Особливості перекладу англомовних фразеологізмів на українську мову

           Особливості перекладу англомовних фразеологізмів на українську мову            

ЗМІСТ

ВСТУП

Мова – одна з найважливіших складових життя, яка будує національну самосвідомість людини. Вона супроводжує її з перших днів життя і до самої смерті та розвивається разом із суспільством. Тому не дивно, що протягом багатьох сторіч вчені досліджують відкриття в галузі розвитку не тільки мови в цілому, але й її окремих частин. Знати мову – означає володіти всіма її структурами та словами.

Причинами різноманітності фразеологізмів є спосіб відображення реальності у свідомості людини, який полягає у сприйнятті цієї реальності крізь призму мовних та культурно-національних особливостей, властивих визначеному мовному колективу, та інтерпретація навколишнього світу згідно з світосприйняттям представників конкретної національності.

Фразеологізми – це своєрідні «мікротексти», які вбирають в себе різноманітну інформацію про об'єкти реальної дійсності. Вони не лише називають предмети реальності, а й передають інформацію про психологічний та емоційний стан людини,  говорять про її відношення до певного предмета чи ситуації.

Фразеологічні одиниці стали об’єктом дослідження мовознавців М.В. Ломоносова, Ф.І. Буслаєва, О.О. Потебні, І.І. Срезневського, П.Ф. Фортунатова, О.О. Шахматова. Вони  ґрунтовно дослідили синтаксичну природу словосполучень, а також висвітлили стилістико-семантичні особливості стійких комплексів слів [13, c. 21-22].

Актуальність обраної теми полягає в орієнтованості сучасних лінгвістичних досліджень на вивчення особливостей мовної концептуалізації знань та уявлень людини про оточуючий світ, а також у необхідності виявлення національної специфіки та міжмовних подібностей у семантиці лексичних одиниць в англійській та українській мовах. Сам факт наявності в мові, окрім простих слів, цілих словесних комплексів, які тотожні слову, служить для нас приводом до того, щоб досліджувати саме цей розділ мовознавства. Фразеологізми здавна вважають однією із специфічних рис кожної мови. Вони набагато виразніше, ніж окремі слова, розподіляються в певних структурно-функціональних стилях, виявляючи свою належність до кожного з них, і функціонуючи у сферах усного та писемного мовлення.

Мета даної курсової роботи – проаналізувати основні особливості перекладу фразеологічних одиниць.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

1. Розглянути поняття фразеологічної одиниці та її особливості.
2. Вивчити структурну специфіку фразеологізмів.
3. Дослідити різноманітні класифікації фразеологізмів.
4. Визначити основні способи перекладу фразеологічних одиниць.

Об’єкт дослідження – фразеологічні одиниці англійської мови.

Предмет дослідження – особливості перекладу англійських фразеологізмів українською мовою.

У процесі  дослідження використовувалися методи теоретичного рівня. У науковій роботі був використаний метод аналізу, який включає в себе вивчення предмета за допомогою розчленування його на складові елементи (його ознаки, властивості, відношення). Окрім того, за допомогою методу узагальнення були об’єднані дані багатьох попередніх спостережень.

Структура роботи:

Робота складається  із змісту, вступу, трьох розділів, висновків  та списку літератури.

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, предмет,  об'єкт, мету та завдання дослідження.

У першому  розділі розглядаються фразеологічні  одиниці як предмет фразеології, їх основні ознаки та особливості.

Другий розділ присвячений різноманітним класифікаціям фразеологічних одиниць, які були розроблені такими вченими, як В.В. Виноградов, М.М. Шанський, А.В. Кунін, І.В. Корунець. Відповідні класифікації ілюстровані прикладами з англійської мови.

У третьому розділі  розглядаються особливості перекладу англомовних фразеологізмів на українську мову та труднощі, які виникають у перекладача в процесі роботи над фразеологічними одиницями.

Висновки  містять інформацію, яка підсумовує результати курсової роботи.

РОЗДІЛ 1. ДОСЛІДЖЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ У СУЧАСНОМУ МОВОЗНАВСТВІ

За останні  роки жодна галузь лінгвістичної науки не привертала до себе такої уваги мовознавців, як фразеологія. Фразеологічні засоби мови містять у собі велику силу експресії та емоцій. Саме з цих крилатих висловів  до нас дійшли знання, радість, страждання, сміх і сльози, любов і гнів, віра і безвір'я, правда і кривда, чесність і обман, праця і лінь, істина і омана, отримані з величезного досвіду людства.

