Економічна ефективність технічного переозброєння підприємства

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

Факультет економіки і менеджменту

Кафедра економіки промисловості

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

«Економічна ефективність технічного переозброєння підприємства»

з дисципліни «Економіка підприємства»

 

Варіант № 18

 

 

 

Виконала

     студент  гр. ЕК-06                      Базик Олександр Вікторович

 

Керівник роботи

    ст. викл.                                           Товкань Олександр Вікторович

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ

2009

РЕФЕРАТ

 

Пояснювальна записка до курсової роботи:  30 с., 9 табл., 4 джерела.

Мета роботи – розрахунок і обґрунтування  економічної ефективності проведення технічного переозброєння підприємства.

Методи дослідження  – критичний аналіз проблеми на основі першоджерел, статистичні методи (порівняння, індексний), аналіз і синтез.

Ключові слова: ПІДПРИЄМСТВО, ОБОРОТНІ КОШТИ, ТЕХНІЧНЕ ПЕРЕОЗБРОЄННЯ, ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ, NPV, DPB, IRR, ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПРОЕКТ, ЕФЕКТИВНІСТЬ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

В сучасному світі багатообразних і складних економічних процесів і взаємин між громадянами, підприємствами, фінансовими інститутами, державами  на внутрішньому і зовнішньому ринках гострою проблемою є ефективне вкладення капіталу з метою його примноження, або інвестування. Економічна природа інвестицій обумовлена закономірностями процесу розширеного відтворення і полягає у використанні частини додаткового суспільного продукту для збільшення кількості і якості всіх елементів системи продуктивних сил суспільства. Джерелом інвестицій є фонд накопичення, або частина національного доходу, що зберігається, направляється на збільшення і розвиток чинників виробництва, і фонд відшкодування, використовуваний для оновлення зношених засобів виробництва у вигляді амортизаційних відрахувань. Всі інвестиційні складові формують таким чином структуру засобів, яка безпосередньо впливає на ефективність інвестиційних процесів і темпи розширеного відтворення.

На сьогоднішній день інвестори не поспішають вкладати свої гроші у галузі, які потребують великих грошей (а технічне переозброєння  підприємства передбачає вкладення  великих сум). Отже, для того, щоб  привабити інвестора, дуже важливо  вірно розрахувати потреби підприємства у коштах, ефективність інвестиційного проекту. Тим самим надати інвестору детальну інформацію щодо руху його грошей і прогнозу прибутку. Таким чином, для діючих підприємств важливою проблемою є оцінка ефективності інвестування в реконструкцію і технічне переозброєння підприємств та їх фінансового забезпечення.

Метою моєї курсової роботи є поглиблення теоретичних  знань з економіки підприємства, засвоєння практики розрахунку техніко-економічних  показників роботи підприємств, обґрунтування економічної доцільності технічного переозброєння підприємства та його підрозділів.

1 ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Загальна характеристика капіталу та виробничих фондів

Термін “капітал” в буквальному  розумінні означає основну суму коштів, необхідних спершу і здійснення виробництва (діяльності). Власник капіталу, купуючи на ринку товари — робочу силу і засоби виробництва, — сполучає їх в процесі праці і після реалізації створеної продукції (надання послуг) отримує велику вартість, чим він авансував.

Авансований капітал (від франц. avancer — виплачувати вперед) — це грошова сума, що вкладається власником в певне підприємство (підприємницьку діяльність) з метою отримання вигоди (прибули). Вона витрачається на придбання засобів виробництва і наймання робочої сили. Ці дві різноспрямовані частини авансованого капіталу (грошових коштів) в економічній теорії прийнято називати відповідно постійним і змінним капіталом.

У свою чергу, постійний капітал  з урахуванням цілеспрямованого використання і характеру кругообігу ділитися на основний і оборотний.

Основний капітал — це частина  постійного капіталу, що складається  з вартості засобівпраці (будівель, споруд, машин, устаткування) і обертається  протягом декількох періодів виробництва. Вона переносить свою вартість на готовий продукт чстинами. Вартість основного капіталу відшкодовується виробникові у міру реалізації готових виробів (продукції, послуг).

