Організація валютного ринку України

     ВСТУП 

     Невід'ємною  ланкою міжнародної валютної системи  є валютний ринок. Сучасний валютний ринок - система стійких економічних  і організаційних відносин між учасниками міжнародних розрахунків з приводу  не тільки валютних операцій, а й  зовнішньої торгівлі, надання послуг, здійснення інвестицій та інших видів  діяльності, які вимагають обміну і використання різних іноземних  валют.

     Актуальність  теми. Валютний ринок та його регулювання  займає провідне місце в економічній  політиці держави. В залежності від  мети валютне регулювання може стимулювати  або стримувати економічний розвиток в країні та відповідно впливати на стан окремих секторів, галузей та підприємств, а також на місце  держави на світовому ринку. Зміни  ж в економіці країни та її міжнародному становищі впливають на розвиток валютних відносин, та відповідним  чином коригують валютну політику, що проводиться в державі.

     Об'єктом  дослідження є цілісний комплекс відносин, які складаються у сфері  виконання суб'єктами господарської  діяльності валютних операцій.

     Предметом дослідження є правове регулювання  валютних операцій суб'єктів господарської  діяльності.

     Мета  і задачі дослідження. Метою роботи є обґрунтування цілісної концепції  правового регулювання валютних операцій суб’єктів господарської  діяльності і пропозицій з удосконалення  валютного законодавства України  на основі комплексного дослідження  цього законодавства і його впливу на відносини, що складаються в процесі  діяльності суб'єктів господарювання.

     Курсова робота містить: три розділи, вступ, висновок та список використаних джерел. В першому розділи розглянуті теоретичні аспекти валютного ринку. Другий розділ присвячен регулюванню  системи валютного ринку т  його сучасний стан. В третьому розділу  описується проблеми функціонування та шляхи їх подолання на сучасному  етапі.

    1. ОРГАНІЗАЦІЯ ВАЛЮТНОГО РИНКУ 

    1.1 Поняття і структура валютного ринку 

    Успішний  розвиток валютних відносин можливий за умови функціонування ринку, на якому  можна вільно продавати та купувати валюту.

    Одним із найсуттєвіших елементів міжнародних валютних відносин є валютний ринок.

      Валютний ринок — це:

      а) підсистема валютних відносин  у процесі операцій купівлі-продажу  іноземних валют і платіжних  документів в іноземних валютах;

      б) інституційний механізм (сукупність  установ і організацій — банки,  валютні біржі, інші фінансові  інститути), що забезпечують функціонування  валютних ринкових механізмів.

      Валютний ринок як економічна  категорія — це система стійких  економічних та організаційних  відносин, пов'язаних з операціями  купівлі-продажу іноземних валют  та платіжних документів в іноземних валютах.  На валютному ринку здійснюється широке коло операцій щодо зовнішньоторговельних розрахунків, туризму, міграції капіталів, робочої сили тощо, які передбачають використання іноземної валюти покупцями, продавцями, посередниками, банківськими установами та фірмами. За економічним змістом валютний ринок являє собою частину грошового ринку, на якому врівноважується попит і пропозиція на валюту як специфічний товар.

    Валютний  ринок має атрибути звичайного ринку: об’єкти і суб’єкти, та функціонування ринкового механізму з його елементами: попиту, пропозиції і ціни. Він характеризується особливою інфраструктурою та комунікаціями.

     Таблиця 1.1 – Учасники валютного ринку та їх функції.

    Об’єктом  валютного ринку служать валютні  цінності, зокрема іноземні, коли суб’єкти цього ринку купують чи продають їх за національну валюту, та національні, коли суб’єкти ринку купують чи продають ці валютні цінності за іноземну валюту. Оскільки на ринку одночасно  відбувається продаж іноземної та національної валюти, то вони існують, як об’єкти  валютного ринку.

    Суб’єктами  валютного ринку можуть виступати  фізичні і юридичні особи, посередники  — банки, брокерські контори, валютні  біржі, які «зводять» продавців  і покупців валюти та забезпечують організацію купівлі-продажу валюти. Основна мета діяльності всіх суб’єктів  валютного ринку є отримання  прибутку від своїх операцій.

    Залежно від організації торгівлі валютою  валютний ринок поділяється на біржовий та позабіржовий.