Підтверджується точність концепції, висловленої ще на початку минулого століття відомим датським мовознавцем Отто Есперсеном, який назвав фразеологію «деспотично примхливою і невловимою річчю».

Одним із засобів  образної і виразної літературної мови є крилаті слова. Ця назва походить ще від Гомера, в поемах якого  вона зустрічається багато разів («Він крилате слово промовив»). Гомер назвав «крилатими» слова тому, що вони ніби летять до вуха слухаючого з вуст того,  хто говорить. Гомерівський вислів «крилате слово» стало терміном мовознавства і стилістики. Цим терміном позначають  короткі цитати, образні вислови, промови історичних постатей, імена міфологічних і літературних героїв,  що стали всенародними і т.д.. Нерідко термін «крилаті слова» тлумачиться в більш широкому понятті: ним позначають народні приказки, прислів'я, різноманітні образні вислови.

1.  Фразеологія у дослідженнях сучасних лінгвістів

Фразеологія – один із розділів лексикології, що вивчає усталені мовні звороти [3, с. 11]. Об'єктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх структура, семантика, походження та взаємозв'язок з іншими мовними одиницями. Фразеологією називають також сукупність усталених зворотів певної мови. Фразеологія національної мови збагачується та вдосконалюється, вбираючи в себе безцінні скарби із приказок та прислів'їв, афоризмів і анекдотів, дотепів і каламбурів, сентенцій і парадоксів, професіоналізмів, мовних штампів та кліше – з усього, що впродовж багатьох століть плекає і зберігає у своїй пам'яті носій мови – народ [2, с. 11-13].

Фразеологія представляє собою складне явище, вивчення якого потребує використання знань інших наук – лексикології, граматики, стилістики, фонетики, історії мови, історії, філософії, логіки та країнознавства [22, с. 5-6].

Засновником теорії фразеології  є швейцарський лінгвіст французького походження Шарль Баллі, який вперше систематизував словосполучення у своїх працях «Нарис стилістики» та «Французька стилістика». Праця Ш. Баллі дала початок розвитку досліджень фразеологічних одиниць. Концепція Баллі розглядається у працях Виноградова, Будагова, Амосової, Куніна, Назаряна та багатьох інших мовознавців.

У радянському мовознавстві фразеологія, як самостійна лінгвістична дисципліна, виникла в 40-х рр. XX століття. Передумови теорії фразеології були закладені в працях О.О. Потебні, І.І. Срезневського, О.О. Шахматова і Ф.Ф. Фортунатова. Внесок до розвитку радянської фразеології зробили також ідеї французького лінгвіста Ш. Баллі (1865-1947рр.) [7, с. 237].

У західноєвропейському й  американському мовознавстві фразеологія  не виділяється в особливий розділ лінгвістики. Тому, на жаль, в англійській та американській лінгвістичній літературі мало робіт, які спеціально присвячені теорії фразеології. В англомовних наукових працях мовознавців не ставляться такі фундаментальні питання, як науково обґрунтовані критерії виділення фразеологізмів, співвідношення фразеологічних одиниці і слів, системність фразеології, фразеологічна варіативність, утворення нових фразеологізмів, метод вивчення фразеології.

Питання про вивчення стійких  сполучень слів у фразеології  було висвітлено в навчально-методичній літературі ще в 20-40-х р. Вивчення фразеології  стимулювалося лексикографічною практикою, з одного боку, а з іншого – роботами  Виноградова, у яких були поставлені питання про основні поняття фразеології, її обсягів і задач. У 50-х роках більша частина уваги приділялася питанням подібності і розходжень фразеологізмів зі словом і сполученням слів; поставала проблема з'ясування критеріїв фразеологічності й уточнення основ класифікації фразеологізмів. З кінця 50-х років намітилася тенденція системного підходу до проблем фразеології, розглядалися питання, пов'язані з описанням фразеологізмів, як структурних одиниць мови (А.І. Смирницкий, О.С. Ахманова). У розвитку фразеології 60-70-і роки характеризуються роботою над методами дослідження об'єктів фразеології, які ґрунтуються  на ідеях системно-рівневого аналізу (В.Л. Архангельський, Н.Н. Амосова, В.П. Жуков, А.В. Кунін, М.Т. Тагіев); вивченням системної організації фразеологічного складу (И.И. Чернишова, Н.М. Шанський) і його розвиток (В.Н. Мокіенко, Ф.Н. Попов, А.І. Федоров). Особлива увага приділяється семантиці фразеологізмів і її номінативному аспекту (В.Н. Телія), утворенню фразеологізмів  в його динаміці (С.Г. Гаврін, Ю.А. Гвоздарев), ознаками сполучуваності слів-компонентів (М.М. Копиленко, З.Д. Попова), зіставно-типологічному вивченню фразеологічного складу (Ю.Ю. Аваліані, Л.І. Розейзон), а також розробленню опису фразеологізмів у словниках (А.М. Бабкін, А.И. Молотков) [24, с. 13-15].

