Інформаційно-аналітичне забезпечення органів державної влади

     Інформаційно-аналітичне забезпечення  органів державної влади                                    

 ЗМІСТ

 ВСТУП…………………………………………………………………………3

1.ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ  ОРГАНІВ ВЛАДИ………………………………………………………………………….5

1.1. Роль інформації у процесі прийняття державно-управлінських рішень…………………………………………………………………………...5

1.2. Побудова інформаційно-аналітичної системи

 органів  державної влади………………………………………………………6

2. АНАЛІЗ  СУЧАСНОГО СТАНУ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОГО  ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ  В УКРАЇНІ……………9

2.1. Регіональні  програми інформатизації……………………………..........11

3. СЛУЖБА ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ ім. В.І.ВЕРНАДСЬКОГО……………………………………………………..14

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………22

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….24 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                           ВСТУП 

      Актуальність  теми: На сьогодні інформація набуває статусу четвертого після землі, капіталу та праці фактора економічного відтворення і стає основою всіх виробничих відносин. Головний зовнішній прояв інформаційного суспільства – це інтенсивне насичення всіх сфер його життєдіяльності інформаційними продуктами та комп’ютерно-телекомунікаційними технологіями. Виходячи із цього, можна стверджувати, що цим тенденціям повинні слідувати усі ієрархічні рівні управління державою. Для України, в якій на тлі економічних реформ розгортається адміністративна реформа, питання формування інформаційної й аналітичної бази для прийняття управлінських рішень на державному рівні є особливо актуальним. Ефективна та якісна система інформаційного забезпечення органів державної влади є невід'ємною складовою професійного функціонування системи державного управління. Впровадження та всебічне використання сучасних інформаційних технологій в управлінській діяльності забезпечує інформаційно-аналітичну підтримку прийняття управлінських рішень на всіх рівнях, супроводжує інформаційну підтримку соціально-економічного розвитку держави і її окремих регіонів, забезпечує інформаційні потреби державних службовців та інших категорій громадян, створює умови для об'єктивного формування громадської думки щодо діяльності органів влади, а також послуг, які вони надають.

      Мета курсової роботи:  наукове обґрунтування та розробка методичних і практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів влади на центральному та регіональному рівнях.

      Об'єктом  дослідження є: процес інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів влади на центральному та регіональному рівнях.

      Предметом є служба інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади Національної бібліотеки України ім.В.І.Вернадського.

      Завдання  роботи:

-  з’ясувати особливості державного управління в інформаційному суспільстві в умовах упровадження в Україні електронного врядування;

-  обґрунтувати структуру сучасної інформаційно-аналітичної системи забезпечення діяльності органів влади;

-  проаналізувати стан інформаційно-аналітичної діяльності органів влади в контексті їх готовності до впровадження електронного врядування в Україні;

-  охарактеризувати інституціональне забезпечення інформатизації органів влади за кордоном та в Україні;

-  дослідити основні напрями розробки та реалізації державних програм інформатизації органів державної влади й місцевого самоврядування;

      Методи  дослідження: аналіз, синтез.

      Методологічну базу склали роботи таких авторів: вчені Є. Балашов, Н. Бусленко, В. Глушков, В. Гончаров, А. Дабагян, А. Іваненко, І. Кононенко, Н. Міхеєва, Г. Поспєлов, М. Раду, Ю. Якутін та ін. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ  ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ  ВЛАДИ.

1.1. Роль інформації  у процесі прийняття  державно-управлінських  рішень.

З появою нових інформаційних технологій, основою яких є впровадження засобів  обчислювальної техніки, зв’язку, систем телекомунікації, інформація стає постійним  і необхідним атрибутом забезпечення діяльності держави, юридичних осіб, громадських організації та громадян. Від її якості й достовірності, оперативності  одержання залежать численні рішення, що приймаються на різних рівнях –  від глави держави до громадянина.

      Інформацію, яка використовується в органах  державного управління, можна класифікувати  за різними напрямами та ознаками. На підставі результатів систематизації поглядів різних учених запропоновано  поділ  інформації, що використовується в державному управлінні, на вхідну й вихідну; внутрішню та зовнішню; офіційну й неофіційну; загальну та галузеву; горизонтальну й вертикальну; інформацію про минуле, сьогодення й майбутнє; інформацію, призначену для керівника суб’єкта управління та для інших посадових осіб; усну, електронну, подану на паперових носіях; універсальну та спеціалізовану. Інформація для прийняття управлінських  рішень має відповідати критеріям  актуальності, своєчасності, повноти, доступності, адекватності для прийняття  відповідних управлінських рішень. Обсяги та зміст інформації, потрібної  суб’єктам управління, залежать від  масштабу й важливості управлінського рішення, кількості й характеру  параметрів, які керуються та регулюються  в керованій системі, кількості  варіантів можливого стану й  поведінки об’єкта управління, величини та різноманітності спричинюваних  внутрішніх і зовнішніх дій, кількості  та якості показників, які характеризують результати роботи системи, структури  системи управління й кількості  рівнів у ній.[3;36]

      Уточнюючи поняття «інформатизація суспільства», його можна визначити так: інформатизація суспільства – це забезпечення орієнтованого, інноваційного розвитку, головною метою якого є підвищення інформаційної культури та знань, які перетворюються в  ресурс соціально-економічного розвитку шляхом посилення інтелектуальних можливостей людей і машин за допомогою інформаційних та телекомунікаційних технологій. Головною метою інформатизації органів державної влади та органів місцевого самоврядування є створення оптимальних умов як для задоволення інформативних потреб, так і для реалізації конструктивних прав громадян, органів державної влади і місцевого самоврядування, організацій, суспільних об’єднань на основі формування й використання інформаційних ресурсів та найсучасніших інформаційних технологій.

      Інформатизація органів державної влади всіх рівнів та всіх суб'єктів державного й суспільного життя країни не дасть користі без одночасної інформатизації всіх суб'єктів промислової, торговельної та інших сфер державної й суспільної діяльності, а також розширення доступу громадян до інформаційно-комп’ютерної технології, оскільки діяльність цих суб'єктів є джерелом інформаційного ресурсу для державних органів влади.[5;308]

      Існування «електронного врядування» як засобу державного управління та взаємодії  органів державної влади в  умовах інформатизації приводить до зміни ролі та сутності самої держави.  Технологія електронного врядування складається з двох компонентів – це внутрішня урядова інформаційна інфраструктура, аналог корпоративної мережі та зовнішня інформаційна інфраструктура, що взаємодіє з громадянами й організаціями. 

1.2.  Побудова інформаційно-аналітичної  системи органів  державної влади. 

      Першочерговим завданням інформатизації є побудова системи інформаційно-аналітичного забезпечення органів управління, яка  являє собою складну, інтегровану, багаторівневу, ієрархічно організовану людино-машинну систему, призначену для підтримки ефективного управління життєдіяльністю регіону всіма причетними до цього процесу органами управління на основі комплексів організаційно-адміністративних і економіко-математичних методів, а також сучасних інформаційних технологій.  Формування ефективної та адаптованої до сучасних реалій інформаційно-аналітичної системи прийняття управлінських рішень органами влади повинно спиратися на концепцію побудови інформаційно-інтелектуального суспільства та враховувати вимоги до якості вхідної й вихідної інформації.[6;17]

При створенні  інформаційно-аналітичної системи  органів державної влади, її основними  елементами мають бути бази даних; системи  обробки даних (у системах прийняття  рішення); автоматизовані робочі місця, які реалізують свою роботу на базі сучасних електронно-обчислювальних машин  та засобів зв’язку. Первинними елементами інформаційно-аналітичної системи  є периферійні об’єктно-спеціалізовані автоматизовані інформаційні підсистеми.(рис.1) 
 
 
 
 
 

      Рис. 1.  Схема автоматизованої інформаційної  системи первинного об’єкта  

      Комплексна  комп’ютерно-інформаційна система  підтримки прийнятих рішень у  державному управлінні соціально-економічними процесами у країні або в окремому регіоні повинна володіти властивостями  своєчасності, комплексності, оптимальності  рішень і повноти актуальності, доступності, достовірності вхідної інформації.

      У зв’язку із впровадженням технології електронного урядування інформаційно-аналітичні системи органів державної влади  необхідно розглядати як відкриті системи, які повинні забезпечувати умови  для інтерактивної участі громадськості  у процесі прийняття управлінських  рішень. Серед інформаційних ресурсів органів державної влади важливе  місце повинна посісти інформація, яка надходить від юридичних  та фізичних осіб як реакція на прийняті органами влади рішення.

Проблеми  прийняття управлінських рішень дуже гостро стоять на рівні систем, де завдання управління слабо структуровані  та слабо формалізовані, де наявні невизначеність, суперечності початкових даних і  знань про об’єкти та різні  процеси. У зв’язку із цим ефективним інструментом у формуванні інформаційно-аналітичних  систем може слугувати створення  та впровадження експертних систем. Взаємодію  експерта, користувача та структурних  частин системи можна подати у  вигляді певної базової структури.

      В експертній системі має бути два  режими: режим накопичення знань  та режим вирішення завдань. У  режимі накопичення знань експерт  взаємодіє з експертною системою за допомогою інженера знань. У режимі вирішення завдань у взаємодії  з експертною системою бере участь користувач, якого цікавить результат  та спосіб його отримання. Експертна  система, на відміну від вирішення  завдань за алгоритмом, не виключає користувача та рішення, а, навпаки, зберігає за ним ініціативу. 
 

Рис.2 Базова структура експертної системи

      У необхідні моменти експертна  система підказує необхідний напрям вирішення завдань, розвиває ланцюг умовиводів, пояснює свої дії. Основою  побудови будь-якої експертної системи  є база знань. 

2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ. 

      Розвиток  відповідної технічної бази не вирішить усіх проблем у системі державного управління, але може суттєво підвищити  ефективність її роботи на зазначених рівнях, адже застосування новітніх технічних  засобів супроводжується оптимізацією організаційних процедур, що робить їх більш простими й логічно витриманими. Органи влади витрачають значні кошти  на свою інформатизацію, останніми  роками держава впевнено займає одне з провідних місць серед споживачів ринку інформаційно-комунікаційних технологій. Втім, головною проблемою  інформатизації влади в Україні  залишається не стільки недостатнє фінансування впровадження інформаційно-комп’ютерних технологій в ці органи, скільки  проблема його ефективного використання.

      Проект  електронного уряду в Україні  вже має певне практичне втілення, інформаційні послуги загального призначення  надаються органами виконавчої влади  громадянам та юридичним особам з  власних веб-сайтів та за допомогою  Єдиного веб-порталу. Разом з тим, порівнюючи послуги, що надаються вітчизняними органами влади, з базовими послугами  ЄС, слід відзначити, що в більшості  сайтів застосовані режими рівня  інформування (надання безпосередньої інформації про державні (адміністративні) послуги) та односторонньої взаємодії (забезпечена можливість користувача  отримати електронну форму документа), але все ще відсутні режими двосторонньої, інтелектуальної взаємодії (не забезпечена можливість обробки електронної форми документа, включаючи ідентифікацію) та проведення трансакцій.

      Практично в усіх органах державної влади  в Україні забезпечується інформаційна підтримка поточної роботи на рівні  окремих персональних комп'ютерів з  набором типових програмних продуктів. Більшість органів виконавчої влади  застосовують локальні обчислювальні  мережі. Разом з тим органи державної  влади гостро відчувають недостатність  інформаційного забезпечення своєї  діяльності. Єдиний підхід до подолання  цього стану полягає у створенні  державної інформаційно-аналітичної  системи, яка з технічного та технологічного погляду є глобальною обчислювальною мережею інформаційно пов'язаних між  собою структурних елементів, які  є, у свою чергу, інформаційно-аналітичними системами відомств та міжвідомчими системами. Результативність функціонування інформаційно-аналітичної системи  прямо пов'язана з інформатизацією  регіонів.

      Але загальний рівень інформатизації аналітичної  діяльності органів державної влади  і органів місцевого самоврядування в Україні зараз такий, що, крім проблем власне інтеграції їх інформаційно-аналітичних  систем, сьогодні потрібно також вирішувати проблеми створення чи суттєвої модернізації самих об’єктів інтеграції. Недостатнє оснащення органів державної  влади і органів місцевого  самоврядування програмно-апаратними засобами, відсутність скоординованої системи показників та затверджених методик їх розрахунку не дають змоги  прозоро відслідковувати узгодженість цілей, що ставляться на всіх рівнях управління, контролювати їх додержання та приймати рішення щодо забезпечення їх досягнення.[8;225] До цього ж треба додати відсутність  розвиненої аналітичної бази, систематизованого  й вичерпного інформаційного фонду  з потужним довідковим апаратом, мереж  телекомунікацій, що дозволяють використовувати  фонди зовнішніх організацій. Обмеженим  є використання сучасних інформаційно-пошукових  систем.

      На  даному етапі розвитку інформаційно-аналітичної  системи головними проблемами інтеграції  інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування є відсутність нормативно-правових норм щодо регулювання доступу до державних інформаційних ресурсів, регламенту використання та передачі інформації про діяльність органів державної влади і органів місцевого самоврядування; відсутність інформаційного базису у вигляді державних кадастрів, реєстрів та регістрів інформаційних ресурсів з інформацією про земельні  і природні ресурси, об’єкти нерухомості, населення, юридичних осіб тощо; відставання технологізації процесів управлінської діяльності від сучасних потреб державного управління й сучасного рівня розвитку інформаційних технологій; нерозвиненість «публічної влади», прямих та зворотних інформаційних зв’язків органів державної влади і органів місцевого самоврядування з громадськістю та різноманітними недержавними джерелами масової інформації.

      Аналізуючи  інституціональне забезпечення розвитку інформаційного суспільства, а також  інформатизації державного управління як одного з його основних напрямів, слід зазначити, що структура та функції  органів влади, що впливають на процеси  інформатизації в Україні, не забезпечують ефективної координації вдосконалення  інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади. В Україні  на сьогодні відсутній єдиний державний  орган зі статусом міністерства, який керує процесами розвитку інформаційного суспільства та інформатизації державного управління.   

      2.1. Регіональні  програми  інформатизації. 

      Регіональні програми інформатизації є складовими загальнонаціональної програми інформатизації, концепція яких становить собою  систему уявлень про стратегічні  цілі, пріоритети й завдання довгострокової інформаційної політики, що визначає скоординовані дії органів державної влади, усіх господарських суб’єктів і громадян регіону з досягнення соціально значущих результатів відповідно до планів соціально-економічного розвитку регіону.[13;125] При розробці Концепції програми інформатизації органів державної влади та органів міського самоврядування необхідно додержуватися принципів комплексного проблемно орієнтованого підходу; прагматичності формування програми інформатизації; координації формування державної, регіональної, міжгалузевих, галузевих програм інформатизації щодо цілей, етапів, ресурсів і об’єктів робіт; узгодження пріоритетів інформатизації з основними напрямами програм соціально-економічного розвитку регіону та України в цілому; відповідності чинній нормативно-правовій базі; пріоритетності задоволення інформаційних потреб населення регіону на основі Інтернету. Організуючою, консолідуючою і направляючою силою при розробці концепції інформатизації регіону повинна виступати обласна державна адміністрація.[9;351]

     Недоліками  організаційного забезпечення інформатизації областей є: відсутність координації  в галузі розробки та використання інформаційних ресурсів областей, тому що розвиток відомчих інформаційних  систем спрямований насамперед на задоволення  внутрішніх потреб і інтересів управлінь  та організацій, тобто замовників цих  систем; програми соціально-економічного розвитку не містять у собі розділу, присвяченого інформатизації регіону, що тягне за собою недостатнє фінансування цієї галузі регіональної політики розвитку областей за рахунок обласного бюджету; структура бюджетів регіонів не передбачає витрат на інформатизацію; практично  відсутні підрозділи інформатизації в  обласних та районних держадміністраціях, які б організовували та координували процес інформатизації в регіонах; відсутність органів науково-технічної  інфраструктури, які б були відповідальними  за методологію проектування, побудову та інтеграцію інформаційних систем як основних засобів побудови єдиного  інформаційного середовища на території  області. [19;32]

      Однією  з основних умов розробки та впровадження Програми інформатизації регіональних органів державної влади та місцевого  самоврядування є її нормативно-правове  забезпечення, яке здійснюється на ієрархічних рівнях. До регіональної програми інформатизації мають включатися завдання щодо розробки нормативно-правових, організаційних та методичних документів, що не можуть бути вирішені на загальнодержавному рівні, створення й функціонування аналітичних систем та інформаційних  ресурсів, а також формування та виконання конкретних регіональних програм.[11;354]

      Основними наслідками реалізації Концепції програми інформатизації органів державної  влади та органів місцевого самоврядування повинні стати підвищення якості державного та регіонального управління; розширення доступності місцевих, національних та світових інформаційних ресурсів; скорочення строків та підвищення якості впровадження новітніх інформаційних  технологій в інфраструктурі області; стимулювання інвестиційних вкладів  в інформатизацію області. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3.  СЛУЖБА ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОГО  ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІВ  ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ  НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ  УКРАЇНИ ім.В.І.Вернадського. 

