасно є важливою ланкою, що прискорює технічне і технологічне оновлення виробництва, структурну перебудову економіки.

    Криза характеризується:

1)порушенням макроекономічної рівноваги, розбалансуванням взаємодіючих структур;

2)перевиробництвом з наступним падінням обсягів виробництва, нагромадженням товарних мас в оптовій торгівлі;

3) падінням товарних цін;

4) зростанням безробіття, збільшенням незайнятих виробничих потужностей;

5)падінням рівня реальної заробітної плати, інших доходів, прибутків підприємств, життєвого рівня населення;

6)зниженням платоспроможного попиту населення, зменшенням обсягів оптової та роздрібної торгівлі;

7) крахом грошово-кредитних зв'язків;

8) наростанням системи взаємних неплатежів;

9) кредитною напругою, злетом норми позикового відсотка;

10)нестачею грошової маси, високими темпами інфляції.  

    У кризовій фазі відбувається скорочення обсягу продукції, яка випускається, зменшуються масштаби капіталовкладень, різко знижується рівень зайнятості.

    Отже, спробуємо розібратися, з чого розпочалася криза, зокрема в Україні та світі в цілому.

    Звичайно, враховуючи масштабність і глибину світової економічної кризи, необхідно говорити про комплекс чинників, які до неї призвели. Проте зосередимося лише на основних. Більшість експертів причинами цієї кризи називають проблеми в американській економіці, а саме у фінансовій сфері, що виникли внаслідок різкого скорочення заощаджень, зростання дешевих кредитів, неадекватного споживання та спекуляцій на ринку ризикованих іпотечних цінних паперів [6, c.47] .

    Зокрема, директор Інституту світової економіки  і міжнародних відносин НАН України  академік Ю. Пахомов у своєму виступі на науково-практичній конференції, що відбулася 12 листопада у Дипломатичній академії України при МЗС України, так пояснив причину виникнення кризи в США: «Спочатку Сполучені Штати дійшли до вищого ступеню комфорту завдяки тому, що країна повністю жила в борг, але це не могло продовжуватися завжди... Іпотечна криза стала початком глобальної фінансової, яка як сніжна грудка зачепила всі галузі глобальної економіки».

    Як  відомо, найбільша в світі американська економіка значною мірою розвивається завдяки споживачам, оскільки споживчі витрати формують близько 2/3 ВВП Сполучених Штатів упродовж останніх тридцяти років. Це саме зумовлює збільшення доходів населення та державного бюджету США. І якщо до середини 80-х років минулого століття американці зберігали близько 7–9% своїх поточних доходів, то пізніше норма поточних заощаджень почала неухильно скорочуватися, упавши 2001 року нижче за 0% (за рахунок кредитів). Згодом заощаджування трохи відновилося, але в 2005–2006 роках люди знову перестали відкладати гроші й навіть почали витрачати накопичене в попередні роки. Не сприяли заощадливості американців і низькі відсоткові ставки за кредитами, які майже в необмежених обсягах отримували американські банки у Федеральній резервній системі, що, у свою чергу, призводило до практично нульових, з урахуванням інфляції, розмірів реальних відсотків за депозитами.

    Серед головних причин виникнення фінансової кризи професор Гальчинський акцентує увагу на перетворенні американських  банків на «інститути обслуговування спекулятивних потоків. Майже 2 трлн. дол. – щоденний обсяг операцій на світовому валютному ринку. За експертними оцінками, лише 5–7% їхньої загальної суми пов’язані з реальною економікою, а решта–спекулятивні трансакції. Їхні потоки пришвидшувалися останнім часом темпами в 15–20% на рік» [22, c. 68] .

    З цього моменту фінансова криза  зі Сполучених Штатів починає стрімко  поширюватися на інші світові фондові  ринки, спричиняючи першу хвилю  вже глобального масштабу, яких, на думку Міністра економіки України Богдана Данилишина, вже було три.