Фразеологія кожної мови – це скарбниця народу, здобуток його мудрості й культури, що містить багатий матеріал про його історію, боротьбу з гнобителями й нападниками, про звичаї, ідеали, мрії і сподівання. Так в українських фразеологічних одиницях відбилися історичні події, відобразилося народне відношення до них: «От тобі, бабуся, і Юр'їв день», виникло на Русі після покріпачення селян. У фразеологізмах української мови відобразилось ставлення до людських здібностей і вад «золоті руки». А от історія виникнення усталених словосполучень  «перемивати кісточки» піднімає завісу над звичаями, віруваннями, обрядами наших предків. Саме тому фразеологія привертає увагу мовознавців, істориків, етнографів, філософів.

Притаманна риса фразеології  – образність. Вивчення мовної фразеології допомагає зануритись у навколишнє середовище конкретного народу – мовотворця. Через це письменники її вивчаюсь з неймовірною увагою, вони бачать у фразеології чудові приклади образного відображення явищ та дійсності. Живописність і образність мови впливає поетичними фразеологізмами на уяву слухаючого, змушуючи його переживати сказане набагато сильніше.

2. Поняття фразеологічної одиниці

У лінгвістиці відомі понад 20 визначень фразеологічної одиниці, але жодне з них не знайшло загального визнання. Деякі мовознавці справедливо вважають, що визначення фразеологічної одиниці таке ж складне, як і визначення слова. Особливе місце у мовознавстві займає семантична класифікація В.В. Виноградова. Опрацьована на основі синтаксичних ідей О.О. Шахматова, з урахуванням результатів наукових досліджень швейцарського стиліста Баллі, ця класифікація, по суті, започаткувала основи фразеології, як лінгвістичної дисципліни. Термін «фразеологічна одиниця», введений саме В.В. Виноградовим, мав використовуватися для позначення тих сполук, які не утворюються в процесі мовлення, а відтворюються за традицією. Отже, відтворюваність, на думку В.В. Виноградова, є основною ознакою фразеологізму [9, c. 59-62].

 Б.О. Ларін під  фразеологічними одиницями розумів  такі стійкі словосполуки, які  характеризуються втратою первісних  реалій і появою нового метафоричного  значення [23, с. 22]. «Фразеологічна одиниця, - зазначає О.М. Бабкін, - це така одиниця мови, якій властива цільність, що виникає у результаті послаблення лексичного значення у слів її компонентів» [6, c. 32]. С.Г. Гаврін підкреслює: «Фразеологічна одиниця – це відтворювана загальновживана мовна одиниця, цілісна за своїм значенням і складена з двох і більше повнозначних слів» [5, с. 54-59].

«Фразеологічна одиниця, - на думку М.М. Шанського, - це відтворювана в готовому вигляді одиниця мови із двох і більше наголошуваних компонентів словесного характеру, фіксована (тобто постійна) за своїм значенням, складом і структурою» [27, c. 26]. В.П. Жуков фразеологізмом називає "стійку, нарізно оформлену відтворювану одиницю мови, наділену цілісним (або рідше, частково цілісним) значенням і здатну сполучатися з іншими словами" [17, c. 8].

Звертаючись до поняття фразеологічних одиниць в англійській мові знаходимо визначення ідіом. У Collins's Dictionary [31, с. 826] існують такі тлумачення цього терміну: idiom [idi:em] n  1. the language peculiar to a people, country, class, community or, more rarely, an individual; 2. the structure of the usual patterns of expression of a language ; 3. a group of words whose meaning cannot be predicted from the meanings of the constituent words, as for example (It was raining) cats and dogs; 4. a writer's characteristic use of words, the wodehouse idiom; 5. a characteristic style in music, art, etc, the cubist idiom.

