Особливості перекладу анотацій наукових статей

Особливості перекладу анотацій наукових статей

ЗМІСТ

ВСТУП

Темою курсової роботи є особливості перекладу анотацій наукових статей. В роботі також розглядаються особливості науково - технічної літератури та її перекладу на українську мову.

Актуальність роботи пов’язана з бурхливим розвитком науки і техніки та поширенням науково-технічної інформації, внаслідок цього ми спостерігаємо, наскільки виросло значення науково-технічного перекладу.

Перекладацький та викладацький досвід показує, що для успішного набуття вміння вільно читати, розуміти та правильно перекладати науково-технічну літературу необхідні, крім загальних підручників та словників, практичні посібники з перекладу технічних текстів, які направлені на вивчення як лексичних, так і граматичних особливостей англійської мови.

Проблемою перекладу наукової літератури в різний час і в різних мовах займалися багато лінгвістів. У роботі розглядаються точки зору таких науковців-лінгвістів, як Л.С. Бархударов, В.Б. Григоров,  В.І.Карабан, В.В. Коптілов,      Р.Ф. Проніна, А.В.Федоров, К.М. Сухенко та ін.

Об’єктом дослідження виступають анотації до наукових статей.

Предметом дослідження є аналіз засобів перекладу наукових статей з англійської на українську мову.

Мета роботи – проаналізувати особливості анотацій до науково-технічних статей, як виду наукових текстів.

Для досягнення поставленої мети було поставлено наступні завдання:

• проаналізувати основні аспекти науково-технічної літератури;
• розглянути значення, основні функції та типи анотацій;
• дослідити особливості перекладу анотацій.

Структура роботи складається зі вступу, двох розділів, висновків, резюме англійською мовою, списку використаної літератури.

В першому розділі розглядаються основні характеристики науково-технічного тексту та надається загальна характеристика основним лексичним та граматичним особливостям науково - технічної літератури.

У другому розділі розглядається визначення, класифікації та особливості перекладу анотацій до наукових статей за допомогою перекладацьких трансформацій.

РОЗДІЛ 1. Основні аспекти науково - технічної літератури

      Поняття "техніка перекладу" можна звести до вміння знаходити обґрунтовані рішення в складній проблемній ситуації.

     Переклад науково-технічної літератури по праву займає почесне місце серед інших перекладів. Процес перекладу - своєрідна мовна діяльність, яка направлена на найбільш повне відтворення на іншій мові змісту і форми іншомовного тексту.

      Процес перекладу складається із трьох етапів: сприймання (читання або слухання) на одній мові, розуміння, відтворення на цільовій мові. Задача теорії перекладу полягає у вивченні особливостей прояву закономірностей на основі науково-технічної літератури при перекладі.

     Поняття науково-технічна література об’єднує, як відомо, різну за своїм характером літературу: монографії, статті, доповіді, курси лекцій, довідники, журнальні статті, технічні описання, інструкції, патенти і т. ін. Усі види науково-технічної літератури відрізняються один від одного, але мають і багато спільного як у мові, так і в характері викладення матеріалу. І це знаходить своє відображення в складі лексики, що використовується, та граматичній побудові речень.

      1.1. Лексичні особливості наукових та технічних текстів

     До науково-технічної літератури відносяться такі види текстів:

- власне науково-технічна література, тобто, монографії, збірники та статті  з різних проблем науки і  техніки;

- учбова науково-технічна література (підручники, довідники і т.д.);

- науково-популярна література  з різних галузей науки та техніки;

- технічна і супровідна документація;

- технічна реклама, патенти та  інше.

     Мова науково-технічної літератури має свої лексичні та граматичні особливості.

     Найбільш типовою лексичною ознакою науково-технічної літератури є насиченість тексту спеціальними термінами, термінологічними словосполученнями. Терміни - слова або словосполучення мають лінгвістичні властивості як і інші одиниці словникового складу. Відмінність терміна від звичайного слова залежить, перш за все, від його значення. В лінгвістичному аспекті термінам, як і іншим словам мови, властиве явище багатозначності. У деяких випадках один і той же термін має різні значення в межах різних наук.