Оборотний капітал — це та частина  постійного капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів  праці (сировини, матеріалів, комплектуючих виробів) і оплату праці робочої сили.

Відповідно джерелам формування капітал  підприємства підрозділяється на власний  і позиковий. Власний капітал  створюється переважно за рахунок  нерозподіленого прибутку, тобто  валовому прибутку за вирахуванням сплачених податків, відсотків за кредит і дивідендів. Він зазвичай включає статутний, пайовий і резервний фонди. Позиковий (привернутий) капітал формується на тимчасовій основі у вигляді довгострокової або (и) короткострокової позики, здійснюваної у формі банківського кредиту.

Виробничі фонди підприємства. Виготовлення продукції (виконання робіт, надання  послуг) здійснюється в процесі взаємодії  праці людини і певних засобів  виробництва. Останні по своєму матеріально-речовому складу складають виробничі фонди підприємства, всю сукупність яких ділять на основних і оборотних

Проте засоби виробництва як сукупність засобів і предметів праці  не можна повністю ототожнювати з  виробничими фондами, що обумовлене двома обставинами. По-перше, елементи засобів праці стають виробничими фондами тільки з моменту їх безпосереднього використання у виробничому процесі. По-друге, виробничі фонди на відміну від засобів виробництва є виключно вартісною економічною категорією, тобто до виробничих фондів відносяться не всі елементи засобів виробництва, а тільки ті з них, які мають вартість.

Всім складовим виробничих фондів властиві певні характерні ознаки, по яких можна розрізняти основні  і оборотні фонди і обгрунтовано тлумачити суть і значення цих  економічних категорій в процесах відтворення.

Основні фонди — це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час в  своїй незмінній споживній формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції (на платні послуги), що виготовляється, чстинами у міру зносу;

Залежно від виробничого призначення  основні фонди діляться на групи:

- будівлі - виробничі корпуси,  склади, контори, гаражі і т.п.;

- споруди - дорогі, естакади, огорожі  і ін. інженерно-будівельні конструкції,  що створюють необхідні умови для здійснення процесу виробництва;

- передавальні засоби - лінії електропередач,  зв'язки, трубопроводи;

- машини і пристрої - силові машини  і устаткування, робочі машини  і устаткування, вимірювальні і  регулюючі пристрої і лабораторне устаткування, обчислювальна техніка;

- транспортні засоби - всі види  транспортних засобів, в т.ч.  міжзаводські, міжцехові і внутрішньоцехові;

- інструменти; 

- виробничий інвентар і приладдя;

- господарський інвентар;

- інші основні фонди. 

Ці групи утворюють активну і пасивну частини основних виробничих фондів. До активної частини відносяться передавальні пристрої, машини і устаткування, до пасивної - будівлі, споруди, транспортні засоби, які безпосередньо не беруть участь в процесі виробництва, але є необхідними його умовою.

Співвідношення між окремими групами  і частинами основних виробничих фондів характеризує їх структуру, що має важливе значення в організації виробництва. Найбільш ефективна та структура, де більше питома вага активної частини.

На структуру основних виробничих фондів впливають такі чинники, як спеціалізація і концентрація виробництва, особливості виробничого процесу, рівень механізації і автоматизації, географічне розміщення підприємства і ін.

Існує декілька видів вартісної  оцінки основних фондів.

Первинна вартість основних фондів - це сума витрат на виготовлення або  придбання фондів, їх доставку і  монтаж.

Відновна вартість - це вартість фондів на момент останньої їх переоцінки.

Залишкова вартість є різницею між  первинною або відновною вартістю основних фондів і сумою їх зносу.

Ліквідаційна вартість - це вартість реалізації зношених і знятих з виробництва  основних фондів (наприклад, ціна лому).

Відтворення основних виробничих фондів

Основні фонди, що знаходяться на підприємствах, поступово зношуються. Розрізняють фізичний і моральний знос.

