Забезпечення ефективного функціонування інфраструктури ринку в Україні

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. Ринкова інфраструктура як необхідна умова нормального функціонування ринку…………………………………………………………..…..5

1. Сутність, види  і функції ринкової інфраструктури………………………...…5
2. Основні елементи інфраструктури ринку…………………………................10

РОЗДІЛ 2. Дослідження сучасного стану споживчого та біржового ринку в Україні……………………………………………………………………………....18

2.1.  Основні проблеми функціонування установ ринкової інфраструктури в Україні……………………………………………………………………………....18

2.2.  Розвиток біржової торгівлі в Україні на сучасному етапі…………….........24

РОЗДІЛ 3. Забезпечення ефективного  функціонування інфраструктури ринку  в Україні……………………………………………………………………………...32

Висновки……………………………………………………………………..……..36

Список використаних джерел…………………………………………….….........39

Додатки

ВСТУП

Проголошення України  незалежною державою відкрило реальні  можливості переходу її  до ринку. Побудова розвинутого ринкового господарства в Україні – процес досить складний і тривалий. У розвинутих країнах він відбувається як природній, взаємопов’язаний з економічним і соціальним прогрессом суспільства.

Україна, як нова самостійна держава, що виникла на розколотому  колишньому народногосподарському комплексі СРСР зі складною інфраструктурою, не може повторити за короткий час той шлях, який пройшов ринок Заходу. Вона може тільки скористатись певним досвідом цих країн, а шлях переходу  до ринкової системи має бути свій, з урахуванням усіх національних, політичних, економічних, географічних та інших особливостей історичного розвитку України. Цим зумовлена актуальність теми даної курсової роботи

Значний внесок у дослідження  інфраструктури ринку, її основних видів  та елементів, проблем функціонування установ ринкової інфраструктури зробили  такі вчені - економісти, як: Мельник Л.Ю., Макаренко П.М., Громова Т.М., Кірєєв О.І., Бєлєвцев М.І., Шестопалова Л.В. В їхніх роботах досліджується історія розвитку  сучасного ринку, його інфраструктура, види та елементи інфраструктури. Разом з тим такі  питання як проблеми функціонування установ ринкової інфраструктури, шляхи стимулювання інфраструктури ринку в Україні не знайшли відображення у працях цих вчених в повній мірі.

Метою роботи є з’ясування суті інфраструктури ринку, її види, елементи та шляхи стимулювання її в Україні.  Досягнення  цієї мети передбачає вирішення наступних завдань:

• розкрити суть ринкової інфраструктури;
• визначити функції та види ринкової інфраструктури;
• охарактеризувати основні елементи інфраструктури ринку;
• дослідити проблеми функціонування установ ринкової інфраструктури в Україні;
• дослідити стан біржової торгівлі в  Україні на сучасному етапі;
• розробити рекомендації підвищення ефективності функціонування  інфраструктури ринку в Україні.

Об’єктом дослідження є інфраструктура ринку, як необхідна умова функціонування ринку.

 Предметом – дослідження сучасного стану споживчого та біржового ринку в Україні.

При написанні роботи були використані загально - наукові  та специфічні методи дослідження. Зокрема, такі методи, як діалектичний матеріалізм, наукової абстракції, аналізу та синтезу, логічний та історичний підходи; урядові нормативні акти, статистичні джерела, монографії, підручники, збірники наукових праць та наукові статті.

Практичне  значення одержаних  результатів даного дослідження полягає в тому, що в роботі розглянуто інфраструктуру, як необхідну умову функціонування ринку. Висновки та отримані результати роботи можуть бути використані як додатковий теоретичний матеріал при вивченні питань з економічних дисциплін, при написанні рефератів та наукових статей.

Наукова новизна одержаних  результатів полягає в тому, що в роботі на підставі зазначених джерел здійснено систематизацію  дій, комплексний  аналіз причин та особливостей сучасного  функціонування інфраструктури ринку  в Україні.

Загальний обсяг курсової роботи становить 40 сторінок. Робота складається з вступу, 3 розділів, 4 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, 3 додатків, ілюстрована 3 таблицями, 1 рисунком. Список використаних джерел включає 17 найменувань.

