Особливості перекладу реалій у газетно-публіцистичному стилі

ЗМІСТ 

ВСТУП……………………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. РЕАЛІЯ ЯК МОВОЗНАВЧА КАТЕГОРІЯ……………………………………6

1.1. Лінгвістична інтерпретація слів на позначення реалій в історії світового мовознавства…………………………………………………………………………6

1.2. Місце реалій серед інших класів лексики……………………………………11

1.3. Реалія  як вид безеквівалентної лексики………………………………………16

1.4. Слова-реалії як вербальне вираження специфічних рис національної грецької культури…………………………………………………………………19

РОЗДІЛ 2. СЛОВА-РЕАЛІЇ ЯК НОСІЇ КУЛЬТУРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ…………………25

2.1. Проблема класифікації реалій…………………………………………………25

2.2. Структурно-семантичні особливості реалії в газетно-публіцистичному стилі новогрецької мови………………………………………………………………….31

2.2.1.Функціонування суспільно-політичних реалій у публіцистичному стилі новогрецької мови………………………………………………………………….33

2.3. Особливості перекладу реалій у газетно-публіцистичному стилі…………35

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………………39

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………………………..41

ДОДАТКИ  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

     Активізація лінгвокультурологічних та лінгвокогнітивних досліджень, зокрема тих, що стосуються відображення в мові явищ матеріальної й духовної культури, спостерігається протягом останніх десятиліть і справляє дедалі відчутніший вплив на теорію і практику перекладу. Тісний зв’язок між мовою та культурою найвиразніше виявляється в зіставленні національних відмінностей «мовної картини світу», що особливо помітні при перекладі текстів газетно-публіцистичного стилю. Мовна картина світу не є незмінним явищем, вона розвивається, відбиваючи зміни в пізнанні світу.

        Сьогодні є очевидною зростаюча необхідність різностороннього і комплексного вивчення особливостей, що відрізняють різні культури. Міжнародні контакти, інтенсивність яких, завдяки науково-технічному прогресу, значно зросла в останні десятиліття, вимагають від учасників спілкування не лише володіння іноземною мовою, але і знання національної специфіки, традицій країни співбесідника. Таким чином, дослідження слів реалій як особливого прошарку лексики є  необхідним для професійного володіння мовою. Крім того, слід ураховувати той факт, що мовна компетенція філолога або перекладача не обмежується володінням загальновживаною лексикою і передбачає здатність вживати специфічну (побутову, діалектну, розмовну) лексику, зокрема безеквівалентну лексику, до складу якої входять слова реалії.

     Слова-реалії пильно вивчаються впродовж багатьох десятиліть представниками різних галузей мовознавства: лінгвокраїнознавства, теорії та практики перекладу, лексикографії, семасіології і контрастивної лінгвістики. Вони розглядалися такими провідними лінгвістами як Е.М.Верещагін, В.Г.Костомаров, Л.С.Бархударов, Л.Т.Микулина, А.Д.Швейцер, Г.В.Чернов, Г.Д.Томахін,  І.О.Голубовська, Я.И.Рецкер, Л.Н.Соболев, В.Г.Гак, А.В.Федоров, С.Влахов, С.Флорін, Г.Г.Панова, Н.Г.Комлев, В.С.Виноградов, А.О.Іванов, А.А.Брагін, И.А.Стернін, З.Д.Попова, В.П. Берков та ін.

     Серед дослідників і нині немає цілковитої одностайності з ряду питань, пов’язаних із взаємодією лінгвокультурних параметрів тексту оригіналу та його перекладу. Існує нагальна потреба в упорядкуванні й унормуванні правил іншомовного відтворення грецьких реалій і власних назв, оскільки практика книжкових і періодичних видань свідчить про існування в цій сфері значних розбіжностей. Такому впорядкуванню має передувати різнобічне вивчення реалій та їх функціонально-когнітивних відповідників як у теоретичній, так і в прикладній площині. Цим зумовлюється актуальність даного дослідження, що є спробою комплексного аналізу широкого кола історико-культурних та суспільно-політичних реалій.