    Підводячи загальні підсумки ситуації, що склалася на сьогодні у світовій економіці, необхідно  зазначити наступне. Світова фінансова  криза за всіма ознаками переросла в глобальну. Її руйнівні дії із фінансового сегмента економіки дедалі більше перекидалися на реальний сектор: з будівельної галузі на автомобілебудування (у вересні в США продаж нових автомобілів упав на 27%; схожі процеси відбуваються і в країнах ЄС). Наступними стали базові галузі: виробництво будівельних матеріалів та металургія і, нарешті, весь ланцюг виробничого процесу. Він не може залишитися недоторканним, адже фінансова система й реальна економіка – це єдине ціле. При цьому жодна з країн, зокрема й Україна, не мала будь-яких шансів уберегтися від її руйнівних наслідків.

    І ще один важливий висновок, зроблений  уже згаданим паном Гальчинським, полягає в тому, що нинішня криза  – це криза не лише геоекономічного, а й геополітичного устрою світу.

    1.2. Вплив світової економічної кризи  на економіку провідних країн світу 

    Наслідки  світової фінансової та економічної  кризи особливо гостро позначились  на соціальному та економічному становищі провідних країн світу, в першу чергу через зростання дефіциту платіжного балансу та державного бюджету країни, зниження обсягів виробницва майже в усіх галузях економіки та зростання безробіття. Ці аспекти збільшили вразливість економіки , а уповільнення структурних реформ консервує на низькому рівні продуктивність праці та зменшує спроможність економіки країни реагувати у складних ситуаціях [9, c. 213] .

    Вплив кризи на економіку Німеччини. Після значного спаду протягом четвертого кварталу 2008 р. – першого кварталу 2009 р., завдяки ефективним заходам федерального уряду (кон’юнктурні пакети уряду 1 та 2), почався процес поступового виходу економіки ФРН з кризи.

    Так, згідно базового сценарію передбачається, що реальній ВВП, після спаду у 2008 р. на 4,9%, зросте у 2010, відповідно на 1,6% та 1,2%. Проте, слід враховувати, що той позитивний ефект, який створювався завдяки цілеспрямованим діям уряду Німеччини протягом 2008-2009 рр., у 2010-2011 рр. буде помітно послаблюватися.

    Вплив кризи на економіку Великобританії. Опубліковані наприкінці лютого 2008 р. дані про стан британської економіки залишаються досить суперечливими. З одного боку, уточнені дані про динаміку ВВП у четвертому кварталі минулого року свідчать про певне покращення цього показника до +0,3% порівняно з раніше оголошеними 0,1%, тобто країна почала виходити з кризи після шести кварталів негативного росту (2-4 кв. 2008 та 1-3 квартали 2009 р.). При цьому фахівці задоволені зростанням виробничого сектора, насамперед, обробної промисловості – як обсяги випуску продукції, так і виробничі замовлення показали позитивну динаміку вперше з третього кварталу 2008 року [11, c.113] .

    Вплив кризи на економіку Франції. Соціально-економічна ситуація в країні у 2007 році зазнала суттєвого тиску, спричиненого світовою економічною і фінансовою кризою. Враховуючи можливі серйозні політичні, економічні та соціальні наслідки світової фінансової та економічної кризи уряд, з ініціативи Президента Франції, наприкінці 2008 року розробив  та ввів в дію в січні 2009 р. схвалений Національними зборами дворічний антикризовий план активізації економіки, на виконання якого з державного бюджету було виділено 26 млрд. євро [24, c.60] .

    Вплив кризи на економіку Японії. У 2007 р. економіка Японії, яка глибоко інтегрована у світову економіку,  гостро відчувала негативний вплив глобальної економічної кризи на розвиток усіх галузей промисловості, фінансового сектору та зовнішньої торгівлі. Проте, наприкінці 2009 р. завдяки впровадженню антикризових економічних пакетів японського уряду та незначному покращенню світової економічної кон’юнктури, економіка країни сходу сонця почала демонструвати перші ознаки пожвавлення .

    Вплив кризи на економіку США. Дефіцит держбюджету США за 2008 р. становив 454,8 мільярда доларів, що є рекордом за всю історію Америки. Не треба забувати, що це для світу є небезпечно з огляду не те, що кожна третя покупка у світі робилася і робиться в США [13, c.277] .