    На  біржовому ринку торгівля валютою  здійснюється організовано на спеціальному місці, що називається валютна біржа. Організатори біржі за свої послуги  отримують великі доходи у формі  комісійних. Тому цей вид торгівлі все більше поступається місцем позабіржовій валютній торгівлі. Тут продавці і  покупці вступають у прямі  зв’язки між собою. В Україні  міжбанківська валютна біржа  перестала існувати з 2000 р. Тепер  торгівля валютою здійснюється через  міжбанківський валютний ринок.

    До  головних функцій валютних ринків можна віднести:

• забезпечення виконання міжнародних розрахунків;
• забезпечення ефективного функціонування світових кредитних та фінансових ринків (дозволяє суб’єктам МЕВ користуватися національними кредитними та фінансовими ринками для фінансування та проведення операцій по всьому світу. Тобто фірми мають змогу отримувати кредити за найнижчими ставками і у найпривабливішій для них валюті, а потім використовувати залучені кошти для фінансування будь-яких операцій);
• страхування валютних та кредитних ризиків (валютні ринки надають можливість суб’єктам МЕВ за допомогою відповідних інструментів (опціони, ф’ючерси, форвардні контракти, валютні свопи) зменшити або зовсім уникнути валютних ризиків які пов’язані з проведенням операцій в різних валютах);
• отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді різниці курсів валют (спекулянт відкриває позицію по певній валюті і очікує зміни курсу, якщо курс змінився таким чином яким очікував спекулянт то він заробить прибуток якщо, ні то збиток);
• визначення валютних курсів – діяльність операторів на валютних ринках постійно змінює валютні курси тих валют, з якими працюють на цьому ринку. Існує багато причин зміни валютного курсу певної валюти, але всі вони діють опосередковано через зміну попиту і пропозиції на цю валюту на валютних ринках. Таким чином саме на валютному ринку визначається вартість певної валюти;
• диверсифiкацiя валютних резервів банків, підприємств, держав (суб’єкти МЕВ можуть певним чином застрахувати себе від змін валютних курсів шляхом розосередження своїх грошових активів в різних валютах);
• регулювання економіки (через зміну валютного курсу відкрита економіка може регулювати диспропорції які виникають в ній).

    Існує чотири групи суб’єктів валютного ринку:

    1. Державні установи, основне місце  серед яких займають:

    центральні  банки - управління валютними резервами, проведення валютних інтервенцій, регулювання  рівня процентних ставок по вкладенням в національній валюті; казначейства окремих країн.

    2. Юридичні та фізичні особи  , зайняті у різноманітних сферах зовнішньоекономічної діяльності: компанії, що приймають участь у міжнародній торгівлі; мають попит на іноземну валюту , а також її пропонують; операції здійснюють через банки; компанії, які здійснюють закордонні вкладення активів (Investment Funds, Money Market Funds, International Corporations), тобто інвестиційні фонди, крупні міжнародні корпорації; приватні особи – неторгові операції - туризм, переказ заробітної плати, пенсій, гонорарів і продаж готівкової валюти.

    3. Комерційні банківські установи, які забезпечують валютне обслуговування  зовнішніх зв’язків: комерційні банки (ТНБ) – проводять основний обсяг валютних операцій, акумулюють загальні потреби ринку у валютних конверсіях, а також у залученні або розміщенні коштів і виходять з ними на інші банки;

    4. Валютні біржі та валютні відділи  товарних фондових бірж.

    валютні біржі – в країнах з перехідною економікою - обмін валют для юридичних  осіб і формування валютного курсу; валютні брокерські фірми - зведення покупця і продавця іноземної  валюти і здійснення між ними конверсійної чи кредитно-депозитної операції. Знімаються комісійні.

    Структура валютного ринку:

    1. За територією:

• світовий ринок;
• регіональний ринок;
• національний (валютний) ринок;

    2. За засобами регулювання (режимом)  ринку:

• ринки вільного курсоутворення;
• ринки з валютними обмеженнями та валютним регулюванням;

    3. За типами угод відповідно  до строків:

• ринок поточних (негайних) операцій;
• ринок строкових операцій;

    4. За функціями:

• обслуговування міжнародної торгівлі;
• суто фінансові трансфери (спекуляція, хеджування, інвестиції);

    5. За застосуванням валютних курсів:

• з одним режимом;
• з кількома режимами.