     Об’єктом дослідження обрано грецькі історико-культурні та суспільно-політичні реалії як ключовий елемент національного лінгвокультурного коду.

     Предметом дослідження є структурно-семантичні та функціональні особливості реалій у публіцистичному стилі новогрецької мови.

       Методика дослідження. В основу комплексної методики, зумовленої специфікою предмета дослідження, покладено зіставний метод, що дає змогу ідентифікувати самі реалії та виявити основні шляхи й способи заповнення когнітивних лакун при перекладі, а також описовий метод, методи контекстного та перекладознавчого аналізу.

     Метою дослідження є виявлення й аналіз структурно-семантичних і функціональних особливостей грецьких реалій у газетно-публіцистичному стилі мови.

     Досягнення  поставленої мети передбачає вирішення  таких завдань:

• інтерпретувати поняття «реалія» з позиції лінгвокультурології та визначити його  становлення в історії світового мовознавства;
• розглянути слова-реалії в зіставленні з іншими класами лексики;
• розмежити поняття «слово-реалія» і «термін» на підставі їх семантико-стилістичних особливостей;
• вивчення й узагальнення теорій щодо класифікаційного розподілу лексики на  позначення реалій за предметними, часовими, місцевими та іншими ознаками та обґрунтування доцільності предметно-тематичної класифікації;
• дослідити перекладознавчу специфіку наукового суспільно-політичного та історико-культурного тексту у газетно-публіцистичному стилі;

     Наукова новизна роботи визначається тим, що в ній уперше запропоновано комплексний лінгвокульторологічний аналіз широкого кола різнотипних історико-культурних та суспільно-політичних  реалій зі сфери як загальних, так і власних назв у газетно-публіцистичному стилі мови на матеріалі грецьких газет та  проаналізовано основні шляхи подолання концептуального міжмовного бар’єру.

     До  теоретичної значущості нашої дослідницької роботи ми відносимо виявлення і описання специфіки грецького публіцистичного тексту, місце реалій в ньому та основні прийоми передачі реалій в газетно-публіцистичних текстах, що становить внесок у загальну теорію перекладу та вирішення лексичних проблем перекладу з грецької мови на українську. Виявлення специфіки передачі реалій в газетно-публіцистичних грецьких текстах  сприяє розвитку лінгвокраїнознавства та перекладознавства, а також  вивченню проблем та специфіки передачі реалій в іншомовному середовищі.

     Практична цінність дослідження випливає з можливостей використання її результатів і матеріалів у діяльності перекладачів, в укладанні словників та довідників різного типу, розробці та викладанні теоретичних і практичних курсів з теорії та практики перекладу, контрастивної лінгвістики, лексикології, теорії міжкультурної комунікації тощо.

     Матеріалом  нашої дослідницької роботи було обрано 45 грекомовних статей  з газет  «Εφημερίδα της Κυβερνήσεως» , «Το Βήμα» та  «Τα Νέα» різної тематичної направленості. Загальна кількість проаналізованих лексичних одиниць складає 200 реалій.

РОЗДІЛ 1. РЕАЛІЯ ЯК МОВОЗНАВЧА КАТЕГОРІЯ 

1.1 Лінгвістична інтерпретація  слів на позначення  реалій в історії  світового мовознавства 

     Термін «реалія» бере початок від латинського прикметника realia – 
«речовий», «дійсний». Відповідно до словника лінгвістичних 
термінів, реалії – це «предмети матеріальної культури, а також у 
класичній граматиці різноманітні фактори, що вивчаються зовнішньою 
лінгвістикою, такі як державний устрій даної країни, історія 
і культура даного народу, мовні контакти носіїв цієї мови і 
тощо з точки зору їх відображення в даній мові» [2, с. 381].