    Порівнянні  з 2007 р., дефіцит зріс майже в три  рази. Рік тому він становив 161,5 млрд. дол. До цього найбільший річний дефіцит  держбюджету був зафіксований в 2004 р. - 413 млрд. дол. На тлі економічного спаду дохідна частина бюджету скоротилася, в той час як видаткова частина зросла за рахунок військових витрат, заходів з порятунку банківського сектору та боротьби з безробіттям. Уряд висунув нові пропозиції в економічній галузі. Запропоновані заходи спрямовані на створення додаткових робочих місць, надання громадянам доступу до пенсійних заощаджень та відстрочок виплати кредитів, а також стабілізацію бюджетів штатів і місцевого рівня. 

    РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ПРОБЛЕМИ ВИРІШЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ  КРИЗИ В УКРАЇНІ 
 

    2.1. Причини та основні фактори  виникнення економічної кризи  в Україні 

    Світова криза вплинула на економічний розвиток України, яка інтегрувала у світову  економіку. Для України притаманні такі характерні риси економічної кризи як дефіцитний платіжний баланс, велика залежність від експорту металів (ринки підвищеної конкуренції) та імпорту капіталу, високих технологій, нафти і газу (ринки заниженої конкуренції); висока концентрація виробництва і капіталу, обмежені можливості щодо децентралізації ризиків; значна соціальна поляризація, відсутність практики і інструментів адресної соціальної політики; невисокий рівень міжнародних резервів НБУ, відсутність накопичених резервних фондів уряду; хиткість політичної системи, її нездатність швидко ї ефективно розв’язувати економічні проблеми; порівняно низька частка малого і середнього бізнесу у ВВП [7, c.17] .

    Тобто, негативні наслідки світової фінансової кризи на економіку України можна  розглянути в таких аспектах, як зниження темпів розвитку ринку фінансових послуг в Україні, зниження сукупного попиту населення внаслідок негативних очікувань, що в свою чергу призведе до зниження темпів зростання ВВП, послаблення ділової активності суспільства, скорочення обсягу виробництва кредитно залежними підприємствами, прагнення деяких українських політиків «перекласти» проблеми фінансового ринку на промисловість та населення України загалом.

    Фінансова криза виникла в силу багатьох факторів, найголовнішим з яких, все ж є диспропорція між фінансовим та промисловим капіталом. Світова економіка отримала залежність від складних фінансових інструментів, недосконалість яких призвела до світової фінансової кризи, вплив якої відчули економіки більшості держав світу.

    Основні зовнішні чинники що вплинули на формування кризових явищ: світове падіння попиту на металургічну продукцію більш ніж в 2 рази потягнуло за собою значне падіння ціни. Внаслідок цього значно скоротилася частка експорту і відповідно валютних надходжень, відповідно зменшилися обсяги виробництва, на міжбанку зріс попит на долар і курс змінювася з 5.6 у вересні на 6.8 у листопаді, на 10.0 у другій половині грудня та з кінця січня 2009 року стабілізувався на рівні 8.3 грн. за 1 долар США, [5]. Вагомою причиною кризи в Україні є її інтеграція в світову економіку - близько 60% ВВП країни [5, c.87] .

    Основні внутрішні чинники: поштовхом стала  інформація про зниження надійності вкладів у Промінвестбанку, що потягнуло  за собою різкий відтік вкладів у  ньому. Паралельно почав рости відтік коштів (дострокові зняття депозитів) і у інших банках. Обсяг відтоку сягнув 6-7 млрд. доларів США за тиждень, після чого нацбанк своєю постановою обмежив дострокові зняття депозитів і видачу кредитів. Зроблено це було для запобігання кризи ліквідності банків та їх банкрутства. Внаслідок цього припинилося кредитування іпотеки і будівництва, що практично звело попит до нуля. Далі почалось зниження цін на нерухомість. З метою стабілізації фінансового ринку та допомоги комерційним банкам, Національний банк України залучив 16.5 млрд. дол. США кредиту від Міжнародного валютного фонду. В листопаді урядом було залучено кредит в розмірі 3 млрд. гривень для покриття бюджетного дефіциту. Показники - ВВП:  2008 р. - 6,4%, 2009р. - 2,5; інфляція: 2008р. - 25,3%, 2009р. - 18,8%, поточний рахунок платіжного балансу: 2008р. - 7,2%, 2009р. - 9,2%, [1, c. 22].