Як бачимо, термін багатозначний. Саме ним користуються англійські та американські мовознавці. Англійський і французький термін «ідіома»  (фр. idiome, англ. idiom) інколи вживається для позначення своєрідних рис та особливостей тієї чи іншої мови. Використовується він також і як синонім французького слова idiotisme, що стосується таких широковживаних і характерних для мови виразів, значення яких не випливає з їх граматичної  конструкції, або зі значення елементів, з яких вони складаються. Слово idiotisme грецького походження, у французьку мову ввійшло в XVI ст. із книжної латині. У XVII ст. це слово у вигляді idiotismе було засвоєно й англійською мовою, але пізніше вийшло з ужитку. Слово idiotism звучить вульгарно й надто схоже до слова idiot – ідіот, тому воно не прижилось як лінгвістичний термін. На жаль, іншого слова, яке могло б служити спеціальним терміном, типу іспанського modismo, в англійській мові нема. Тому L. Smitt використовує англійське слово idiom у його вузькому значенні, тобто для «позначення таких особливостей, перш за все фразеологічних одиниць, які є мовленнєвими аномаліями, що порушують або правила граматики, або закони логіки» [26, с. 10].

Поняття ідіоматичності не є чітко визначеним. Деякі лінгвісти  вважають, що термін ідіоматичність вимагає пояснення [14, с. 77].

Існувала  точка зору, що словосполучення, яке  не піддавалось дослівному перекладу, вважалося  ідіоматичним. Звідси випливає, що якщо ідіоматичність розглядати як основну характерну рису фразеологічних одиниць, то одні й ті ж словосполучення англійської мови можуть вважатись ідіоматичними тими людьми, які розмовляють українською мовою, і неідіоматичними – тими, чия рідна мова містить аналогічні словосполучення. Наприклад, на думку мовців української мови, словосполучення to take tea, to take care, etc. належать до фразеології,  оскільки їх український переклад «пити чай, піклуватися» не має еквівалента дієслову take. А люди, що розмовляють французькою мовою, не  знаходять нічого ідіоматичного в цих словосполученнях, оскільки у французькій мові існують подібні лексичні одиниці. Такий підхід до ідіоматичності Гінзбург пропонує назвати інтерлінгвістичним, оскільки він включає порівняння двох різних мов [14, с. 77].

Термін ідіоматичність розуміють як брак мотивації з  точки зору тих, для  кого дана мова є рідною. Оскільки ми маємо на увазі англійську мову, це  означає, до фразеології належать лише ті словосполучення, які вважаються англійцями немотивованими, наприклад: red tape – «тяганина, бюрократизм» , to kick the bucket – «померти» та подібні. Цей підхід, як наголошено, називають інтерлінгвістичним [14, с. 77].  Інакше кажучи, судити про ідіоматичність слід у межах мови, а не поза її  межами.

Визначення  диференційних ознак фразеологічних одиниць дає підстави встановити обсяг предмета фразеології, а також дозволяє розглядати фразеологізми, як окремі самостійні одиниці мови, відмінні від слова, словосполучення і речення, а разом з тим і як такі, що мають з останніми багато спільного. Так, наприклад, фразеологічні одиниці, як і слова, щоразу в процесі мовлення ми не конструюємо, а відтворюємо, як готові мовні одиниці. Крім того, велику кількість фразеологічних одиниць зближує з окремими словами також і та особливість, що фразеологічна одиниця (як і слово) характеризується наявністю своєї семантики. Маючи своє значення і вільно реалізуючи граматичні особливості фразеологічні одиниці зближуються з лексемами також функціонально [30, с. 51-70]. Вони можуть вступати у синонімічні відношення зі словами і виконувати, як і слова, відповідні синтаксичні функції, наприклад: it takes the biscuit – «одержати приз, зайняти перше місце»; to be on high ropes – «бути в гарному настрої».

Усі зазначені  міркування свідчать про намір лінгвістів виробити об'єктивні критерії визначення самого предмета фразеології і переконують ще раз у тому, що фразеологічні одиниці є надзвичайно складними і суперечливими утвореннями мови. Звичайно, ця складність і суперечливість не могла не позначитися на визначенні предмета фразеології і її обсягу. Кожна із вище зазначених точок зору на основні ознаки фразеологічної одиниці переконує перш за все в тому, що кожен із мовознавців зумів знайти і встановити такі ознаки, які дозволили йому відібрати і згрупувати стійкі вирази.