     Цей термін набув універсальної чинності у філологічній літературі у 19й і першої половини 20 ст. загалом для позначення матеріальних предметів і характерних національних звичаїв. Частота вживання його зросла з  утвердженням реалізму.

     Виникнення  слів-реалій не залежить від наших  уподобань, вони зумовлені суспільною необхідністю, позамовними чинниками. Слова на позначення реалії належать до багатоаспектних мовних явищ. Ідейно-естетична цінність, пізнавальне значення цього розряду лексики як репрезентатива змісту твору є надзвичайно важливою, бо вона тісно пов’язана з національним колоритом, національною самобутністю, «національним обличчям».

     У перекладознавчих працях лексема «реалія» як термін з’явилася у  40-х роках. Його уперше вжив А.В.Федоров у праці  «Про художній переклад» (1941), але для того, щоб позначити не лексему, а національно-специфічний об’єкт. Характеризуючи працю перекладача, автор зазначає : «Але водночас – це діяльність, що вимагає певних знань , не тільки практично-мовних, а й літературо-знавчих і історико-лінгвістичних, не кажучи вже про необхідність широкого культурного світогляду, що дозволяє усвідомити історичні і географічні реалії  і т. ін., одним словом, уміти орієнтуватися в будь-якому тексті» [16, с.170]. У подальших працях дослідник, що зробив чимало для вивчення реалій, для обгрунтування їхньої класифікації та способів відтворення їхніх функцій у перекладі, залишився вірний такому розумінню терміну «реалія». В останньому виданні книжки «Основи загальної теорії перекладу : Лінгвістичні проблеми» (1983) А.В.Федоров дещо уточнює дефініцію «реалії»:  ідеться не просто про «слова, що позначають реалії», а про «слова, що позначають національно-специфічні реалії суспільного життя і матеріального побуту» [16, с. 183]. На думку вченого, можна встановити різні групи та підгрупи реалій за ознакою належності їх до тієї чи іншої сфери матеріального побуту, духовного життя людини, суспільної діяльності, до світу природи і т.д. Але для А.В.Федорова реалія – завжди явище позалінгвальне, лише предмет матеріального світу, а не слово, що його позначає.

     Надто широко розумів обговорюваний термін С.Толстой – перекладознавець, що опрацьовував проблеми перекладу з англійської мови російською. Для нього «реалії» – «конкретні умови життя і побуту країни, з мови якої здійснюється переклад».

     У такому ж розумінні, як у А.В.Федорова, зустрічається термін «реалія» у кандидатській дисертації Г.І.Шаткова (1952), присвяченій проблемам перекладу російської безеквівалентної лексики норвезькою мовою, у кандидатській дисертації і в статтях Г.П.Чернова – дослідника способів відтворення російської безеквівалентної лексики в перекладах радянської публіцистики англійською мовою. На основі праці Я.Рецкера «Про закономірні відповідники при перекладі рідною мовою» (1950) та обгрунтованого ним поняття «еквівалентості», а також факту наявності в семантичній структурі різномовних слів значень, що не збігаються, Г.І.Шатков упроваджує поняття «безеквівалентності». За його визначенням, «безеквівалентні слова – це такі лексичні одиниці будь-якої мови, які на певному історичному відрізку часу зовсім не мають готових еквівалентів у лексиці іншої мови».  До безеквівалентної лексики Г.Шатков відносить слова-реалії, окремі слова, деякі звороти. У своє визначення слів-реалій дослідник впроваджує формальний перекладацький критерій: фактор наявності/відсутності еквівалентного словникового відповідника у двох зіставлюваних мовах. Такий критерій не вказує на будь-які субстанційні якості слова-реалії, а переносить можливості його ідентифікації у сферу міжмовних відповідників. Це й природно: лише лінгвокраїзнавство може розглядати реалію у площині однієї мови; перекладознавство завжди пов’язане принаймі з двома мовами. Слабке місце Г.І.Шаткова – дуже приблизне визначення обсягу безеквівалентної лексики. До цього питання глибше підходить Г.Чернов, який виділяє декілька видів безеквівалентної лексики: лексико-предметну, лексико-семантичну та стилістичну безеквівалентності. По суті, він відносить реалії до лексико-предметної безеквівалентності [14, с. 83].