РОЗДІЛ 1. РИНКОВА ІНФРАСТРУКТУРА ЯК НЕОБХІДНА УМОВА НОРМАЛЬНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ

1.1. Сутність, види і функції ринкової інфраструктури

Початково поняття  “інфраструктура” означало певну сукупність об’єктів і споруд, які забезпечували функціонування збройних сил. Пізніше (у 40-х роках) у зарубіжній економічній літературі це поняття почали вживати для характеристики галузей, які забезпечували розвиток матеріального виробництва (дороги, мости, порти, лінії електропередач тощо).

Оскільки воно походить від латинських слів “інфра” – нижче, і “структура” – будова, розташування, то в узагальненому вигляді під інфраструктурою почали розуміти основу, внутрішню будову економічної системи. Таке тлумачення не дає повного значення інфраструктури. Розглянемо погляди окремих учених на цю проблему.

Так, в економічній енциклопедії за редакцією Л. Абалкіна інфраструктура визначається як “мережі, в яких здійснюється постачання продукції між віддаленими один від одного економічними агентами, а також галузі економіки, що експлуатують ці мережі”. Автори виділяють при цьому такі рівні інфраструктури, як матеріальні мережі (наприклад дороги), операції (діяльність щодо експлуатації певної інфраструктурної мережі, наприклад, рух автомобілів, підтримання у робочому стані автодоріг), інфраструктурні ринки (автодороги, вокзали тощо, наближені до матеріальних мереж, але які не збігаються з ними з огляду на оптимізацію потоків товарів з урахуванням попиту і пропозиції). В окремих випадках виробник зростається з інфраструктурою. Наприклад, для комп’ютерних мереж виробником інформації є оператор, а його інфраструктурою є Інтернет.

У “Сучасному економічному словнику”, підготовленому російськими вченими, інфраструктура розглядається як “сукупність галузей, підприємств і організацій, що входять до цих галузей, видів їх діяльності, покликаних забезпечувати, створювати умови для нормального функціонування виробництва й обігу товарів, а також життєдіяльності людей”. Подібне визначення дається й у “Великому економічному словнику” та інших роботах.

У зв’язку з цим постає питання: що має бути вихідним при визначенні поняття “інфраструктура” – мережі чи сукупності галузей, підприємств та організацій? Оскільки мережі – це, передусім, певна система комунікацій, то у цьому випадку акцент робиться на виключно технологічному аспекті категорії. Доцільніше у зв’язку з цим говорити про сукупність певних галузей, що перетворює поняття “інфраструктура” на категорію технологічного способу виробництва, подібно до понять “продуктивні сили”, “засоби виробництва” тощо.

Діяльність людей у  цих галузях, організаціях тощо спрямована на вилучення корисних властивостей із об’єктів інфраструктури і характеризує матеріально-речовий зміст відносин економічної власності. Водночас у такому визначенні відсутні чітко окреслені суб’єкти діяльності. Якщо усунути цей недолік, то інфраструктура як категорія технологічного способу виробництва є сукупністю базових галузей та техніко-економічних відносин між людьми у процесі їхньої діяльності щодо забезпечення умов виробництва, обігу, розподілу та споживання товарів і послуг. Адже саме у процесі спеціалізації, кооперування, обміну діяльністю та інших форм техніко-економічних відносин здійснюється постачання продукції від одного суб’єкта господарювання до іншого [8, с. 245-246].

Необхідною умовою дієвості ринкових відносин, нормального функціонування ринку є створення добре розвинутої ринкової інфраструктури. За рівнем її розвитку можна говорити і про  ступінь розвитку ринкових відносин, сучасного ринку в певній країні (див. додаток А) [10, с. 344].

На думку Солтиса  В.В. “інфраструктура – це сукупність галузей та видів діяльності, які обслуговують виробничу й невиробничу сфери економіки (транспорт, зв’язок, комунальне господарство, освіта, охорона здоров’я та ін.)”. Вона виступає фундаментом, підґрунтям економічної системи, яка забезпечує потік товарів від продавця до покупця. Тобто під поняттям інфраструктура розуміють складові спільного устрою економічного або політичного життя, що мають підпорядкований, допоміжний  характер. Вони забезпечують нормальну діяльність економічної або політичної системи в цілому. Відповідно ринкова інфраструкрура – це свідомо утворені елементи, певні установи, за допомогою яких регулюються ринкові зв’язки між суб’єктами ринкової економіки. Іншими словами, ринкова інфраструктура підвищує ефективність дії ринку, прискорює купівлю-продаж товарів, зменшує витрати обігу [14, с. 125].