Фізичний знос означає матеріальний знос основних виробничих фондів під  впливом процесу праці, сил природи (стирання робочих органів, корозія  металевих частин і конструкцій, гниття дерев'яних частин, вивітрювання і тому подібне).

Фізичний знос основних виробничих фондів знаходиться в прямій залежності від навантаження, якості відходу, рівня  організації виробництва, кваліфікації робочих і інших чинників. Він  визначається співвідношенням фактичного і нормативного термінів служби основних фондів. Для точнішого визначення зносу проводиться обстеження технічного стану основних фондів.

Під моральним зносом основних виробничих фондів розуміється їх невідповідність  сучасному рівню техніки, зниження техніко-економічної доцільності їх експлуатації.

З метою компенсації зносу основних фондів і накопичення необхідних засобів для відтворення і  відновлення основних фондів використовується система амортизаційних відрахувань.

Амортизацією називається грошове  відшкодування зносу основних фондів. Амортизаційні відрахування є одним з елементів витрат виробництва і включаються до складу собівартості продукції.

Щорічну суму амортизаційних відрахувань  на реновацію основних фондів обчислюють шляхом множення середньорічної вартості основних виробничих фондів на відповідні норми амортизації і поправочні коефіцієнти до них, що враховують конкретні умови експлуатації окремих видів засобів праці.

Величина амортизаційних відрахувань  визначається такими методами: прямолінійним, зменшення залишків, прискорене зменшення залишків кумулятивний, виробничий.

Існують різні форми простого і  розширеного відтворення основних фондів.

Форми простого відтворення - ремонт (поточний, середній, капітальний і  відновний), модернізація устаткування (вдосконалення його з метою запобігання техніко-економічному старінню і підвищенню техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог виробництва) і заміна фізично зношених і технічно застарілих засобів праці.

Форми розширеного відтворення основних фондів:

- технічне переозброєння (на  якісно новому рівні) підприємства, що діє; 

- реконструкція і розширення;

- нове будівництво. 

Виробнича потужність підприємства

Виробнича потужність підприємства - максимально можливий річний (добовий, змінний) випуск продукції (або об'єм переробки сировини) в номенклатурі і асортименті за умови якнайповнішого використання устаткування і виробничих площ, застосування прогресивної технології і організації виробництва. Для вимірювання виробничої потужності використовуються натуральні і умовно-натуральні вимірники (тонни, штуки, метри, тисячі умовних банок і так далі).

Розрізняють три види потужності:

- проектну (передбачену проектом  будівництва або реконструкції);

- поточну (фактично досягнуту);

- резервну (для покриття пікових навантажень).

При визначенні поточної потужності обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) і середньорічну  потужність підприємства.

Середньорічна потужність підприємства обчислюється по формулі:

        (1.1)

де Мн.ч. - потужність на початок року;

Мввод. - потужність, що вводиться протягом року;

Мвиб. - выбываемая потужність;

n1, n2 - кількість місяців з моменту  введення або вибуття потужності, що залишилися до кінця року.

Величина потужності залежить від  багатьох чинників: кількості встановленого устаткування, технічної норми продуктивності провідного устаткування, можливого фонду часу роботи устаткування і використання виробничих площ протягом року, номенклатури, асортименту і якості продукції, що виготовляється, нормативів тривалості виробничого циклу і трудомісткості продукції (виконуваних послуг), що виготовляється, і так далі

Виробнича потужність підприємства визначається по потужності провідних виробничих цехів, ділянок або агрегатів, тобто  по потужності провідних виробництв.

У загальному вигляді виробнича  потужність провідного цеху може бути визначена по формулі:

          (1.2)

   або   

         (1.3)

де а - продуктивність устаткування в годину;

T - річний фонд робочого часу  устаткування, година.;

m - середньорічна кількість устаткування;

t - трудомісткість виготовлення  одиниці продукції, година 

Ефективність відтворення  і використання основних фондів і  виробничих потужностей

Для характеристики відтворення основних фондів використовують наступні показники:

 

Основними показниками використання основних виробничих фондів є:

1) коефіцієнт екстенсивного використання  устаткування - визначається відношенням фактичної кількості годин роботи устаткування до кількості годин його роботи за планом;