     У 1952 р. С.Л.Соболєв дав таке визначення «реалії»: «Терміном  «реалії» позначають побутові і специфічно національні слова й звороти, що не мають еквівалентів у побуті, а отже, і мовах інших народів». З сьогоднішнього погляду, вище подана дефініція не зовсім чітка і вимагає внесення певних корективів. По-перше, слова, що належать до сфери безпосередньої лексичної номінації, не можуть мати «еквівалентів у побуті», де їм відповідають певні співвідносні денотанти – предмети і явища. По-друге, реалія  – це варіативна категорія, пов’язана з процесом переважно бінарного зіставлення мов на лексичному та фразеологічному рівнях. С.Л.Соболєв без належних підстав збільшує обсяг реалій, включаючи до цієї категорії прислів’я. Окремі компоненти прислів’я, без сумніву, можуть бути реаліями, але прислів’я як цілісна одиниця через узагальнено-абстрактний характер не має відповідника, співвідносного денотанта у позамовній предметній дійсності, отже, його не можна зарахувати до реалій [14, с. 86].

     Те, що реалії виникають у загальнонародному  процесі словотворення, акцентує дефініція  Я.І.Рецкера: «Реалії – це слова, що позначають предмети, процеси і явища, характерні для життя і побуту країни, але не відзначаються науковою точністю визначення, властивою термінам» [13, с. 116]. Проте автор не враховує відносності реалій, залежності їх від словникового складу мови-переймача, і в цьому хиба його визначення. Не враховано також, що реалія часто виражається полілексемними одиницями.

     В українському перекладознавстві термін «реалія» вперше вжив О.Кундзіч у праці «Перекладацька мисль і перекладацький недомисел» (1954), підкреслюючи при цьому складність при перекладанні реалій: «Я схильний вважати народні пісні аналогічними реаліями даного народу, що, як правило, не перекладаються» [14, с. 98].

     Значним поступом в опрацюванні реалій в  українському перекладознавстві є праці В.В.Коптілова. У визначенні реалій учений акцентує передусім чинник міжмовного зіставлення. Так, у праці «Актуальні питання українського художнього перекладу» В.В.Коптілов називає реаліями «слова, що позначають предмети та явища, невідомі мові перекладу» [13, с. 87].

     З цього твердження випливає й той  факт, що слова можуть бути реаліями в одній мові, але не бути такими  в іншій. Наприклад, в Греції υσόγειο – це не перший поверх, а поверх перед першим. Отже, перекладаючи, не можна проводити аналогію з нашою системою підрахунку поверхів, адже в Україні немає такого поверху як υσόγειο. Отже, стосовно грецького варіанту в перекладі на українську мову υσόγειο – реалія, а стосовно країн з такою ж системою підрахунку поверхів – ні.

     З погляду семантики реалії, завдяки наявності в їхньому семантичному континуумі метамовної інформації про закріплення за «своїм» мовним колективом, збігаються частково з діалектизмами. Як і діалектизми, вони надають мовленню певного колориту, формують мовленеву характеристику літературних персонажів. Але принципова розбіжність між ними і діалектизмами полягає у тому, що географічна інформація реалій зв’язана з позначуваним предметом, це інформація про специфічні предмети та явища певного географічного ареалу. Місцева маркованість діалектизмів – це інформація про специфічні мовні засоби позначення загальновідомих предметів.

     Вживається  у філологічній літературі і термін «діалектні реалії». Його розуміють подвійно, позначаючи ним слова, що називають предмети і явища вузького ареалу, або ж діалектні регіональні назви для предметів чи уявлень загальнонародних [4, с. 37]. Приміром, в грецько-українському бінарному зіставленні лексема «ο γάμος – весілля» – реалія грецької мови, бо це слово властиве всьому грецькому етномовному колективу, а лексеми «παντρία» – діалектна реалія у тому ж бінарному зіставленні.