      В.І. Карабан вважає,  науково-технічні терміни як мовні знаки, що репрезентують поняття спеціалізованої, професійної галузі науки або техніки, становлять суттєву складову науково-технічних текстів і одну з головних труднощів їх перекладу з огляду на їх неоднозначність, відсутність перекладних відповідників (у випадку термінів – неологізмів) та національна варіативність термінів (тобто наявність різних термінів в американському, британському, канадському , та інших словниках англійської мови, що позначають одне й те ж явище, процес, об’єкт , тощо) [9, 20-22].

      При перекладі значні труднощі іноді виникають через те, що в лінгвістичному аспекті терміни мають явище багатозначності. У мові науки і техніки це явище поширене через те, що у терміносистемах різних галузей науки і техніки широко застосовується так зване семантичне словотворення, коли існуючій формі слова приписується те чи інше значення.

        К.М. Сухенко зазначає,  що у деяких випадках один і той же термін має різні значення в межах різних наук. Вирішальним при перекладі багатозначного терміна є контекст.

      У спеціальному тексті нерідко буває елемент новизни, який є особливо цікавим для читача, але пов'язаний із вживанням нових термінів (термінів-неологізмів), ще не зафіксованих у словниках. Зрозуміло, що такі випадки можуть створювати серйозні проблеми для перекладача. Основна умова подолання цих труднощів полягає у детальному аналізі описуваного явища і передачі його термінами, що вже є усталеними в науці. Актуальні наукові проблеми, найновіші технічні винаходи і відкриття висвітлюються у друкованих виданнях і перш за все - у періодичних виданнях, до яких і повинен звертатися перекладач [15, 124]. 

      Р.Ф. Проніна наводить такі приклади: в машинобудуванні valve -клапан, а в радіотехніці valve - електронна лампа. Особливі труднощі для перекладу викликають випадки, коли один и той же термін має різне значення в залежності від приладу чи обладнання. Наприклад, термін key - ключ, шпилька, кнопка, перемикач та інші. Вирішальним при перекладі багатозначного терміна є контекст.

      Для правильного перекладу терміна важливо знати його словотвірну і морфологічну структуру та семантичні відмінності від загальнонародних слів.

Р.Ф. Проніна зазначає , що за своєю будовою терміни поділяються на прості (chamber-камера), похідні-суфіксальні (transmitter-передавач), префіксальні (multi-cylinder- багатоциліндровий ) і суфіксально-префіксальні ( reprocessing- повторна обробка), складні (flywheel- маховик) та терміни – словосполучення (protective choke- захисний дросель) [13, 7-8].

      Найбільшу складність для перекладу являють собою терміни-неологізми. Ці терміни не відображені, як правило, в словниках. Особливо багато неологізмів серед фірмових назв, тобто назви тих чи інших виробів, які випускає фірма.

      Крім термінів у технічних текстах особливе місце займають стереотипні слова і фрази (кліше). Кліше включають ідіоми, усталені вирази, набір готових фраз.

     Окрім термінів, технічні тексти характеризуються вживанням спеціальної технічної фразеології. Сюди також відносяться випадки, коли загальновживане слово в певних словосполученнях набуває термінологічного значення. Наприклад, electric eye -фотоелемент, atmospheric disturbance - атмосферні перешкоди.

      Згідно з С.Я. Докштейн характерною рисою сучасної науково-технічної літератури є широке використання різних скорочень и абревіатур. Слід пам'ятати, що прийняті скорочення є офіційними, загальноприйнятими і їх не можна довільно змінювати та замінювати. Наприклад, A.C. - alternating current (змінний струм), H.P - horse power. Науково-технічна література є сферою широкого вживання різних скорочень - як тих, що увійшли до мови і зафіксовані у словниках, так і авторських, оказіональних, що створені тільки на конкретний випадок і зафіксовані лише в одному тексті [6, 23].

      Як відмічає В.І. Карабан,  у деяких видах текстів скорочення іноді становлять 50 відсотків усіх слововживань та 15 відсотків словникового складу. З точки зору їх перекладу, зазначений розподіл скорочень доцільний тому, що останні, як правило, мають свої відповідні повні форми у конкретному тексті, що перекладається, і їх розуміння звичайно не викликає труднощів, тоді як при перекладі перших іноді можуть не допомогти й перекладні словники скорочень, якщо вони не містять потрібного скорочення [9, 315-320].