2) коефіцієнт змінності роботи устаткування - відношення загальної кількості відпрацьованих машино-днів за добу до встановленого устаткування;

3) коефіцієнт інтенсивного використання  устаткування визначається відношенням  фактичної продуктивності устаткування до його технічної (паспортною) продуктивності;

4) коефіцієнт інтегрального використання  устаткування дорівнює твору  коефіцієнтів інтенсивного і  екстенсивного використання устаткування  і комплексно характеризує експлуатацію  його за часом і продуктивності;

5) фондовіддача - показник випуску  продукції, що доводиться на  одну гривню середньорічної вартості  основних виробничих фондів;

6) фондомісткість - величина, зворотна  фондовіддачі. Вона показує частку  вартості основних виробничих  фондів, що доводиться на кожну гривню продукції, що випускається. Фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість - до зниження;

7) фондоозброєність праці визначається відношенням середньорічної вартості основних виробничих фондів до средньосписочной чисельності промислово-виробничого персоналу підприємства за рік.

На підприємстві розраховують також  коефіцієнт освоєння проектної потужності і коефіцієнт використання поточної потужності.

Основні напрями поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей: скорочення простоїв устаткування і підвищення коефіцієнта його змінності; заміна і модернізація зношеного і застарілого устаткування; впровадження новітньої технології і інтенсифікація виробничих процесів; швидке освоєння потужностей, що знов вводяться; мотивація ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей; розвиток акціонерної форми господарювання і приватизація підприємств і ін.

Оборотні фонди — частина  виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому циклі тобто змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість продукції (платних послуг).

Разом з основними виробничими  фондами в процесі виробництва  беруть участь оборотні виробничі фонди.

До складу оборотних фондів включають:

- виробничі запаси - сировина, допоміжні  матеріали,покупні напівфабрикати, паливо, тара, запасні частинидля ремонту устаткування, малоцінні інструменти, а також господарський інвентар;

- незавершене виробництво - предмети  праці, які знаходяться у виробництві  на різних стадіях обробки  в підрозділах підприємства;

-  напівфабрикати власного виготовлення - предмети праці, обробка яких  повністю завершена в одному  з підрозділів підприємства, але що підлягають подальшій обробці в інших підрозділах підприємства;

- витрати майбутніх періодів, до  яких відносяться витрати на  підготовку і освоєння нової  продукції, раціоналізацію і винахідництво,  а також інші витрати, вироблені  в даному періоді, але які будуть включені в собівартість продукції в подальшому періоді.

Співвідношення між окремими групами, елементами оборотних фондів і загальними їх об'ємами, виражене в долях або  відсотках, називається структурою оборотних фондів. Вона формується під впливом ряду чинників: характеру і форми організації виробництва, типу виробництва, тривалості технологічного циклу, умов постачань паливно-сировинних ресурсів і ін.

В середньому на промислових підприємствах  України в загальному об'ємі оборотних  фондів частка виробничих запасів складає близько 70%, а незавершеного виробництва і напівфабрикатів власного виготовлення - 25%.

Головною умовою формування і використання оборотних фондів є їх нормування.

За норми витрати вважаються максимально допустимі абсолютні величини витрати сировини і матеріалів, палива і електричної енергії на виробництво одиниці продукції.

Нормування витрати окремих  видів матеріальних ресурсів передбачає дотримання певних наукових принципів. Основними мають бути: прогресивність, технологічна і економічна обгрунтованість, динамічність і забезпечення зниження норм.

При встановленні норм і нормативів на планований рік рекомендується використовувати  досвідчено-статистичний і розрахунково-аналітичний  метод.

При аналізі роботи промислового підприємства застосовуються різні показники корисного використання матеріальних ресурсів:

- показник (коефіцієнт) виходу готової  продукції з одиниці сировини;

- показник витрати сировини  на одиницю готової продукції; 

- коефіцієнт використання матеріалів (відношення чистої ваги або маси виробу до нормативної або фактичної витрати конструкційного матеріалу);

- коефіцієнт використання площі  або об'єму матеріалів;

- рівень відходів (втрат) і ін.