     Як  і всі діалектизми, реалії такого характеру – лінгвостилістична  категорія. В художньому тексті вони відразу набирають додаткових смислових  і естетичних відтінків, різко контрастують з літературно-нормативною організацією тексту, а тому, очевидно, стають значною мірою промовистими, значущими [4, с. 42]. При перекладі належить дуже обережно поводитися з діалектними реаліями, не забувати,що вони часто несуть у собі пам’ять тисячоліть, відгомін далеких віків, що вони – свідки образного мислення предків.

     Певну близькість з семантичного та стилістичного  боку мають реалії з термінами – мовними знаками, які репрезентують наукові поняття спеціальної професійної галузі знань. Їхня кореляція полягає в тому, що інколи термін збігається з реалією, тобто існують терміни-реалії [4, с. 56]. Наприклад, «χουρμαδιά – фінікова пальма» – назва рослини і, отже, термін. Водночас в греко-українському бінарному зіставленні це  реалія, бо такої рослини немає в україномовному світі. Як і реалії, терміни можуть набувати переносного значення, це – один із активних процесів у сучасних мовах.

     Деколи  реалія як словосполучення складається  з компонентів, які самі не є реаліями. Так лексема «αρκούδι»  – ведмідь – не реалія (ведмеді є усюди, або, принаймні, у дуже багатьох країнах), але у фразеологізмі  «νηστικό αρκούδι δεν χορεύει» – слово «ведмідь» виступає реалією. Ця реалія мальовнича,образна, багата конотаціями і, водночас, її експресивну семантику можна бодай частково відтворити засобами української мови.

  У лінгвокраїнознавчих дослідженнях основну увагу зосереджено на національно-культурному інформаційному потенціалі лексичного значення реалій (Н.В.Подольська , В.Г. Костомаров, Є.М. Верещагін , Г.Д. Томахін ). Коло проблем, що розроблено перекладознавством, охоплює визначення лінгвістичної природи слів на позначення реалій й меж національно-культурної лексики, розробку  методів і прийомів передачі значень національно-культурних лексичних одиниць при перекладі (G.Mounin , В.В.Акуленко,  Л.С.Бархударов, С.Флорин, А.В. Федоров, С.Влахов, І.В.Корунець).

     Підсумовуючи  лінгвістичні інтерпретації слів на позначення реалій в історії світового мовознавства, можна зробити висновки, що термін «реалія» оформився під впливом багатьох вітчизняних та зарубіжних лінгвістів; ми розуміємо слова на позначення реалії грецької мови в такий спосіб: це моно- і полілексемні одиниці, основне лексичне значення яких містить (у плані бінарного зіставлення мов) етнокультурний компонент, не притаманний мові-рецепієнту [1, с. 74].  На наш погляд, при визначенні статусу «слів на позначення реалій» як мовознавчого терміна доречно виходити з лінгвокраїнознавчої теорії слова Є.М.Верещагіна та В.Г.Костомарова, їхнього вчення про фонові знання, про національно-культурний інформаційний потенціал лексичного значення мовних одиниць, а також із перекладознавчих поглядів В.С.Виноградова на природу слова. 

1.2. Місце реалій серед інших класів лексики 

     Суттєвим  є питання про критерії відмежування слів-реалій від термінів. За походженням терміни і реалії різняться між собою. Реалії виникають переважно в народній гущі, а терміни створюють учені та спеціалісти-практики, часто на основі елементів з латинської та грецької мов або шляхом свідомого переосмислення звичайних  «неспеціалізованих» слів. Сукупність термінів з певної галузі створює єдине ціле – терміносистему. Опис значення терміна тотожний самому його значенню, у реалії ж можна виділити при описі окремі аспекти.