Функціонування ринку  передбачає постійний рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої  сили. Для цього потрібні певні організації, які, діючи в рамках закону, обслуговували б ринкові відносини. Система підприємств, організацій, закладів виробничої та невиробничої сфери, що становить інфраструктуру ринку й покликана створювати умови для своєчасного та безперервного нарощування обсягів пропозиції продукції на ринку. Її підприємства й організації виконують також функції оптової торгівлі, транспортування, зберігання, комунікаційного зв’язку, стандартизації, сертифікації, цінового моніторингу, інформаційної служби. Інфраструктура заповнює величезний економічний простір від виробництва до споживання. Отримуючи вироблену продукцію, вона організовує укладання контрактів на її постачання, просуває товарні потоки по галузях і регіонах, регулює збут і обслуговування економічної системи. Тому ефективність функціонування ринкової економіки насамперед залежить від комплексності й ефективності її інфраструктури.

Кожний  вид ринку  має конкретну ринкову установу. Так, ринок засобів виробництва  і ринок предметів  споживання обслуговують аукціони, ярмарки, товарні біржі, торгові доми, торговельно-промислові палати, магазини, пункти прокату і лізингу, брокерські компанії. Фінансовий ринок (грошей і цінних паперів) обслуговують фондові біржі, банки, фінансово-кредитні посередники. Валютний ринок обслуговують банки. Ринок праці (робочої сили) обслуговують біржі праці або служби зайнятості.

 Основними завданнями інфраструктури ринку є:

а) створення умов для ділових контактів підприємців;

б) сприяння матеріально-технічному забезпеченню й реалізації товарів та послуг;

в) регулювання руху робочої сили;

г) здійснення маркетингового та рекламного обслуговування [14, с. 127].

Сучасна інфраструктура ринкової економіки сформувалась у  результаті тривалої еволюції товарного  виробництва. Разом з цим формувалися її функції. Такими функціями є:

1) постачання різних  видів ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних) між функціонуючими  підприємствами та організаціями,  виробниками і споживачами (фінансова  і кредитна підтримка, включно з лізингом, аудитом, страхуванням суб’єктів підприємницької діяльності);

2)купівля-продаж різноманітних товарів (матеріально-технічне забезпечення і реалізація продукції товаровиробників);

3)забезпечення інформацією учасників ринку (маркетингове, інформаційне і рекламне обслуговування);

4) підвищення ефективності  роботи суб’єктів ринкових відносин внаслідок їх спеціалізації;

5) організаційно-правове  оформлення регульованих ринкових  відносин (правове та економічне  консультування підприємців);

 6) відображення економічної кон’юнктури загалом, найважливіших видів ринку зокрема;

7) сприяння процесу державного регулювання економіки та контролю над ринковими процесами [14, с. 132].

Для зручності аналізу  всі елементи ринкової інфраструктури зведено в три функціональні групи (див. рис.1.1).

Виходячи із цього, можна  говорити про два види ринкової інфраструктури: спеціалізовану, тобто таку, яка  обслуговує окремі ринки (ринок товарів, послуг, цінних паперів і т.п.) та загальну, тобто таку, яка обслуговує економічну систему, нею зайнятий весь економічний простір від виробника до споживача.

Основними елементами спеціалізованої  інфраструктури, тобто структури, яка  сприяє організаційному оформленню ринкових відносин, є біржі, підприємства оптової й роздрібної торгівлі, ярмарки, аукціони, торгові доми, аудиторські фірми, інвестиційні фонди, страхові фірми та ін. [9, с. 175].