Загальними джерелами економії матеріальних ресурсів є: зниження питомої витрати матеріалів; зменшення ваги виробів; зниження втрат і відходів матеріальних ресурсів; використання відходів і побічних продуктів; утилізація відходів; заміна натуральної сировини і матеріалів штучними і ін.

Економічна суть і матеріально-речовий зміст виробничих фондів служать тими основними характеристиками, які визначають їх значення в здійсненні відтворювальних процесів, функціонуванні і розвитку будь-якого виробництва. Вся сукупність наявних виробничих фондів складає найбільшу по питомій вазі частину (близько 60 %) національного багатства країни. Основні фонди визначають характер матеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку, зростання і вдосконалення технічної оснащеності і продуктивності праці виробничого персоналу. Знаряддя праці, які є найбільш активною частиною основних фондів, складають матеріальну основу виробничої потужності підприємства. Елементи оборотних фондів формують матеріальну субстанцію продукції (сировина, конструкційні матеріали), що виготовляється, створюють матеріальні умови для здійснення технологічних процесів і роботи виробничого устаткування (паливо, енергія), зберігання і транспортування сировини і готових виробів (різні допоміжні матеріали — мастило, фарба, тара і т. п.).

 

 

 

 

2 РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

 

Вихідні дані відповідно до варіанту 18 представлені в таблицях 2.1 і 2.2.

Таблиця 2.1— Техніко-економічні показники роботи підприємства у звітному періоді

Показники	Варіант 1
1. Обсяг виробництва продукції в натуральному вимірі, тис. т	550
2. Ціна 1 т продукції (без ПДВ), грн.	548,9
3. Обсяг реалізованої продукції  (без ПДВ), млн. грн.	301,9
4. Витрати на виробництво та  збут продукції, млн. грн.	249,5
у тому числі:
4.1. Вартість сировини, основних  матеріалів, покупних напівфабрикатів	148
4.2. Вартість допоміжних матеріалів	4
4.3. Витрати на паливо технологічне	11
4.4. Енерговитрати	8,5
4.5. Основна заробітна плата виробничого  персоналу (з нарахуваннями)	5,5
4.6. Амортизація основних фондів	15,5
4.7. Загальновиробничі витрати цеху	18
4.8. Загальногосподарські витрати	27
4.9. Витрати на збут (комерційні  витрати)	12
5. Повна собівартість 1 т реалізованої  продукції, грн.	453,6
6. Прибуток від реалізації продукції,  млн. грн.	52,4
7. Середньорічна вартість ОФ, млн.  грн.	173
8. Середньорічні залишки обігових  коштів, млн. грн.	33,8
зокрема товарно-матеріальні  запаси:
8.1. Сировина, основні матеріали,  покупні напівфабрикати	21,7
8.2. Допоміжні матеріали	1
8.3. Паливо	2,2
8.4. Запасні частини для ремонтів	0,3
9. Чисельність персоналу,  люд.	850

 

Таблиця 2.2— Інформація щодо проекту технічного переозброєння

Показники	Варіант 8
Вартість нового устаткування, млн. грн.	18
Витрати на транспортування нового устаткування, у % від його вартості	10
Витрати на монтаж нового устаткування, у % від його вартості з доставкою	8

Продовження таблиці 2.2

Показники	Варіант 8
Первісна вартість устаткування, що виводиться з експлуатації, млн. грн.	14
Залишкова вартість устаткування, що виводиться з експлуатації, млн. грн.	5
Витрати на демонтаж старого устаткування, у % від його залишкової вартості	6
Норма амортизації для устаткування, що виводиться з експлуатації, %	15
Зміна обсягу виробництва, % щороку	+2
Зміна ціни 1 т продукції, %	+6
Зміна норм витрати матеріальних і  паливно-енергетичних ресурсів, %	-3
Зміна закупівельних цін на матеріальні  і паливно-енергетичні ресурси, %	+1
Зміна чисельності персоналу, %	-5

2.1 Розрахунок обсягу інвестицій (капітальних вкладень)

Обсяг капіталовкладень в основні  фонди (КОФ) обчислюється так:

, (2.1)

де К_уст – вартість нового устаткування, млн. грн.;

К_тр – витрати на транспортування устаткування, млн. грн.;

К_м – витрати на монтаж нового устаткування, млн. грн.;

К_дем – витрати на демонтаж старого устаткування, млн. грн.;

Ф_з – залишкова вартість устаткування, що демонтується і надалі реалізується, млн. грн.