    6. За ступенем організації:

• біржовий;
• позабіржовий.

    7. За об’єктами торгівлі:

• ринок Forex;
• ринок готівкової валюти.

    8. За спеціалізацією:

• ринок конверсійних операцій;
• ринок міжнародних розрахунків;
• ринок відсоткових ставок. [2]

    1.2 Валютні операції та їх види 

    Під валютними операціями звичайно розуміють  будь-які платежі, пов'язані з  переміщенням валютних цінностей між  суб'єктами валютного ринку (рис 1.2).

    Касові  операції полягають у купівлі-продажу  валюти на умовах поставки її не пізніше  другого робочого дня з дня  укладання угоди за курсом, узгодженим у момент її підписання. Такі угоди  можуть передбачати поставку валюти в той же день, на наступний робочий  день, проте найчастіше - на другий робочий  день. Ця остання угода називається "спот", а касові операції на цій  умові - "операції спот". Операції спот дають можливість їх учасникам  оперативно задовольнити свої потреби  у валюті на вигідних умовах. 

Валютні відносини

Суб’єкти

- резиденти

- нерезиденти

Суб’єкти

- нерезиденти

- резиденти 

Функції валютного ринку

Операції  валютного ринку

Конверсійні

Депозитні

Кредитні

Касові

Форвардні

Ф’ючерсні

Опціонні

Своп

Арбітраж

До запитання

Короткострокові

Строкові

Короткострокові

Середньострокові

Довгострокові

    Рис.1. 2 – Схема класифікацій операцій валютного ринку 

    Строкові  валютні операції полягають у  купівлі-продажу валютних цінностей  з відстрочкою поставки їх на термін, що перевищує два робочі дні. Ці операції, у свою чергу, підрозділяються на кілька видів залежно від механізму  їх здійснення: форвардні, ф'ючерсні, опціонні та їх похідні.

    Форвардні операції- це різновид строкових операцій, що полягає в купівлі-продажу  валюти між двома суб'єктами з  наступною передачею валюти в  обумовлений строк і за курсом, визначеним у момент укладання контракту. У форвардних контрактах строки передачі валюти звичайно визначаються в 1, 2, 3, 6 та 12 місяців. При їх підписанні ніякі  аванси, задатки тощо не допускаються.

    Ф'ючерсні  операції - це теж різновид строкових  операцій, в яких два контрагенти  зобов'язуються купити або продати  певну суму валюти в певний час  за курсом, установленим у момент укладання  угоди (купівлі-продажу ф'ючерсного  контракту). Відмінності їх від форвардних операцій зводяться до такого: вони здійснюються тільки на біржах, під  їх контролем, а форма і умови  контрактів чітко уніфіковані (біржа  строго визначає вид валюти, що продається, обсяг операції, строк оплати, курс). Розрахунки щодо купівлі-продажу ф'ючерсних контрактів здійснюються через розрахункову палату біржі, яка гарантує своєчасність і повноту платежів. До остаточної оплати ф'ючерсного контракту він  може перепродаватися на біржі, тобто  сам є об'єктом валютних операцій. З кожним наступним продажем ціна його буде уточнятися і наближатися  до реальної ціни, за якою продаватиметься  дана валюта в момент погашення ф'ючерсу. Завдяки цим особливостям ціна та інші умови ф'ючерсних контрактів є  прозорими для всіх учасників  ринку. Кожна біржа встановлює свій перелік валют, які продаються-купуються, і стандартні суми контрактів, які  визначаються десятками і сотнями  тисяч, а то й мільйонами одиниць  відповідної валюти. Тому в торгівлі валютними ф'ючерсами звичайно беруть участь великі банки, інші потужні фінансові  структури.

    Опціонні  операції - це різновид строкових операцій, за яких між учасниками укладається  особлива угода, що надає одному з  них право (але не обов'язок) купити чи продати другому певну суму валюти в установлений строк (чи протягом певного строку) і за узгодженим сторонами курсом. Така угода називається  опціон.