                           групи                                           види

Рис.1.1 Класифікація ринкової інфраструктури

Отже, виходячи з вище сказаного, можна зробити висновок, що інфраструктура – це складові спільного устрою економічного або політичного життя, що мають підпорядкований, допоміжний  характер. Вони забезпечують нормальну діяльність економічної або політичної системи в цілому. Відповідно ринкова інфраструкрура – це свідомо утворені елементи, певні установи, за допомогою яких регулюються ринкові зв’язки між суб’єктами ринкової економіки. Іншими словами, ринкова інфраструктура підвищує ефективність дії ринку, прискорює купівлю-продаж товарів, зменшує витрати обігу. 

Елементи  ринкової інфраструктури безпосередньо  пов’язані з обслуговуванням певних ринків , через них реалізуються її функції. Головними з них є: постачання різних видів ресурсів, забезпечення фінансової і кредитної підтримки, забезпечення маркетингового, інформаційного і рекламного обслуговування,  забезпечення правового та економічного консультування підприємців.

Ринкову інфраструктуру зводять до двох видів: спеціалізовану, тобто таку, яка обслуговує окремі ринки (ринок товарів, послуг, цінних паперів і т.п.) та загальну, тобто таку, яка обслуговує економічну систему, нею зайнятий весь економічний простір від виробника до споживача.

1.2. Основні елементи інфраструктури ринку

Функціонування ринку  передбачає постійний рух   товарів,   послуг,   грошей,   цінних  паперів, робочої сили. Для цього потрібні певні організації, які, діючи в рамках закону, обслуговують ринкові відносини. Тобто сучасному ринковому господарству необхідна відповідна інфраструктура.

З вище сказаного відомо, що  слово “інфраструктура” означає основу, фундамент, внутрішню будову системи. Стосовно ринку – це сукупність організаційно-правових форм, за допомогою яких здійснюється функціонування й поєднання в єдине ціле ринкових відносин. А це означає, що ринок складається не тільки з тих, хто робить свій підприємницький, споживчий, трудовий або державний бізнес. Взаємні відносини між ними зумовлюються великою кількістю організаційних форм, які допомагають суб’єктам ринку реалізувати свої ділові інтереси.

Такими формами (елементами) інфраструктури в сучасній ринковій економіці є:

- підприємства роздрібної  та оптової торгівлі;

• кредитна система й комерційні банки;
• емісійна система й емісійні банки;
• організаційно оформлене посередництво на товарних, сировинних, фондових і валютних біржах;
• аукціони, ярмарки та інші форми організованого позабіржового посередництва;
• система регулювання зайнятості населення й центри (державні й недержавні) сприяння зайнятості (біржі праці);
• інформаційні технології й засоби ділової комунікації;
• податкова система й податкові інспекції;
• система страхування комерційного, господарського ризику й страхові (державні й недержавні) компанії;
• спеціальні рекламні агентства, інформаційні агентства й засоби масової інформації;
• торгові палати, інші громадські й добровільні державно- 
  громадські об’єднання ділових кіл;
• митна система;

- професійні спілки  працюючих за наймом;

• комерційно-виставочні комплекси;
• система вищої і середньої економічної освіти;
• консультативні (консалтингові) компанії;
• аудиторські компанії;

- громадські і державно-громадські фонди, призначенні для стимулювання ділової активності;

- спеціальні зони вільного підприємництва тощо [9 ,с. 172-173].

Інфраструктура виступає як механізм функціонування підприємництва. Вона заповнює величезний економічний простір від виробництва до споживання. Отримуючи вироблену продукцію, вона організовує укладання контрактів на постачання, просуває товарні потоки по галузях і регіонах, регулює збут і обслуговування економічної системи. Тому ефективність функціонування ринкової економіки в першу чергу залежить від комплексності й ефективності її інфраструктури. Елементи інфраструктури не можуть   бути   нав’язані   зовні,   сконструйовані   в   міністерських кабінетах. Вони породжуються потребами ринку, діловими відносинами. Зупинимося на характеристиці елементів інфраструктури ринку.

Аукціон – це спосіб продажу конкретних товарів з публічних торгів 
у заздалегідь визначений час та у визначеному місці покупцю, який запропонував найвищу ціну. Розрізняють аукціони примусові, які проводять 
судові органи чи органи влади з метою стягнення боргів з неплатників, а 
також різні організації (державні й приватні) для реалізації конфіскованих  
товарів та заставленого, але не викупленого в строках майна. Аукціони  
добровільні, які організуються з ініціативи власників товарів, що реалізуються.