Фразеологічні одиниці слід вивчати не самі по собі, не ізольовано, а в тісному зв'язку з іншими одиницями мови. Сполучаючись у процесі мовлення зі словами, словосполученнями, вони виступають органічними елементами цілісної комунікативної одиниці, беруть активну участь у формуванні її змісту, надають йому особливої виразності, яскравого стилістичного забарвлення.

Фразеологічна одиниця і слово можуть бути близькими  за своїм значенням, тобто виражати спільне поняття, тотожність. Але  й ця спільність поняття, яке кожне  з цих мовних одиниць виражає, буде спільністю відносною. Фразеологічна одиниця і слово є якісно відмінними одиницями мови. Ця відмінність закладена у їх різній природній основі [25, с. 63-64]. Значення фразеологізму може співвідноситися із значенням слова, що виключає їх тотожність між собою. Крім того, слід мати на увазі, що «фразеологічне значення», на відміну від лексичного, не ускладнене словотворчим значенням, що і становить істотну особливість фразеологічної семантики [1, c. 83-86].

Говорячи  про спільні і відмінні риси фразеологічної одиниці і слова, можна відмітити, що фразеологізми мають спільність зі словосполученнями. Ця спільність у першу чергу виявляється в тому, що і фразеологізм і словосполучення – роздільно оформлені одиниці. Але якщо вільні словосполучення щоразу будуються в процесі мовлення за відповідними законами граматики, то фразеологічні одиниці відтворюються як готові, цілісні одиниці автоматично. Значення звичайних синтаксичних одиниць з'являється у процесі спілкування, волею мовця, згідно з правилами семантичної поєднуваності слів і словосполучень.

Отже, утворення  фразеологічних одиниць, їх щоденна поява – це живий і постійний процес, викликаний самою потребою людського спілкування. Цей процес пов'язується і спирається на найрізноманітніші сторони, певні значимі ознаки, факти, дії, уподібнюючи нове найменування із цими ознаками, фактами, предметами та діями.

3. Загальна характеристика фразеологічних одиниць та їх особливості

Наведені  та інші існуючі в мовознавстві визначення фразеологічних одиниць свідчать про  те, що вченими виділяються різні їх ознаки, серед яких, зокрема, можна назвати:

1) семантична  цілісність або семантична нерозкладність (В.В. Виноградов, В.Л. Архангельський, В.П. Жуков, М.М. Шанський, Л.А.  Булаховській);

2) метафоричність (Б.О. Ларін, О.В. Кунін, В.П. Жуков, О.М. Бабкін);

3) нарізно  оформленість (В.П. Жуков, М.М. Шанський, С.Г. Гаврін, Л.Г. Скрипник);

4) відтворюваність  (В.В. Виноградов, В.Л. Архангельський, М.М. Шанський, С.Г. Гаврін, В.П.  Жуков, Л.Г. Скрипник);

5) наявність  не менше двох повнозначних  слів (С.Г. Гаврін, М.М. Шанський);

6) неперекладність  іншими мовами (Л.А. Булаховській).

Також, Н.Н. Амосова вказує на чотири характерні особливості фразеологічних одиниць, визначених У.Дж. Боллом:  

• Фразеологічна одиниця не допускає відчутних змін у порядку та складі слів, за винятком граматичних змін (переважно в категорії роду та часу) або тих  випадків, коли існують визначені загальновживані її варіації.
• Фразеологічні одиниці не можуть формуватись на основі помилкової аналогії (на основі ідіоми to be partial to a glass of wine with one's lunch – «полюбляти хильнути чарку за сніданком» не можна утворити ідіому to be impartial to brandy в значенні «не любити бренді»).
• Фразеологічна одиниця має раз і на завжди встановлене значення.
• За винятком тих випадків, коли контекст здатен показати зміст фразеологічної одиниці, її зміст переважно не можна вгадати [4, с. 15].

Фразеологізм  – це самостійна мовна одиниця, яка характеризується відповідними диференційними ознаками. Такими ознаками для фразеологічних одиниць є:

1) фразеологічне значення;

2) компонентний  склад;

3) граматичні  категорії [29, с. 80-88].