     Реалії  без сумнівів відносять до безеквівалентної лексики, в той час як терміни належать в основному до небагатьох мовних одиниць, які мають повне мовне покриття в мові перекладу, тобто одиницям, які мають еквівалентом при перекладі на іншу мову.

     Між сферою функціонування слів-реалій і  термінів також простежується значна відмінність – терміни утворено внаслідок звуження значення слова, вони позбавлені національно-культурного компонента, водночас найменування реалій, навпаки, є відображенням етнічної та культурної специфіки.

     Терміни і реалії по-різному стають широковідомими: терміни як назви певних предметів починають часто вживатися з поширенням цих предметів, в науці це зв’язано з процесом обміну науковою інформацією. Реалії проникають в інші мови завдяки художньому перекладу і засобам масової комунікації. Головна розбіжність між ними – сфера їхнього вжитку, функціонально-стилістичний критерій: терміни найширше вживаються у мові науки, вони – основа всіх терміносистем. Реалії переважають у художніх текстах, у газетно-публіцистичному стилі мови та усному мовленні.

     Слово-реалія виступає одним із засобів передачі місцевого та часового колориту у художній літературі. Від терміна неможливо вимагати «національної приналежності»: незалежно від свого походження він, як правило, стає здобутком усього людства [5, с. 137]. Слово-реалія ж належить народу, у мові якого воно виникло. На відміну від терміна, воно проникає в інші мови незалежно від ступеня обізнаності відповідного народу з об’єктом, який воно позначає.

     Важливою  ознакою реалій, на думку Г.В.Чернова, є їх загальновживаність, популярність, «знайомість» всім і більшості носіїв вихідної мови, і на думку В.П.Беркова, навпаки, «чужість» носіям мови перекладу.

     Для уточнення змісту поняття «реалія» С.Влахов і С.Флорін 
пропонують звернутися до термінів, які вживаються іноді для 
позначення реалій, але які вже були використані в лінгвістиці в 
інших значеннях, а також розглянути ті класи лексики, з якими 
реалії тісно пов'язані, а тому й часто ототожнюються з ними.

     Більш стрункому визначенню поняття «реалія» перешкоджують і помітні розбіжності в термінології. Відомий поет-перекладач І.Л.Пеньков, наприклад, фактично прирівнював реалії до поняття «безеквівалентна лексика», у трактуванні Є.М.Верешагіна і В.Г.Костомарова А.А.Реформатський називав реалії варваризмами («іншомовні слова, придатними для колористичного використання при описі чужих реалій і звичаїв »).

     На думку С.Влахова та С.Флоріна в літературі найчастіше зустрічаються терміни – «безеквівалентна лексика» і «екзотична лексика» та поряд з ними (в тому ж або близькому значенні) – «варваризми», «локалізму», «етнографія» , «аліенізм», «фонові слова», «конотативні слова», «слова з культурним компонентом», «прогалини» або «лакуни». Всі ці поняття мають спільні риси: національне, історичне, місцеве, побутове забарвлення, відсутність еквівалентів в мові перекладу і щодо деяких – іншомовне походження.

     Щоб спростити завдання і уточнити семантичне коло реалій, необхідно спочатку «відсіяти» терміни вже знайомі в закріплених за ними значеннях, а також ті, які можна було б взагалі елімінувати як непотрібні синоніми.

     Вживання терміну «локалізм» як синонім реалії, з одного боку, зміщує її значення як лексичної одиниці, а з іншого, сильно звужує уявлення про дійсний зміст поняття. Таким чином локалізм можна віднести тільки до незначної групі реалій, що позначають «місцеві предмети», позбавлені національного та історичного колориту [8, с. 274].

     В.П.Гомілок пропонує для позначення слів «з маловідомих мов», підкреслюючих «стилістичну функцію екзотизмом», термін «аліенізм». У термінології В.П.Беркова, це видове поняття по відношенню до родового «екзотизм». Однак актуальність даного терміну, на думку С.Влахова та С.Флоріна, вельми сумнівна. По-перше, його вихідне значення від лат. alienus – «належачий іншим, не свій, іноземний, запозичений» не вказує на зв'язкок з рідкісними мовами, а по-друге, група реалій, званих «аліенізмамі», не володіє принциповими відмінностями від інших.                    