    Валютний  своп - це комбінація двох конверсійних операцій з валютами на умовах спот і форвард, які здійснюються одночасно  і розраховані на одну і ту ж  валюту. Наприклад, на умовах спот долари США негайно продаються, а на умовах форварду у того ж контрагента  долари купуються з поставкою  через певний строк і за домовленим курсом. Валютний своп забезпечує зворотний  рух валютного потоку, що дає можливість ефективно використовувати його в спекулятивних цілях, для хеджування валютними ризиками та управління валютною позицією банку.

    Валютний  арбітраж - це комбінація з кількох  операцій з купівлі та продажу  двох чи кількох валют за різними  курсами з метою одержання  додаткового доходу. Це типова спекулятивна операція, що розрахована на дохід  завдяки різниці в курсах на одному і тому ж ринку, але в різні  строки (часовий арбітраж), або в  один і той же час, але на різних ринках (просторовий арбітраж). У  міру розвитку сучасних систем телекомунікацій  створюються передумови для вирівнювання курсів валют на різних міжнародних  ринках, завдяки чому зменшуються  можливості для просторового арбітражу. Зате перехід більшості країн  до плаваючих валютних курсів, які  часто змінюються в часі, створює  сприятливі умови для розвитку часового арбітражу.

    Широкий асортимент валютних операцій, високе технологічне й організаційне забезпечення їх виконання створюють усім суб'єктам  валютного ринку сприятливі умови  для досягнення таких цілей - забезпечення ліквідності, прибутковості і керованості  валютними ризиками. Тому прискорений  розвиток валютного ринку - одне з  актуальних завдань країн з перехідними  економіками, у тому числі й України. Проте в Україні валютний ринок  формується надто повільно, асортимент валютних операцій на ньому обмежений  переважно касовими операціями. Після  припинення в 2000р. діяльності Української  міжбанківської валютної біржі розвиток більшості строкових валютних операцій втратив поки що перспективу.[1] 

    1.3 Механізм формування валютного  курсу 

    Головним  елементом валютної системи і  валютного ринку є курс валюти. Валютний курс - співвідношення між  грошовими одиницями різних країн, тобто ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни [3]. Розглянемо механізм його формування.

    Як  і на будь-якому ринку ціни на валютному ринку залежать від  співвідношень попиту і пропозиції на ту або іншу валюту. Величини ж  попиту і пропозиції на валютному  ринку залежать перш за все від  об'ємів взаємної торгівлі між тими або іншими країнами. Чим вище за ціну і витрачання виробництва усередині  країни в порівнянні із закордонними, тим більше зростає імпорт в порівнянні з експортом. Тому високий рівень цін усередині країни і низький  рівень цін за її межами зазвичай означає  високі ціни на іноземну валюту. Цей  чинник отримав назву "паритету купівельної  спроможності" валютних курсів. Згідно концепції паритету купівельної  спроможності, зміна співвідношення валютних курсів двох країн за інших  рівних умов пропорційно зміні співвідношення між внутрішніми цінами і цінами за кордоном. Чим сильніше бажання  мати закордонні товари і користуватися  закордонними послугами, тим більшу ціну доводиться пропонувати за іноземну валюту. Із зростанням національного  доходу збільшується і попит на імпортні товари. Це викликає тенденцію до здешевлення  національної валюти. З іншого боку, високий національний дохід за кордоном знижує ціну іноземної валюти.

    Можна виділити декілька довготривалих чинників, що впливають на положення тієї або  іншої національної грошової одиниці  у валютній ієрархії (їх називають  структурними чинниками):

• Конкурентоспроможність товарів на світових ринках і її зміни. Форсований експорт стимулює приплив іноземної валюти.
• Зростання національного доходу обумовлює підвищений попит на іноземну продукцію, тоді як товарний імпорт може збільшити відтік іноземної валюти.
• Послідовне підвищення внутрішніх цін в порівнянні з цінами на ринках партнерів підсилює прагнення купувати дешевші іноземні товари, тоді як схильність іноземців до придбання товарів або послуг, що стають усе більш дорогими, випаровується. В результаті знижується пропозиція іноземної валюти і відбувається знецінення вітчизняною.

    Таким чином, перший чинник, що впливає на рівень курсу національної валюти - об'єм експорта-імпорта.