      1.2. Граматичні особливості перекладу науково-технічних текстів

     Однією з найпомітніших граматичних особливостей науково-технічних текстів є велика кількість різного роду поширених складних (у першу чергу - складнопідрядних) речень, що вживаються для передачі типових для наукового викладу логічних відношень між об'єктами, діями, подіями та фактами.

      А.Д. Швейцер відмічає, що граматична структура речення науково-технічних текстів має ряд особливостей:

• наявність довгих речень, які включають велику кількість другорядних і однорядних членів. При цьому залежні від підмета і присудка слова часто стоять на відстані від того слова, яке вони визначають;
• вживання багатокомпонентних атрибутивних словосполучень;
• вживання означень, утворених шляхом стяжки цілих синтаксичних групп;
• вживання синтаксичних конструкцій, пасивних конструкцій, зворотів;
• наявність пропусків деяких службових слів (артиклів, допоміжних дієслів) особливо в таблицях, графіках, специфікаціях.

      Між науково-технічними текстами, написаними різними мовами, існують значні граматичні відмінності, зумовлені особливостями граматичної будови мови, нормами і традиціями письмового наукового мовлення.

      Саме розбіжності в будові мов, у наборі їхніх граматичних категорій, форм та конструкцій і спричиняють значні граматичні труднощі перекладу.

     Нерідко труднощі виникають при перекладі науково-технічного тексту у зв’язку з відмінністю синтаксичної системи мов: послідовність елементів висловлювання в мові оригіналу та українській мові може не збігатися.

      Слід зазначити, що деяким мовам властива граматична багатозначність, тобто одні і ті ж самі дієслова можуть бути самостійними дієсловами, допоміжними дієсловами або дієсловами з модальним значенням. Що теж викликає труднощі при перекладі.

      До граматичних труднощів перекладу також належать ті граматичні явища мови тексту оригіналу, що мають відмінні від відповідних граматичних явищ мови перекладу функціональні характеристики.

      Лексика і граматика тісно пов’язані із жанрово-стилістичними проблемами, оскільки до стилістичних характеристик тексту відносяться такі особливості, як:

• частотність вживання в текстах певних слів, які притаманні тій чи іншій галузі;
• застосування певних граматичних форм;
• вживанння тих чи інших граматичних структур [19, 75].

     Поділ складних випадків перекладу на граматичні та лексичні явища - досить умовний, адже в кожній мові граматичне тісно пов'язане з лексичним і спосіб передачі в перекладі граматичних форм і конструкцій нерідко залежить від їх лексичного наповнення. Одне й те ж граматичне явище залежно від конкретного лексичного вираження може перекладатися різними способами.

       Мова науково-технічної літератури відрізняється від розмовної мови або мови художньої літератури певними лексичними, граматичними та стилістичними особливостями. Якщо лексичні відмінності помітні навіть для нефахівця (а це передусім значна наявність спеціальної лексики, термінів), то у граматичному плані вони значно менш виразні, однак не менш різноманітні.

     В.В. Коптілов підкреслює, що тут йдеться не про інвентарні відмінності, тобто відмінності у складі синтаксичних конструкцій або морфологічних форм (що майже відсутні у текстах різних письмових стилів), а про відмінності у функціонуванні граматичних елементів. Однією з найпомітніших граматичних особливостей науково-технічних текстів є велика кількість різного роду поширених складних (у першу чергу - складнопідрядних) речень, що вживаються для передачі типових для наукового викладу логічних відношень між об'єктами, діями, подіями та фактами [10, 156].

      Я.И.Рецкер вважає, що між науково-технічними текстами, написаними різними мовами, також існують значні граматичні відмінності, зумовлені особливостями граматичної будови мови, нормами і традиціями письмового наукового мовлення. Так, в англійських фахових текстах значно частіше, ніж в українських, вживаються форми пасивного стану та безособові форми дієслів, дієприкметникові звороти й специфічні синтаксичні конструкції, особові займенники першої особи однини та одночленні інфінітивні й номінативні речення тощо. Та все ж найбільше між англійськими та українськими науково-технічними текстами граматичних розбіжностей інвентарного характеру, зумовлених особливостями побудови цих мов. Так, в українській мові відсутні неозначений та означений артиклі, що вживаються в англійській мові не тільки як певні означення, а й сигналізують про особливості розподілу інформації у англійському реченні [14, 84].