     Про поширення світової фінансової  кризи на  Україну  свідчать  поточні тенденції розвитку економіки: 

    1) стрімке скорочення   промислового   виробництва,   що  змінює структуру внутрішнього попиту і призводить до накопичення  запасів нереалізованих  товарів,  як це було на початку 90-х років.  Тобто спостерігається  зниження  попиту  на   продукцію   металургійної, машинобудівної,  будівельної  та  інших  галузей  в усьому ланцюгу міжгалузевих зв'язків, зокрема торгівлі і транспорту;

    2) втрати як корпоративних доходів,  так і доходів населення та держави з відповідним невиконанням планових показників надходжень до бюджетів,  що є загрозою  в частині виконання функціональних зобов'язань уряду;

    3) відплив капіталу, зменшення  можливості   рефінансування корпоративних зовнішніх боргів,  зростання недовіри до банківської системи;

    4) різке падіння  індексу  ПФТС  на фондовому ринку, який після поступового "просідання" у першому півріччі  лише  за  три  місяці (серпень-жовтень) втратив 61,48 відсотка своїх позицій;

    5) посилення девальваційних   процесів  у  зв'язку  з  відпливом валюти через фондовий ринок та посилення тенденції до  конвертації заощаджень  населення в іноземну валюту. Це призвело до зменшення обсягу міжнародних валютних резервів з 38,1 млрд. доларів США на 1 вересня  до  32,74  млрд.  на 1 грудня [20, c.543] .

     6) скорочення кредитування, що негативно позначилось на розвитку видів економічної діяльності, орієнтованих переважно на внутрішній ринок  (будівництво, машинобудування, роздрібна торгівля), та відповідно зменшило попит на продукцію суміжних галузей;

    7)ускладнення ситуації  в  соціальній сфері внаслідок згортання виробництва,  що призвело до збільшення заборгованості  з  виплати заробітної плати.

    Отже, можна зробити висновок, що економічна криза стала досить важливою проблемою сучасного світу. Фінансова криза оголила існуючі проблеми і в Україні. Проте у кожної кризи є як початок, так i своє завершення: після рецесії та, можливо, затяжної стагнації економіки рано чи пізно розпочнеться зростання [3, c.29] . 

    2.2. Динаміка основних економічних  показників України в період  кризи 

    Багатоваріантність  причин виникнення фінансової кризи, названа  фаховим середовищем та висловлена суспільним загалом, на фоні відносної недієвості запропонованих урядами провідних держав світу антикризових заходів переконує, що за боротьбою з кризою все ж таки маскується відтермінування більш складних наслідків, а неефективність витрачених безпрецедентно масштабних ресурсів перекладається на плечі прийдешніх поколінь значним борговим навантаженням.

    В Україні перші прояви негативних економічних процесів позначилися  на банківській системі восени 2008 р., оскільки майже 50% вітчизняного банківського сектора контролюється іноземними банками з усіма їхніми проблемами ліквідності, дефіцитом кредитних та інвестиційних ресурсів, обвалом основних фінансових ринків світу. Згодом криза торкнулася не лише банків, а й інших фінансово-кредитних установ: ІСІ, страхових компаній, кредитних спілок, а також фондового ринку, що сприяло розвитку фінансової кризи. Усі ці процеси негативно позначилися на діяльності вітчизняних підприємств, наслідком чого стало значне скорочення реального сектора економіки, зниження темпів зростання ВВП країни, зростання безробіття, підвищення рівня цін. Тому багато економістів говорять про те, що Україна переживає економічну кризу, яка проявляється не лише у дестабілізації діяльності банківського сектора, а й у суттєвому падінні темпів розвитку реальної економіки [8, c.15] .

    Тенденцію щодо погіршення ситуації у реальному  секторі економіки України можна  простежити, проаналізувавши динаміку ВВП країни (табл. 1) [ 26 ] .