    На  рівень валютного курсу робить вплив  стан економіки:

• темп інфляції;
• рівень процентних ставок;
• діяльність валютних ринків;
• валютна спекуляція;
• валютна політика;
• стан платіжного балансу;
• міра використання національної валюти в міжнародних розрахунках;
• прискорення або затримка міжнародних розрахунків.

    Платіжний баланс безпосередньо впливає на величину валютного курсу. Платіжний  баланс - це співвідношення суми платежів, зроблених даною країною за кордоном, та надходжень, одержаних нею з  інших країн за певний період (квартал, рік) [3]. Активний платіжний баланс сприяє підвищенню курсу національної валюти, оскільки збільшується попит на неї з боку іноземних боржників. Пасивний платіжний баланс породжує тенденцію до зниження курсу національної валюти, оскільки боржники продають її на іноземну валюту для погашення своїх зовнішніх зобов'язань. Розміри впливу платіжного балансу на валютний курс визначаються мірою відвертості економіки країни. Так, чим вище частка експорту у ВНП, тим вище еластичність валютного курсу по відношенню до зміни платіжного балансу. Нестабільность платіжного балансу наводить до стрибкоподібної зміни попиту на відповідні валюти і їх пропозицію. Крім того, на валютний курс впливає економічна політика держави в області регулювання складових частин платіжного балансу: поточного рахунку і рахунку руху капіталів. При збільшенні позитивного сальдо торгівельного балансу зростає попит на валюту даної країни, що сприяє підвищенню її курсу, а при появі негативного сальдо відбувається зворотний процес. Зміна сальдо балансу руху капіталів робить певний вплив на курс національної валюти, яке по знаку ("плюс" або "мінус") аналогічно торгівельному балансу. Проте існує і негативний вплив надмірного припливу короткострокового капіталу в країну на курс її валюти, оскільки він може збільшити надлишкову грошову масу, що, у свою чергу, може привести до збільшення цін і знецінення валюти. Міра довіри до національної валюти на національному і світовому ринках вважається психологічним чинником, що впливає на курс. На валютний курс впливає міра використання валюти на світових ринках. Зокрема, переважне використання долара США в міжнародних розрахунках і на міжнародному ринку капіталів викликає постійний попит на нього і підтримує його курс навіть в умовах падіння його купівельної здатності або пасивного сальдо платіжного балансу США.

    На  валютний курс впливає темп інфляції. Чим вище темп інфляції в країні, тим нижче курс її валюти. Інфляційне знецінення грошей в країні викликає зниження купівельної спроможності і тенденцію до падіння їх курсу  до валют країн, де темп інфляції нижчий. Дана тенденція зазвичай просліджується в середньо - і довгостроковому  плані. Вирівнювання валютного курсу, приведення його у відповідність  з паритетом купівельної спроможності відбуваються в середньому протягом двох років.

    Підвищення  процентних ставок по депозитах і (або) прибутковості коштовних паперів  в якій-небудь валюті викличе зростання  попиту на цю валюту і приведе до її дорожчання. Відносно вищі процентні  ставки і прибутковість коштовних  паперів в даній країні приведуть, по-перше, до припливу в цю країну іноземного капіталу і відповідно - до збільшення пропозиції іноземної валюти, її здешевлення  і дорожчання національної валюти.

    На  рух курсу валюти робить вплив  вихід даних і чекання виходу даних. До поняття "дані" можна  віднести настання наступних подій: вихід (публікація) економічних індикаторів країн-хазяїв торгуємих валют, повідомлення про зміну процентних ставок в цих країнах, огляди стану економік і інші події, що роблять істотний вплив на валютний ринок. Чекання якої-небудь події і настання цієї події є сильними рушіями валютних курсів. Важко сказати, що робить сильніший вплив на ринок, само подію, або його чекання, але можна сказати з упевненістю, що вихід серйозних даних може наводити до значних і тривалих рухів курсів валют.