За нашими даними  К_ОФ=18+18*0,1+18*1,1*0,08+5*0,06-5=18+1,8+ +1,584+0,3-5=16,684 млн.грн.

Обсяг інвестицій на поповнення товарно-матеріальних запасів (ТМЗ) (Ктмз) визначається сумарно за складовими ТМЗ:

, (2.2)

де К_с.м.н. – інвестиції на поповнення запасів сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів, млн. грн.;

К_д.м. – інвестиції на поповнення запасів допоміжних матеріалів, млн. грн.;

К_п –   інвестиції на поповнення запасів палива, млн. грн.;

К_з.ч. – інвестиції на поповнення запасів запасних частин для ремонту, млн. грн.

Обсяг інвестицій на поповнення запасів  сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів у першому році реалізації проекту обчислюється за формулою:

, (2.3)

де  – запаси сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів у звітному році, млн. грн.;

– коефіцієнт (індекс) зміни обсягу виробництва продукції у першому році реалізації проекту;

k_н – коефіцієнт зміни норм витрати матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів;

k_ц – коефіцієнт зміни цін закупівлі цих ресурсів.

У другому та наступних роках  реалізації проекту обсяг інвестицій на поповнення запасів сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів визначається так:

  (2.4)

, і т.д. (2.5)

Аналогічним чином розраховується обсяг інвестицій на поповнення запасів  допоміжних матеріалів (К_д.м.) і палива (К_п).

Отже, для нашого підприємства:

1-ий рік   Кс.м.н.=21,7*(1,02*0,97*1,01-1)= -0,015 млн.грн.

                Кд.м.=1,0*(1,02*0,97*1,01-1)=0,000 млн.грн.

                Кп=2,2*(1,02*0,97*1,01-1)= -0,002 млн.грн.

                Ктмз= -0,015-0,000-0,002+0,037=0,021 млн.грн.

2-ий рік   Кс.м.н.=(21,7-0,015)*(1,02-1)=0,434 млн.грн.

                Кд.м.=(1,0+0,000)*(1,02-1)=0,02 млн.грн.

                Кп=(2,2-0,002)*(1,02-1)=0,044 млн.грн.

                Ктмз=0,434+0,02+0,044= 0,498 млн.грн.

3-ій рік   Кс.м.н.=(21,685+0,434)*(1,02-1)=0,442 млн.грн.

                Кд.м.=(1,00+0,02)*(1,02-1)=0,02 млн.грн.

                Кп=(2,198+0,044)*(1,02-1)=0,045 млн.грн.

                Ктмз=0,442+0,02+0,045=0,507 млн.грн.

4-ий рік   Кс.м.н.=(22,119+0,442)*(1,02-1)=0,451 млн.грн.

                Кд.м.=(1,02+0,02)*(1,02-1)=0,021 млн.грн.

                Кп=(2,242+0,045)*(1,02-1)=0,046 млн.грн.

                Ктмз=0,451+0,021+0,054=0,526 млн.грн.

5-ий рік   Кс.м.н.=(22,641+0,451)*(1,02-1)=0,462 млн.грн.

                Кд.м.=(1,04+0,021)*(1,02-1)=0,021 млн.грн.

                Кп=(2,287+0,046)*(1,02-1)=0,047 млн.грн.

                Ктмз=0,462+0,021+0,047= 0,530 млн.грн.

Обсяг інвестицій на поповнення запасів  запчастин для ремонтів у зв'язку зі збільшенням вартості основних фондів розраховується тільки у першому році реалізації проекту: