Організація рослинництва і перспективи його розвитку в Дослідному господарстві «Еліта»

Курсовий проект На тему «Організація рослинництва і перспективи його розвитку в Дослідному господарстві «Еліта»

Зміст

Вступ

Розділ 1. Організація і сучасний стан розвитку галузі рослинництва

1.1 Природні та економічні умови Дослідного господарства «Еліта»

1.2 Спеціалізація господарства

1.3 Організація галузі рослинництва

1.4 Економічна ефективність виробництва продукції галузі рослинництва

Розділ 2. Планування розвитку галузі рослинництва

2.1. Обґрунтування виробничої програми з рослинництва

2.2. Планування засобів виробництва

2.3. Планування потреби в трудових ресурсах

2.4 Планування собівартості та реалізації сільськогосподарської продукції рослинництва

Розділ 3. Облік витрат і контроль в галузі рослинництва.

3.1. Первинний облік витрат і виходу продукції

3.2. Синтетичний та аналітичний облік продукції рослинництва

3.3. Калькуляція собівартості продукції рослинництва

3.4. Контроль за витратами виробництва і оприбуткуванням виходу продукції

Розділ 4.Перспективи розвитку галузі рослинництва в дослідному господарстві «Еліта»

Висновки
Список літератури

Вступ

Розвиток сільськогосподарського виробництва як однієї з важливих сфер агропромислового комплексу України в сучасний період спрямований на розв’язання продовольчої проблеми, забезпечення надійного постачання населення продуктами харчування, а промисловості – сировиною.

Риноквий механізм повинен виявити найефективніші форми господарювання. Водночас в умовах ринку необхідне певне державне регулювання, яке полягає у прийнятті антимонопольного законодавства, відповідної податкової системи, цінової політики держави та ін.

В умовах переходу до ринкової економіки важливого значення набуває правильне планування виробництва сільськогосподарської продукції, а надто рослинництва, яке є основою для розвитку усіх інших галузей АПК.

Саме за допомогою планування можна підвищити економічну ефективність виробництва, виявити потенціальні можливості для збільшення виробництва обсягу продукції рослинницької галузі, що є особливо важливо в умовах постійного росту рівня споживання населенням цієї продукції.

Дане дослідження і планування буде проведено на основі даних дослідного господарства «Еліта», що знаходиться в с. Центральне Миронівського р-ну Київської обл. Основними видами рослинницької продукції, що вирощується в господарстві є озима пшениця, озиме жито, ячмінь гречка і горох. В тваринництві основним напрямком є м’ясне скотарство. Для проведення дослідження буде використано дані фінансової і бухгалтерської звітності, технологічні карти і виробничі програми, а первинні регістри зведених даних по витратах і готовій продукції господарства.

Розділ 1. Організація та сучасний стан розвитку галузі роСлинництва.

1.1 Природні та економічні умови Дослідного господарства «Еліта»

Тісний зв'язок з біологічними процесами є однією з особливостей сільськогосподарського виробництва є, а тому проявляється залежність від природних факторів таких як : ґрунтово - кліматичні умови, місце розташування та інше. Тому аналіз господарської діяльності підприємств потрібно починати саме з цього питання.

Розглянемо місцезнаходження, ґрунтові та кліматичні умови дослідного господарства «Еліта», який знаходиться у с. Центральне Миронівського р-ну Київської області. Центральна садиба даного господарства знаходиться у с. Центральне. Господарство розташоване в 43 км від обласного центра. Цукровий завод, елеватор, молокозавод, комбікормовий завод та інші заготівельні пункти, а також бази постачання знаходяться в місті Миронівна та Києві. Всі дороги в господарстві заасфальтовані їх сукупна протяжність 53 км.

Миронівський район розташований у помірно – континентальній кліматичній зоні, яка, характеризується достатньою кількістю тепла, сонячної радіації та нестачею опадів. Найбільша кількість опадів випадає у літній період. Це збігається із максимальним ростом сільськогосподарських культур і сівбою озимих, сприяє їх розвитку. Але бувають часті посухи. При тривалій відсутності опадів ґрунт втрачає увесь запас доступної вологи. Потім настає ґрунтова посуха, внаслідок чого припиняється життєдіяльність рослин і вони гинуть.

За даними гідрометеорологічних центрів, середньорічна температура повітря дорівнює +7,2 С і коливається по роках від +7 до +9 С. Дні з температурою нижче нуля починаються у жовтні і закінчуються у квітні.

Середньорічна кількість опадів становить 533 мм і коливається від 430 до 650 мм (максимум опадів 646 мм - 1933 р., мінімум 277 мм - 1951 р.). Найбільше опадів випадає у червні - серпні, а найменша у січні - лютому.

Місяць січень – найхолодніший, із середньою температурою повітря -5,9 С. Сніговий покрив нестійкий, висотою від 20 до 45 см. Взимку спостерігаються відлиги. У цей період навіть невеликі приморозки призводять до вимерзання озимих культур.

Безморозний період становить 150 - 180 днів, а період вегетації до 200 днів із середньою температурою повітря +15, +16 С.

У зимовий період переважають вітри західного і північно - західного напрямків, влітку - західного та південно - західного, але іноді бувають вітри східного на­прямку, які зумовлюють суху погоду, в основному в травні, що негативно впливає на посіви сільськогосподарських культур.

Господарство належить до лісостепової зони Київської області і на його території розташовані:

• чорноземи типові глибокі мало гумусні крупнопилувато - легкосуглинкові на лесах - 3,6 - 4,2% гумусу за Тюріним;

• чорноземи типові неглибокі мало гумусні крупнопилувато - легкосуглинкові - 3,1 - 3,6% гумусу;

• темно - сірі опідзолені ґрунти - 2,02 - 2,73% гумусу.

Рельєф землекористування господарства являє собою широкохвилясту рівнину, яку перетинають невеликі яри з нахилом 5-10°.

Ґрунтові води залягають на глибині 8 - 15 м і більше. Вони не відіграють суттєвої ролі у живлені рослин. Основне джерело зволоження ґрунту - атмосферні опади.

Чорноземи типові глибокі малогумусні та чорноземи неглибокі мало гумусні є найбільш цінними ґрунтами в агрономічному відношенні Водно - повітряний режим цих ґрунтів сприятливий для вирощування всіх сільськогосподарських культур. Вони добре реагують на внесення гною і повного мінерального добрива.

Основний недолік ґрунтово - кліматичних умов недостатня збагаченість ґрунтів поживними речовинами і нестійке зволоження.

Щоб підвищити родючість ґрунтів: потрібно більше вносити гною, а з мі­неральних добрив вносити ті види і в тій кількості, які необхідні для вирощу­вання тієї чи іншої культури., а щоб забезпечити необхідну вологість ґрунтів у всі періоди року, слід на­громаджувати і зберігати вологу агротехнічними прийомами.

Результати виробництва у сільському господарстві, безпосередньо визначаються кількістю обробленої землі, її родючістю та рівнем ефективності використання. Земля - головна умова існування людського суспільства і найважливіше джерело національного багатства, найперша передумова і природна основа суспільного виробництва, універсальний фактор будь - якої діяльності людини.

Земля одночасно є предметом і засобом праці, а отже, і головним засобом виробництва. Усі землі України становлять її єдиний земельний фонд -60,4 млн. га.

У виробничому процесі розрізняють дві групи земель. До першої належать землі сільськогосподарського призначення і лісового фонду, де земля є головним засобом виробництва. Друга група - це землі всіх інших категорій, де земля є просторовим базисом для розміщення промисловості та інших галузей.

За Земельним кодексом України :землями сільськогосподарського при­значення визначаються землі надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково - дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.

Земельні угіддя - це ділянки землі, які відрізняються природними властивостями і способом господарського використання, їх поділяють на сільськогосподарські і несільськогосподарські. Розглянемо склад та структуру земельних угідь у радгоспі - комбінаті.

Таблиця № 1

Склад і структура земельних угідь дослідного господарства «Еліта»

Розглянувши склад і структуру земельних угідь у дослідного господарства «Еліта» за 2003 - 2005 роки, можна сказати, що загальна земельна площа господарства за аналізований період залишилася без змін.

Чим вища в структурі земельних угідь пито­ма вага сільськогосподарських угідь, а серед останніх - орних земель та площ багаторічних насаджень - тим вона краща.

Процес виробництва як у сільському господарстві, так і у промисловості тісно пов'язаний із основними виробничими фондами. Основні фонди - це ті засоби виробництва, які беруть участь у процесі виробництва багато разів, зберігаючи натурально - речову форму, а свою вартість на новостворений продукт переносять частинами.

Щоб визначити рівень оснащеності господарства основними фондами застосовують такі показники:

• Фондозабезпеченість підприємства - це вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, що припадає на 100 га сільськогосподарських угідь.

Фондоозброєність праці - це вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення розрахунку на одного

Таблиця № 2

Забезпеченість основними засобами дослідного господарства «Еліта»

Зробимо висовок : що проаналізувавши забезпеченість даного господарства основними фондами, зрозуміло, що господарство в достатній мірі забезпечено основними засобами, але все ж таки з кожним роком вартість основних виробничих фондів у господарстві збільшується, що не є позитивним явищем.. Тобто, виходячи з даних таблиці, можна сказати, що стан господарства погіршується.

Економічна ефективність використання основних фондів характеризується системою показників:

• Фондовіддача - це вартість валової продукції з розрахунку на 1 грн. основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення. її визначають за формулою: Фвід= Вп/ Оф, де Фвід - фондовіддача, грн.; Вп - вартість валової продукції, грн.; Оф - середньорічна вартість основних виробничих фондів.

• Фондомісткість - це вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення з розрахунку на 1 грн. валової продукції.

•

Таблиця № З

Ефективність використання основних виробничих фондів у дослідного господарства «Еліта»

З таблиці бачимо: якщо фондовіддача трохи зростає, а фондомісткість зменшується, це є позитивним явищем, тобто господарство працює добре.

1.2Спеціалізація господарства.

Спеціалізація - є формою суспільного поділу праці на різних стадіях виробничого процесу. Вона визначає виробничий напрям господарств, районів, зон, їх місце у загальному обсязі виробництва певних видів товарної продукції. Це одна із ланок системи ведення господарства. Для успішного роз­витку кожного сільськогосподарського підприємства потрібно всебічно враховувати його економічні, ґрунтово - кліматичні умови з метою правильного розміщення сільськогосподарського виробництва.

Спеціалізація сільського господарства - це зосередження господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і об'єднань на виробництві певних видів товарної продукції.

Вона характеризується багатьма показниками, основними з яких є структура товарної продукції. Тому значення певної галузі сільськогосподарського підприємства визначається часткою її товарної продукції у загальній кількості товарної продукції господарства.

Додатковими показниками спеціалізації виробництва є: структура валової продукції; структура затрат праці у галузях; структура засобів виробництва, капітальних вкладень за ряд років; структура посівних площ та ін.

Головний показник внутрішньогосподарської спеціалізації сільськогосподарських підприємств - структура валової продукції.

Рівень спеціалізації господарства визначають за часткою вартості товарної продукції головних галузей у загальній вартості його товарної продукції. Високий рівень спеціалізації мають глибоко спеціалізовані підприємства, які виробляють переважно один вид продукції.

Залежно від структури грошових надходжень підприємства поділяють на:

• вузькоспеціалізовані. Дані підприємства характеризуються тим, що в структурі грошових надходжень від реалізації продукції на головну галузь припадає 90%;

• підприємства, які спеціалізуються на виробництві продукції однієї галузі. До них відносяться ті підприємства, які спеціалізується на виробництві продукції однієї галузі, яка в структурі грошових надходжень займає до 50%;

• підприємства, які спеціалізовані на виробництві продукції двох галузей. До них відносять ті підприємства, які в даній галузі в сукупності в структурі грошових надходжень складає 60-70%;

• підприємства, які спеціалізуються на виробництві продукції трьох галузей. Для даних підприємств характерним є те, що в структурі грошових надходжень на ці галузі повинно припадати 75%;

• багатогалузеві підприємства, до складу яких входять підприємства, які не підпадають під жоден із перерахованих критеріїв.

Таблиця № 4

Структура товарної продукції Дослідного господарства «Еліта»

Аналізуючи таблицю структури товарної продукції підприємства, можна сказати, що господарство двох галузеве так як продукція рослинництва і тваринництва приносять майже однакову кількість прибутку; і що за аналізований період воно не змінювало своєї спеціалізації.

1.3 Організація галузі рослинництва.

Рівень розвитку рослинництва свідчить про раціональне використання землі і продуктивного потенціалу сільськогосподарських рослин. Рослинництво - це важлива частина агропромислового комплексу, галузь, яка є основою сільськогосподарського виробництва. Розвиток рослинництва відбу-вається на основі тісного зв'язку з другим важливим комплексом галузей – тваринництвом, яке перетворює рослинницьку продукцію, включаючи побічну продукцію і відходи, в надзвичайно цінні продукти харчування та си-ровину. Галузі рослинництва мають велике значення для виробництва про-дуктів харчування, вони дають сировину для харчової та легкої промисло-вості, корми для тваринництва.

Враховуючи види рослин та основної продукції, що при цьому вироб-ляється, у рослинництві виділяють такі галузі: виробництво зерна і технічних культур, картоплярство, овочівництво і баштанництво, садівництво і вино-градарство, кормовиробництво. Відповідно до цього створюються певні типи господарств, які відрізняються один від одного технологією та організацією виробництва, характером виробленої продукції. У кожному з них ство-рюються науково - виробнича система з деталізацією виробництва певних видів продукції галузей, що визначають його спеціалізацію.

В організації системи ведення господарства головна роль відводиться рослинництву. Його науково обґрунтованими складовими є: обробіток і удобрення ґрунту, сортовий склад культур і насінництво; меліоративні заходи (зрошення, осушення, полезахисне насадження); боротьба з хворобами, шкідниками сільськогосподарських культур, а також забур'яненістю полів; комплекс машин для промислового виробництва продукції. Основне місце відводиться таким складовим, як організація території землекористування, система сівозмін, раціональна структура посівних площ.