      На думку А.Д. Швейцера, обов'язковою умовою адекватного перекладу є вміння правильно аналізувати граматичну будову іншомовних речень, правильно визначати граматичні труднощі перекладу й конструювати речення у перекладі відповідно до норм мови і жанру перекладу. Зрозуміло, що перекладач повинен бути добре обізнаним з граматичними особливостями вихідної та цільової мов, основами теорії перекладу взагалі та науково-технічного перекладу зокрема, а також із перекладними відповідниками у галузі граматики та лексики, перекладацькими трансформаціями, способами перекладу різних мовних та мовленнєвих явищ. Все це становить частину загальної компетенції перекладача, яка, звичайно, значно ширша від означеної нами [19, 59-63].

       А.В. Федоров підкреслює, що стиль наукового тексту дає перекладачеві дуже широкі синтаксичні можливості і оскільки будова речення тут не відіграє самостійної ролі, остільки при перекладі на іншу мову можливі в дуже широких межах різноманітні граматичні перебудови й синтаксичні перегрупування, аж до роз’єднання речення на дрібні частини, сполучення дібніших частин речення з частиною іншого й таке інше [16, 416].

      М. І. Зимоморя відзначає, що для перекладача науково-технічної літератури особливо важливе знання предмета перекладу - він повинен орієнтуватися у тій предметній галузі, до якої належить призначений для перекладу текст. Під час перекладу потрібно правильно зрозуміти зміст речень, смислові відношення між реченнями та значення мети текстових елементів, що беруть участь в організації тексту. Природно, що найбільший комплекс граматичних проблем перекладу пов'язаний із розумінням синтаксичної структури та морфологічного складу речень як мовних елементів, що є безпосередніми носіями предметної інформації.

        Як відомо, англійська і українська мови належать не тільки до різних гілок індоєвропейської родини мов (перша - до германської, друга - до слов'янської), а й до різних структурних типів мов: перша – переважно аналітична мова, де граматичні відношення у реченні передаються вільними граматичними морфемами, а друга - флективна мова, де граматичні значення й відношення передаються за допомогою зв'язаних граматичних морфем - флексій. Саме розбіжності в будові мов, у наборі їхніх граматичних категорій, форм та конструкцій і становлять першу велику групу граматичних труднощів перекладу. Так, в українській мові немає артиклів, герундія, часових форм дієслова груп Continuous та Perfect, складних підметових та додаткових інфінітивних конструкцій, а в англійській мові - дієприслівників, категорії роду іменників і прикметників тощо. Певні відмінності існують у побудові речення: на відміну від української мови, де група підмета нерідко може міститися після групи присудка, в англійській мові порядок головних членів речення значно фіксованіший, що може вимагати перебудови речення при перекладі [7, 128].

      Друга група граматичних труднощів перекладу пов'язана з різним обсягом змісту подібних у двох мовах форм і конструкцій. Так, форма теперішнього часу дієслова-присудка в українській мові відповідає за своїм змістом англійським відповідним формам Present Indefinite, Present Continuous та частково Present Perfect, а форма родового відмінку українського іменника може відповідати за своїм граматичним значенням англійській прийменниково-іменниковій конструкції "of + N" або формі загального відмінку іменника в препозиції до іншого іменника.

      Третю групу граматичних труднощів перекладу складають ті граматичні явища мови тексту оригіналу, що мають відмінні від відповідних граматичних явищ мови перекладу функціональні характеристики. Наприклад, форми однини і множини іменника наявні і в українській, і в англійській мовах, однак форми конкретних іменників можуть не збігатися (англійське evidence вживається тільки в однині, але може перекладатися формою і однини, і множини).

       Ще одна група граматичних труднощів перекладу пов'язана з особливостями вираження членів речення у двох мовах, насамперед підмета і присудка. Наприклад, в англійській мові є так звані "формальний підмет" і "формальний додаток", які неможливі у структурі українського речення. Тільки незначна частка англійських та українських висловлювань має ідентичну синтаксичну структуру та порядок компонентів і тільки у такому випадку англійські висловлювання можуть перекладатися відповідними українськими висловлюваннями без застосування граматичних трансформацій. Такий переклад називається "дослівним" або "послівним". Його слід відрізняти від граматично буквального перекладу, який є дослівним перекладом граматичної форми або синтаксичної конструкції, що порушує граматичні норми мови перекладу та жанрово-стилістичні норми науково-технічної літератури [7,128-130].