     Що ж до так званих «слів з культурним компонентом», то, згідно з дослідженням, проведеним Є.М.Верещагіним та В.Г.Костомаровим, в лінгвокраїнознавстві ці слова позначають лексичні одиниці, «своєрідна семантика яких відображає своєрідність нашої культури» [6, с. 196].

     До них також відносять фонові і конотативні слова, значна кількість яких представляють собою справжні реалії або мають деякі риси, спільні з реаліями.

     Термін «варваризм», що переплітається у ряду авторів з «екзотизмом», нажаль, не можна елімінувати в якості надлишкового синоніма реалії, так як більшість його дефініцій («слово, утворене неправильно», «слово, чуже мові за своєю структурою», «іншомовне слово і т.д.») включають і «опис чужоземних звичаїв, особливостей життя і побуту », «створення місцевого колориту» та інші. На думку С.Влахова та С.Флоріна, «варваризм» слід вважати лексикологічним терміном, що не має аналогів в перекладознавстві. Реалії ж на відміну від «варваризмів»:

1. можуть бути і споконвічними, не запозиченими словами;
2. не обов'язково чужі мови за своєю структурою;
3. як правило, не мають «слів-двійників, рівноцінних за змістом», а отже, не можуть бути легко переведені;
4. велика кількість фігурує у словниках, у тому числі і тямущих[8, с. 254]..

     У спеціальній літературі найбільш серйозним конкурентом терміна «реалія» є термін «екзотична лексика» – «екзотизм». Дослідники відзначають, що «екзотизм» – це:

     1. іншомовне слово, що прийшло з маловідомих мов, переважно індоєвропейських;

     2. вид варваризму;

     3. слово, «що позначає реалію – явище побуту, соціальних відносин, природи, життя, обрядів, звичаїв окремих народів»;

     4. слово, яке вживається «для надання мові особливого (місцевого) колориту» [4, с. 124].

     Подібна нестійкість терміна «екзотична лексика» в лінгвістичній літературі, вузькість його значення і можлива змішаність з «варваризмів» робить його неприємним у значенні реалії. Подібно варваризмам, екзотизм є тільки іншомовним словом для мови перекладу, отже своя для вихідної мови реалія екзотизмом бути не може. До того ж, на відміну від варваризму, це слово, вже увійшло в лексику відповідної мови, тоді як реалії можуть бути і свого роду окказіоннимі. Нарешті, літературні визначення не включають у зміст поняття «екзотизм» історичні реалії, тобто ця лексика розглядається тільки з точки зору місцевої, а не часової віднесеності.

     Існує ще одне заперечення, достатнє для того, щоб утриматися від використання терміна «екзотична лексика» у його прямому значенні – «іноземний, чужинних». Саме по собі слово «екзотичний», як правило, використовується і сприймається у своєму переносному значенні як «химерний, дивовижний, що вражає своєю дикуватістю», такий, який «здається незвичайним, химерним для іноземця», а нерідко значення пов'язане з якоюсь романтичною привабливістю [10, с. 173].

     На підставі цього С.Влахов і С.Флорін зробили висновок про можливість іншого, на відміну від реалій, застосування терміну «екзотизм», виходячи з обох його значень – прямого і переносного. Таким чином, у рамки його змісту увійдуть слова-реалії і нереалії:

     1. на яких лежить наліт екзотики;

     2. в тому числі і конотативні слова, слова з національного або міжнародного «екзотичного реквізиту»;

     3. цілеспрямовано використовуються для додання твору певного колориту;

     4. нерідко з гумористичним чи несхвальним відтінком [8, с. 238].

Розглянемо також зв’язок реалії та власної назви.