Таким чином, фразеологічна одиниця, що розглядається як окрема, самостійна одиниця мови, здатна, як і інші мовні одиниці, виражати свою семантику, вступати з іншими одиницями мови в смислові та граматичні зв'язки, а значить мати граматичні категорії, виконувати в реченні відповідну синтаксичну функцію.

РОЗДІЛ 2.  КЛАСИФІКАЦІЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

 Проблема класифікації фразеологічних одиниць завжди перебуває у центрі уваги фразеологів. Класифікація фразеологічного матеріалу дозволяє науково систематизувати спільні і диференційні ознаки одиниць, що складають фразеологічний фонд. У лінгвістиці використовують різноманітні схеми поділу фразеологічних одиниць, залежно від того, які ознаки лежать в основі їх класифікації і яких класифікаційних принципів: семантичного, функціонально-стильового, структурно-граматичного, етимологічного тощо дотримується дослідник [18, с. 34].

2.1.  Семантична класифікація В.В. Виноградова

Існують різні підходи щодо принципів класифікації фразеологізмів. Найбільш поширеною є структурно-семантична класифікація В.В. Виноградова. Саме вона стала основою більшості наступних варіантів класифікації фразеологічних одиниць. Він виділяє три типи фразеологізмів:

Фразеологічні зрощення – це тип абсолютно неподільних стійких словосполучень, цілісне значення яких невмотивоване, тобто не випливає зі значень слів-компонентів, наприклад: Blue Bonnet – «шотландець»; to kiss the hare's foot – «спізнюватися».

Називаючи фразеологічні зрощення «своєрідними складними синтаксичними словами» В. В. Виноградов підкреслює, що їх значення не мають ніякого зв'язку із значенням складових компонентів. Основною ознакою фразеологічних зрощень є їх семантична нерозкладність, неподільність, абсолютна неможливість виведення значення цілого із значень компонентів. "Фразеологічне зрощення становить собою семантичну одиницю, однорідну зі словом, позбавлену внутрішньої форми" [9, с. 22-24]. Перетворення словосполучення у фразеологічне зрощення відбувається з різних причин, серед яких немалу роль відіграє переосмислення, втрата прямого значення словами-компонентами, поява нового образу, емоційні та експресивні фактори.

Фразеологічні сполучення – це такі стійкі мовні звороти, які не є «безумовними семантичними одиницями», оскільки характеризуються певною самостійністю складових частин [9, с. 25-26]. Одне слово у фразеологічному сполученні семантично зумовлене й не може замінюватись іншим, а ті слова, що його характеризують, допускають взаємну заміну, наприклад: the break of the day – «світанок»; prove a success – «мати успіх»; take one's easy – «відпочивати».

Фразеологічні сполучення – це такі смислові одиниці, складові частини яких вже становлять для носіїв  мови  звичну сполуку, яка є близькою до традиційного лексико-граматичного утворення, значення якого не виразно аргументується лексичними значеннями його складових частин. Складові частини сполук можуть зберігати лексичне значення і входити до складу інших фразеологічно зв'язаних об'єднань слів, через це їх можна назвати мінімальним утворенням для нових смислових серій.

Фразеологічні єдності – це теж стійкі словосполучення, семантично неподільні і цілісні за значенням [9, с. 27-29].

Однак у фразеологічних єдностях цілісне значення може бути вмотивованим і є результатом впливу лексичних значень слів-компонентів, наприклад: baker's dozen – «чортова дюжина»; one's place in the sun – «місце під сонцем»; Pandora's box – «скринька Пандори».

Наведені приклади свідчать, що фразеологічні єдності, як і зрощення, теж семантично неподільні і виражають цілісне значення, але, на відміну від фразеологічних зрощень, вони мають умотивоване значення. У своєму компонентному складі фразеологічні єдності вміщують такий елемент, який сприяє мотивації значення фразеологізму в цілому. Крім того у фразеологічних єдностей граматичні стосунки між компонентами відносно легко розрізнити і можна звести до живих сучасних зв'язків. Образність значення, яка сприяє нерозкладності фразеологічного зрощення і фразеологічної єдності, не дозволяє заміни компонентів фразеологізму без втрати значення цілого, а значить і втрати виразу як мовної одиниці. У той же час фразеологічні єдності і зрощення можуть бути замінені іншими синонімічними фразеологізмами або словами. Завдяки такій їх властивості В.В. Виноградов вважає фразеологічні єдності і фразеологічні зрощення «потенціальними еквівалентами слів» [10, с. 14].