      Як зазначає К.М. Сухенко, граматичний буквалізм призводить не тільки до порушення норм мови перекладу, а й до різних викривлень у передачі смислу оригіналу. Наприклад, у граматично буквальному перекладі речення "A new element will be discovered sooner or later" /"Новий елемент буде відкрито раніше чи пізніше" спостерігається порушення норм функціонування порівняльних форм прислівників: в українській мові у подібних випадках вживається форма позитивного, а не порівняльного ступеня ("рано чи пізно"). Наведений буквальний переклад викривляє смисл оригіналу і порушує деякі граматичні норми української мови, згідно з якими, зокрема, дієприкметниковий зворот не може вводитися сполучником, а анафоричний присвійний займенник повинен мати форму "свій", а не "його": While taking part in the discussion he advanced his famous theory. /Коли, беручи участь у дискусії, він висунув його відому теорію (Треба: "Саме під час цієї дискусії він висунув свою знану тепер теорію") [15, 60-63].

      Дослівний переклад відбувається послідовно з першого слова речення до останнього. Він не виключає вилучення артиклів та певних лексичних трансформацій, якщо внаслідок їх застосування структура й порядок членів речення, що перекладається, не змінюються:

This is the phenomenon of diffraction. (Це—явище дифракції).

It is one of the basic questions of any science. (Це є одним з головних питань будь-якої науки).

      В.І. Карабан відмічає ,саме для того, щоб уникнути неадекватного буквального перекладу ("граматичного буквалізму"), і потрібно застосовувати перекладацькі граматичні трансформації, внаслідок яких буквальний переклад адаптується до норм мови перекладу та стає адекватним. Граматичні трансформації спричиняються різними чинниками. Зокрема, невірного вживання таких трансформацій є:

• Різниця у способах передачі інформації англійським і українським реченням: те, що в одній мові передається лексичними засобами, в іншій мові може виражатися граматичними засобами. Так, наприклад, попередність однієї дії іншій у минулому в англійській мові позначається формою Past Perfect дієслова-присудка, а в українській мові - словами або словосполученнями ("раніше", "перед цим", "до того" тощо).
• Відсутність в одній з мов певних граматичних явищ, форм або конструкцій. Наприклад, в українській мові артиклі, герундіальна форма дієслова, формальний додаток ("it"), а в англійській мові - родові форми іменників та прикметників, форми відмінків числівників.
• Необов'язковість вираження граматичної інформації в одній з мов (наприклад, в українській мові граматично не виражена інформація про те, що дія в теперішньому часі відбувається у момент говоріння (англійська дієслівна форма Present Continuous).
• Різниця у представленні змісту речення поверхневою структурою (наприклад, в англійській мові інформація може виражатися у вигляді складного додатку Objective Infinitive).
• Особливості сполучуваності й функціонування слів у словосполученнях і реченнях (наприклад, через особливості сполучуваності прикметника administrative словосполучення administrative efficiency не може перекладатися як "адміністративна ефективність" і повинне перекладатися як "ефективне управління") [9, 187-189].

      Під граматичною перекладацькою трансформацією розуміється зміна граматичних характеристик слова, словосполучення або речення у перекладі. Розрізняють п'ять основних видів граматичних трансформацій: пермутація (перестановка), субституція (заміна), додавання, вилучення та комплексна трансформація.

      Перестановка — це граматична трансформація, внаслідок якої змінюється порядок слів у словосполученні або реченні. Наприклад, в українському реченні сполучне слово "однак" звичайно стоїть на початку речення, тоді як в англійській мові його відповідник however може вживатися й у середині та наприкінці речення; іменник-означення в англійській мові може перебувати в препозиції, перед означуваним іменником (theory construction), тоді як в українській мові іменник-означення звичайно стоїть після означуваного іменника ("побудова теорії").