    Вихід даних може привести до різких коливань валютних курсів. Залежно від того, як учасники ринку проінтерпретують той або інший індикатор, курс може піти як в одну, так і іншу сторону. Це рух курсу може привести до посилення вже існуючого тренду, його корекції, або початку нового тренду. Той або інший результат  залежить від декількох чинників: ситуації на ринку, економічного стану  країн-господарів даних валют, попередніх чекань і настроїв, і, нарешті, значення конкретного індикатора. На довгострокові  тенденції в русі валютних курсів займають фонди (хеджеві, інвестиційні, страхові, пенсійні). Один з напрямів їх діяльності - це інвестування в певні  валюти. Володіючи величезними засобами, вони здатні надовго змусити курс рухатися в певному напрямі. Менеджери  фондів приймають вирішення на основі серйозного аналізу фінансових ринків. У них на озброєнні знаходяться  всілякі типи аналізу: фундаментальний, технічний, комп'ютерний, психологічний, аналіз взаємозв'язаних ринків. Фондові  менеджери на основі обробленої інформації намагаються передбачати наслідки тих або інших подій, аби вчасно відкрити позиції в потрібному напрямі. Менеджери намагаються представити  картину світу валютного ринку  цілком (так би мовити з висоти свого  польоту) і коли картина ясна, відбувається вибір інструментів для роботи і  напряму торгівлі. Звичайно, жоден  з видів аналізу не може дати ідеального результату. Проте використовуючи відпрацьовану (і що удосконалюється) систему торгівлі і володіючи значними засобами, фонди  здатні починати, підсилювати і коректувати  сильні тренди. Експортери і імпортери  є користувачами валютного ринку в чистому вигляді. У експортерів існує постійний інтерес продавати іноземну валюту, а у імпортерів - купувати її. При солідних фірмах, що займаються експортно-імпортними операціями, існують аналітичні відділи, які спеціалізуються на прогнозуванні валютних курсів з метою більш менш вигідно продати або купити іноземну валюту.

    Для експортерів і імпортерів також  важливе відстежування трендів  і з точки зору хеджування валютних ризиків. За допомогою відкриття  позиції протилежної майбутньої операції відбувається мінімізація  даного вигляду риски (хеджування валютних рисок). Дія експортерів і імпортерів на ринок є короткостроковою і  не є причиною глобальних трендів, оскільки об'єми зовнішньоторговельних операцій незначні в порівнянні із загальним  об'ємом операцій на валютному ринку.

    Та  найсильніший вплив на формування валютного  курсу роблять центральні банки. Якщо центральний банк певної держави  абсолютно не втручається у валютообмінні  операції шляхом покупки і продажу  іноземної валюти на міжнародному валютному  ринку, то внутрішня валюта знаходиться  в змозі "вільного плавання". Даний  курс дозволяє підтримувати конкурентоспроможність і швидко адаптується до зовнішніх  імпульсів і шоків, а найголовніше - уряд країни звільняється від функції  визначення відповідного курсу. Не дивлячись  на ці переваги, режим вільно плаваючого змінного курсу не позбавлений недоліків:

• якщо валютний ринок характеризується незначною ємкістю, то при даному режимі декілька крупних операцій можуть підірвати існуючий стан;
• даний режим може забезпечити ефективність валютної політики при регулюванні з боку держави, а також прийнятті валютно-фінансових і фіскальних заходів;
• слід визнати незацікавленість для іноземних інвесторів і торгівельних партнерів умов невизначеності при даному режимі;
• існує загроза урядового маніпулювання ("брудне плавання"), що підриває довіру суб'єктів ринку;
• якщо країна має наявність крупних спекулятивних потоків капіталу, то визначення змінних курсів в значній мірі обмежує валютно-фінансову незалежність.

    Проте, на практиці режим вільно плаваючих  валютних курсів зустрічається украй  рідко. Більшість країн мають  режим фіксованого курсу, який має  наступні переваги:

• кількісна визначеність (сприяє торгівлі і стимулюванню потоку капіталу);
• підсилює підвищену довіру до валютної фінансової політики;
• забороні інфляції. Висока довіра до валютно-фінансової політики пом'якшує інфляційні чекання на ринку праці і фінансових ринках.

    Однак, країна не здатна протистояти певним економічним шокам в результаті втрати експортних ринків і недостатності  валютних резервів для підтримки  курсу, що фіксується. Як правило, ці явища  супроводяться різким зниженням  внутрішніх цін, які зумовлюють спад виробництва і зростання армії  безробітних[4].