Існують і  міжнародні аукціони, на яких проводяться публічні відкриті 
торги за певними товарними групами: чай, тютюн, хутро, прянощі, риба, а також предмети розкошу та твори мистецтва тощо. 

Ярмарки – це регіональні торги, які організовуються у певному місці  
і в певний час. Як правило, найчастіше вони проводяться для сезонного 
розпродажу сільськогосподарської продукції. Так, наприклад, в Україні і 
віддавна значною популярністю користується Сорочинський ярмарок у 
Полтавській області. Існують також і міжнародні ярмарки, на яких здебільшого торгують за зразками. 

Торгово-промислова палата – це організація, що сприяє розвитку 
зовнішніх зв’язків і торгівлі. Вона забезпечує участь вітчизняних товаровиробників у міжнародних виставках, а також сприяє організації іноземних виставок в Україні. 

Товарна біржа – це особливий суб’єкт господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту та пропозиції на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє здійсненню пов’язаних з ним торговельних операцій. Товарна біржа являє собою регулярно функціонуючий товарний ринок, на якому здійснюються оптові торговельні операції з купівлі-продажу однорідних товарів на основі встановлених стандартів, зразків та попередньої біржової експертизи. Тут продаються і купуються, як правило, не самі товари, а титул власності на них або біржові контракти на їх постачання. При цьому продавець зобов’язаний мати відповідний товар у наявності і доставити його покупцеві в обумовлений біржовим контрактом строк. Метою діяльності товарної біржі є укладання відповідних угод, виявлення товарних цін, попиту та пропозиції певних товарів. Кожна товарна біржа спеціалізується на окремих товарах або їх групах. Принциповими властивостями біржових товарів є стандартність, однорідність, взаємозамінність.

Економічна  роль товарних бірж полягає в тому, що вони сприяють впорядкуванню і  прискоренню товарообігу, встановленню ринкової рівноваги, неперервності процесу відтворення.

Товарні біржі поділяються  на універсальні та спеціалізовані, публічні та приватні. На універсальних біржах продаються товари різних груп. Так, на універсальній товарній біржі у Києві продаються худоба, свинина, яловичина, картопля, капуста, консервовані огірки та інші сільськогосподарські товари. На спеціалізованих товарних біржах об’єктом торгівлі є окремі товари або їхні споріднені групи (алюміній, мідь, нікель, вугілля, нафта, бензин, кава, какао, цукор, зерно тощо). Наприклад, відома Лондонська товарна біржа займається продажем металів, Нью – Йорська біржа продає каву, какао, цукор                     [13, с. 123-124].

На публічних товарних біржах угоди можуть укладати як їх члени, так і підприємці, що не є членами біржі. Діяльність цих товарних бірж регулюється законодавчими та урядовими актами, статутом біржі та правилами біржової торгівлі.

Приватні  товарні біржі організовуються і функціонують у формі акціонерних корпорацій. Укладати угоди на таких біржах можуть лише акціонери.

Фондова біржа – це установа, де здійснюється купівля-продаж цінних паперів – акцій, облігацій, сертифікатів, векселів тощо за реальними  ринковими цінами.

Наступним важливим елементом  інфраструктури ринку є валютна  біржа. Вона являє собою специфічний ринок, де об’єктом купівлі-продажу є різні національні валюти відповідно до попиту та пропозиції. На валютній біржі здійснюються визначення ринкового курсу іноземних валют, укладання угод з членами біржі на купівлю або продаж іноземної валюти відповідно до ринкового курсу, операції Центрального банку щодо підтримки ринкового курсу національної валюти тощо.

Нині найбільші  валютні біржі знаходяться в  Лондоні, Нью – Йорку,  Цюріху, Токіо та інших містах.

Важливим  елементом сучасної інфраструктури ринку є біржа праці (робочої сили), або служба зайнятості. Біржа праці – це організація, яка регулярно здійснює посередницькі операції між підприємцями (роботодавцями) і найманими працівниками з метою купівлі-продажі товару – “робоча сила”.