      Перестановки нерідко супроводжуються іншою граматичною трансформацією — заміною, внаслідок якої змінюються граматичні ознаки словоформ (наприклад, замість форми однини у перекладі вживається форма множини), частин мови (наприклад, інфінітив у перекладі трансформується в іменник), членів речення (наприклад, додаток перетворюється при перекладі в підмет) та речень (наприклад, просте речення перетворюється на складне або навпаки):

Much work has been done on the problem. (З цієї проблеми написано багато праць).

Brakes must be applied to stop a car. (Щоб зупинити автомобіль, необхідно застосувати гальма).

This year has seen many great discoveries. (У цьому році відбулось багато великих відкриттів)

      Крім цього, при перекладі можуть застосовуватися також заміни слова словосполученням, словосполучення — реченням, низки речень — одним складним реченням і навпаки:

І shall discuss those points in greater detail. (Я розгляну ці положення докладніше).

       Додавання - це граматична трансформація, внаслідок якої в перекладі збільшується кількість слів, словоформ або членів речення. Наприклад, у наступних перекладах словоформи applications та introduces перекладається сполученням двох слів:

There are many different applications of this material. (Цей матеріал застосовується у багатьох різних галузях).

The mutual effect introduces a complex change. (Перехресний вплив призводить до появи комплексних поправок).

      Додавання використовується при перекладі іменників (intricacies "складні проблеми та заплутані питання"), прикметників (recurrent "що періодично повторюється"), дієслів (to solve "знаходити вирішення"), прислівників (theoretically "у теоретичному плані"), субстантивованих прикметників (the intracellular "внутрішньоклітинне середовище"), слів інших частин мови та словосполучень (data rates "швидкість передачі даних").

        Вилучення — це така граматична трансформація, внаслідок якої в перекладі вилучається певний мовний елемент (нерідко це слово, словоформа, член або частина речення):

The explosion was terrible while it lasted. (Вибух був жахливий).

This is a very difficult problem to tackle. (Це дуже складна проблема).

        Комплексна граматична трансформація включає дві або більше простих граматичних трансформацій, наприклад, коли під час перекладу одночасно здійснюються перестановка та додавання:

The motor was found to stop within 2 seconds. (Виявилося, що електромотор зупиняється протягом двох секунд).

        Оскільки граматика тісно пов'язана з лексикою, значна кількість перекладацьких трансформацій має змішаний характер, тобто при перекладі відбуваються одночасно лексичні та граматичні зміни. Такі лексико-граматичні трансформації називаються змішаними і складаються з розглянутих вище граматичних трансформацій та різного роду лексичних трансформацій (генералізація, специфікація, контекстуальна заміна тощо). Наприклад, у наступному перекладі застосовано граматичні трансформації заміни герундія на іменник та форми однини іменника research на форму множини "дослідження" і лексичні трансформації контекстуальної заміни прислівника heavily на "широко", прийменника in на прийменник "при" та займенника І на займенник"ми":

In identifying these features we relied heavily on previous research. (При визначенні цих ознак ми широко використовували попередні дослідження).

       Таким чином, можна зробити висновок, що вміння та навички застосування перекладацьких трансформацій становлять істотний компонент компетенції перекладача, і тому слід надавати належної уваги їх виробленню та правильному формуванню. Застосування трансформацій у перекладі має спрямовуватися на адекватну передачу смислу оригіналу та враховувати норми мови перекладу. Обов'язково використовуються трансформації при перекладі відсутніх в українській мові граматичних явищ англійської мови [9, 190-192].

        На думку А.Д. Швейцер, аналіз способів перекладу різних граматичних форм і конструкцій здійснюється у контексті речення, оскільки, з одного боку, саме речення є тим мовним об'єктом, який ще піддається систематичному розгляду, а, з другого боку, саме в ньому знаходить відображення абсолютна більшість граматичних явищ. Лише у тих випадках, де це необхідно, переклад розглядається на матеріалі сполучень речень [19, 211-216].

РОЗДІЛ 2. Анотація як вид науково-технічних текстів

       Анотація містить узагальнену характеристику первинного документа, вона не переказує його зміст, на відміну від реферату, а розкриває тематику твору, його читацьку адресу, інші ознаки які можуть цікавити читачів та користувачів.

       Складання анотацій, мабуть , найбільш творчий і суб’єктивний процес з усіх процесів аналітико - синтетичної обробки документів, він найбільш формалізований і тому вимагає від автора найвищого професіоналізму.