Для суспільства, становлення якого відбувалося  на початку дев’яностих 

років, стала насамперед неприйнятною ідеологічна  основа, покладена в 

основу  діяльності цих установ за радянських часів, а також широко вико-

ристовувані тоді форми роботи серед населення. Діяльність бібліотечних

закладів  ускладнювали й наслідки попередньої  політики комплектування

фондів. У результаті затребувана раніше ідеологічними структурами ін-

формація  у фондах бібліотек за нових умов набула виключно пізнавально-

історичного значення, та й то не першочергового. Водночас інформації,

необхідної  для розбудови нової держави, нових суспільних інститутів,

у бібліотечних установах було обмаль. У публічних  бібліотеках вона тор-

калася  насамперед історико-етнографічної  сфери, не відображала нових 

суспільних  процесів, не відповідала запитам  нової України, пов’язаним із

формуванням правової держави, демократичного суспільства  в економічній 

сфері – процесам становлення ринкових відносин.

   В  процесі становлення нової  української держави в бібліотечній  сфері з’явилися суттєві проблеми, прямо пов’язані із суспільною  потребою, новими умовами діяльності, що потребували нестандартних  рішень. Одним із таких рішень стала ініціатива директора НБУ ім. В. І. Вернадського О. С. Онищенка, підтримана Президією Академії наук України, стосовно створення в структурі бібліотеки спеціального підрозділу, орієнтованого на зміцнення співробітництва з органами державної влади України.

    Основною метою створення такого підрозділу було введення в сус-

пільний обіг через управлінську сферу найзатребуваніших  науково-інфор-

маційних  матеріалів з фондів найбільшої в  державі бібліотеки у формах,

оптимальних для засвоєння, ефективного використання на практиці. Рішення 

про його створення в структурі бібліотеки було реалізоване наприкінці

1992 року.

Становлення даної структури, спочатку – як відділу  інформаційно-аналітичного забезпечення органів законодавчої, виконавчої та судової влади, а пізніше –  Служби інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади (СІАЗ), проходило  через ряд етапів.

Перший  із них був пов’язаний в організаційному  плані зі становленням

власних інформаційних структур в органах  державної влади, тісними багатоаспектними суспільними зв’язками пострадянських республік, а також 

об’єктивною потребою аналізу досвіду країн  з розвинутою демократичною 

організацією  суспільства та ринковою системою господарювання.

У процесі  контактів з представниками владних  структур, аналізу власних можливостей  інформаційно-аналітичного відділу, наявних  у бібліотеці

інформаційних фондів на цьому етапі було визначено  такі основні напрями 

роботи:

– щоденна  оперативна підготовка анотованих матеріалів на базі публі-

кацій центральних українських газет  і журналів, у тому числі періодичних  видань основних політичних партій, та провідних видань країн СНД за

визначеною  тематикою, орієнтованих на керівництво  вищих владних 

структур. У цей час розпочалося видання  щоденного бюлетеня реферативних

матеріалів  “Україна: події, факти, коментарі” обсягом 1–1,5 друк. арк.;

– на основі використання систематично й різнобічно поновлюваних

у попередні  роки фондів монографічної, довідкової літератури створення 

вузько  спеціальних аналітичних матеріалів з досвіду державного будівництва, важливих питань економічного, політичного  розвитку за рубежем. За погодженням  із замовниками, особливістю підготовки таких матеріалів був термін виконання  замовлення на будь-яку тему  до десяти днів. Матеріал мав розкривати основний зміст проблеми, вказувати на найбільш перспективні шляхи її вирішення, містити  численні посилання на джерела;

– надання  допомоги вищим владним структурам у законотворчій діяльності. Для  цього на основі аналізу спеціальної  літератури, здійснювався

порівняльний  аналіз законодавчих актів різних країн  світу. Ці матеріали 

складались із відповідними проектами законодавчих актів в Україні. При

цьому пропонувалися різні варіанти можливого  вирішення проблемних

питань  у найважливіших проектах законодавчих актів.

Робота  інформаційно-аналітичного відділу  НБУВ вже в цей час значно

відрізнялася від застосовуваних раніше методів реалізації інформаційної

функції у бібліотечних закладах. Суттєвою відмінністю стало те, що раніше

бібліотеки  в основному інформували читачів  про наявні інформаційні

ресурси, сприяючи їх орієнтації у власних  фондах.

    Оскільки аналоги інформаційно-аналітичних підрозділів у бібліотечних

закладах  в Україні раніше були відсутні, робота таких структур і в НБУ 

ім. В. І. Вернадського, і в Парламентській бібліотеці України, і в галузевих, обласних, таких, як Миколаївська, Одеська, та інших бібліотеках вдосконалювалась на базі набутого досвіду, а також  із урахуванням запитів