Важливе значення має питання реалізації продукції, яке об'єктивно відбиває умови виробництва, планування рівня урожайності як основного показника галузей рослинництва. Важливо ретельно проаналізувати досягнутий рівень урожайності культур за досліджуваний період.

Таблиця № 5

Динаміка посівних площ і урожайності сільськогосподарських кульТур у Дослідного господарства «Еліта»

Висновок: розглянувши динаміку посівних площ і урожайності сільськогосподарських культур в дослідного господарства «Еліта», можна сказати, що у 2005 році порівняно з 2003 роком зменшилися урожайність по культурах: кукурудза, овес, ячмінь, гречка,, кукурудза на силос і зелений корм, гороху, а урожайність озимої пшениці та цукрових буряків з соєю збільшилась.

Не абияке значення для ефективного введення господарства має структура посівних площ. При обґрунтуванні посівних площ окремих культур перевагу надають тим, які в умовах господарства дають вищі врожаї або краще задовольняють потребу тваринництва в кормах, при менших затратах коштів і праці на одиницю продукції, дають більше прибутку з одиниці площі.

Таблиця №6

Виробництво та реалізація зерна у Дослідного господарства «Еліта»

Розглянувши виробництво та реалізацію зернових культур у господарстві, можна сказати, що зернова галузь розвивається з кожним роком все менше, про що свідчить насамперед питома вага площі, відведеної під зернові культури, а також прибуток, який зменшився, а собівартість збільшилась.

Технологія вирощування сільськогосподарських культур є основою виробництва продукції. За послідовністю виконання технологічних операцій у процесі виробництва рослинницької продукції можна виділити чотири основних періоди:

• Основний обробіток ґрунту і внесення добрив;

• Передпосівний обробіток ґрунту і сівба;

• Догляд за посівами;

• Збирання врожаю

Необхідно дотримуватись принципів пропорційності, ритмічності, узгодженості і безперервності при організації виробничих процесів у рослинництві.

Технологічний комплекс робіт з основою обробітку ґрунту і внесення добрив включає лущення або дискування стерні, внесення мінеральних і органічних добрив, оранку або безполицевий обробіток ґрунту. При напівпаровому обробітку ґрунту після оранки, у міру його ущільнення та проростання бур'янів, поле обробляють боронами або культиваторами в агрегаті з боронами до закінчення строку вирощування осінніх польових культур.

Лущення і дискування стерні проводять з метою збереження вологи в ґрунті, зниження вологи в ґрунті, знищення бур'янів, шкідників та збудників хвороб сільськогосподарських культур. Залежно від ступеню забур'яненості полів, стану ґрунту, попередника, лущення і дискування здійснюють тракторами класу 1,4,3 - 5 т в агрегаті з дисковими лущильниками ЛДГ - 5, ЛДГ - 10, ЛДГ -15, ЛДГ - 20, або лемішними лущильниками ППЛ - 5 - 25, ППЛ - 10 - 25 чи важкими дисковими боронами БДТ - З, БДТ - 7, БДТ - 10.

При інтенсивних технологіях вирощування сільськогосподарських культур використовують три способи внесення добрив: до посівне (основне), припосівне (рядкове) і післяпосівне (підживлення). Перед першим чи другим лущенням або перед оранкою можна вносити мінеральні добрива та рідкий гній. При внесенні мінеральних добрив застосовують прямоточну і перевалочну технологічні схеми.

Оранка - основний виробничий процес, від неї значною мірою залежить врожайність (може бути полицевою та безполицевою), її слід виконувати з дотриманням слідуючи вимог: оптимальні строки і глибина, добре прилягання стикових гребенів і подрібнення скиби, прямолінійність борозен, добре загортання гною і поживних рослинних залишків. Оранка здійснюється загінним способом, тому спочатку потрібно розбити поле на загони, площу якого можна зорати за 2 - 3 дні. При виконанні робіт загінним, груповим методом її потрібно збільшити відповідно до кількості агрегатів. Оптимальними є прямокутні за­гони з співвідношенням сторін 1:8 і 1:10. Орють поле усклад і врозгін. По краях поля треба залишити поворотні смуги на 4 м ширини захвату агрегату, які розорюють останніми. На оранці використовують п'ятикорпусні і чотирикорпусні навісні плуги з тракторами ДТ-75, Т-150, восьми і девятикорпусні плуги з енергонасиченими тракторами Т-150, К-701, Джон Дір, а також трикорпусні навісні плуги з тракторами МТЗ. Для безполицевого обробітку використовують плоскорізи-глибокорозпушувачі.

Своєчасне і якісне проведення посівних робіт забезпечується при потоковому виконанні взаємозв'язаних операцій - боронування, шлейфування, культивацій, сівби і коткування.