Класифікація В.В. Виноградова  відіграла важливу роль у розробці теоретичних питань фразеології. Вона розкрила механізм утворення фразеологічного значення, відношення семантики цілого виразу до значень слів-компонентів, що його складають. Ця класифікація глибоко увійшла у фразеологічну науку, дістала широкого визнання і стала придатною не тільки для російської мови, на основі якої вона була створена, а й для інших мов.

2.2. Класифікація фразеологічних  одиниць М.М.Шанського

 М.М. Шанський пропонує класифікацію фразеологізмів, що складається з чотирьох груп, розроблену на основі класифікації В.В. Виноградова. Дана класифікація на сьогоднішній день є загальноприйнятою.

Під семантичним злиттям  М.М. Шанський розуміє «співвідношення, що існує між загальним значенням фразеологізму і «приватними» значеннями його компонентів» [27, с. 62]. Таким чином, з точки зору семантичної неподільності виділено 4 групи фразеологічних зворотів:

– фразеологічні зрощення;

– фразеологічні єдності;

– фразеологічні сполучення;

– фразеологічні вирази.

Фразеологічне зрощення – «це семантично неподільний фразеологічний зворот, в якому його цілісне значення зовсім не співвідноситься зі значеннями його компонентів» [27, с. 65].

На думку В.В. Виноградова найвищий ступінь семантичної неподільності обумовлена наступними факторами:

1) наявність у фразеологічному  зрощенні застарілих і тому  незрозумілих слів: потрапити в халепу, точити ляси, бити байдики;

2) наявність граматичних  архаїзмів: як-небудь, стрімголов;

3) відсутність живого синтаксичного зв'язку між його компонентами, наявність синтаксичної невпорядкованості: як пити дати, легко сказати, була не була.

Фразеологічне зрощення має невмотивоване значення, не володіє образністю: собаку з'їв.

 Фразеологічна єдність – «це семантично неподільний і цілісний фразеологічний зворот, значення якого мотивовано значеннями складових його слів» [28, с. 70]. Нерозкладне значення фразеологічної єдності виникає в результаті злиття значень складових його слів в єдине узагальнено-переносне: закинути вудку, тягнути лямку, зарити талант у землю, сім п'ятниць на тижні, що перший млинець грудкою. Фразеологічні єдності допускають вставку інших слів: тягнути (службову) лямку. Фразеологічні єдності семантично мотивовані, володіють образністю: піти в свою шкаралупу, кров з молоком, тримати камінь за пазухою, довести до сказу [9, с. 232].

Фразеологічне поєднання – «це фразеологічний зворот, в якому є слова як з вільним значенням, так і з фразеологічно пов'язаним» [ 28, с. 5]. Фразеологічні сполучення утворюються із слів з вільним і фразеологічно пов'язаним значенням. Наприклад: справжнє пекло, скалити зуби, тріскучий мороз, насупивши брови.

Поряд з класифікацією  за семантичним злиттям компонентів  існує класифікація фразеологічних зворотів за складом.  Одна з найбільш характерних особливостей фразеологічного звороту, як відтворюваної мовної одиниці, є сталість його складу. З огляду на характер складу фразеологізмів, М.М. Шанський виділив 2 групи фразеологічних зворотів:

1) фразеологічні  звороти, утворені з слів вільного  вживання, що належать до активної  лексики сучасної російської  мови: як сніг на голову, через годину по чайній ложці, подруга життя;

2) фразеологічні  звороти з лексико-семантичними  особливостями, тобто такі, в яких  є слова пов'язаного вживання, слова застарілі або з діалектним  значенням: мурашки біжать, в обіймах Морфея, догори ногами.  Фразеологічні звороти завжди виступають як структурне ціле складеного характеру, що складається з різних за своїми морфологічними властивостями слів, які знаходяться між собою в різних синтаксичних відношеннях.

За структурою Н. М. Шанський розділив фразеологізми  на 2 групи:

1) відповідні пропозиції;

2) відповідні  поєднанню слів. 

За значенням  лінгвіст виділяє 2 групи:

– номінативні – фразеологізми, що називають те чи інше явище дійсності: кіт наплакав, руки не доходять, кури не клюють, куди очі дивляться, слід пропав;