Біржа праці здійснює аналіз стану ринку праці, прогнозує попит і пропозицію робочої сили, веде облік громадян, що звертаються за працевлаштуванням, сприяє підготовці і перепідготовці кадрів, створенню додаткових робочих місць, працевлаштуванню працездатних осіб, здійснює професійну орієнтацію молоді, виплачує грошову допомогу по безробіттю, надає профконсультації тощо.

Поряд з біржовим функціонує небіржовий ринок товарів, який може мати різні варіанти просування продукції  та канали збуту.  

Оптова торгівля — діяльність із продаж товарів тим, хто купує їх з   метою перепродажу або для професійного використання. За масштабами руху потоків товарів і послуг вона посідає перше місце в Україні. У передових країнах світу (США, Японії, Великої Британії) оптова торгівля забезпечує від 1/2 до 2/3 обороту товарів.

Роздрібна торгівля – діяльність з продажу товарів  безпосередньо споживачам для їх особистого, некомерційного споживання. Вона охоплює 3/4 фонду оплати праці  і виступає як:

а) організований ринок товарів – це товарооборот зареєстрованих роздрібних торговельних підприємств (понад 20 млрд. грн.);

б) неорганізований  ринок товарів – продовольчі  та речові ринки(базари, незареєстрована сітка роздрібної торгівлі), що забезпечують 1/3 куплених товарів, 53 відсотки непродовольчих і 6 відсотків послуг;

в) продаж послуг населенню;

г) ринок, основою  якого є натуральна форма оплати у сільському господарстві та продукція  особисто підсобного господарства, що становить 38-45 відсотків доходів  сільськогосподарських працівників.

Значне місце  в інфраструктурі ринку займає кредитна система. Вона являє собою сукупність різних видів банків та банківських об’єднань, інвестиційних фондів, страхових компаній, пенсійних фондів, ощадних та інших кредитно-фінансових установ, що здійснюють мобілізацію тимчасово вільних коштів і надають їх економічним суб’єктам у вигляді грошових позик на умовах повернення і платності. Головною ланкою кредитної системи є банківська система. Банки – це фінансово-кредитні організації, що спеціалізуються на акумуляції грошових коштів та кредитуванні, посередництві у грошових розрахунках з економічними суб’єктами і операціях з цінними паперами.

У ринкову  інфраструктуру входять і державні фінанси, основою яких є центральні і місцеві бюджети. Ці бюджети мають різні джерела доходів і витрачаються на різні цілі. Через державний бюджет відбувається перерозподіл доходів, фінансування державних цільових програм.

Елементом інфраструктури ринку є суб’єкти страхової діяльності у сфері господарювання.

Страхування – діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб’єктів господарювання, пов’язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання страхового випадку за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Наявність централізованих грошових коштів дає, з одного боку, високі гарантії відшкодування збитків суб’єктам ринку, а з іншого - дає змогу економно і ефективно використовувати тимчасово вільні кошти на фінансовому ринку.

Суб’єкти страхової діяльності (страхові компанії) продають страхові поліси (свідоцтва) та акумулюють страхові внески юридичних і фізичних осіб. Одержані доходи розміщують в цінних паперах. Вони можуть надавати довгострокові кредити суб’єктам підприємницької діяльності.

Важливим  елементом ринкової інфраструктури є аудиторські організації, які надають аудиторські послуги суб'єктам господарювання.

Аудит – це перевірка офіційної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання кваліфікованими спеціалістами (аудиторами) з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності законодавству та встановленим правилам і нормативам.

Аудит може здійснюватися  незалежними особами (аудиторами), які мають кваліфікаційний сертифікат про право на заняття аудиторською діяльністю; аудиторськими організаціями, які уповноважені суб’єктами господарювання на його проведення. Висновки аудиторських перевірок про господарсько-фінансову діяльність підприємства є гарантією його надійності, фінансової стійкості.

Сертифікацію  суб’єктів, які мають намір займатися аудиторською діяльністю, порядок їх підготовки, облік аудиторських організацій та аудиторів здійснює Аудиторська палата України.

Ще одним елементом ринкової інфраструктури є законодавство, правова система, що регулює взаємовідносини суб’єктів ринку.

Формування і функціонування ефективної ринкової інфраструктури в Україні активно впливатиме на розвиток сучасних ринкових відносин, підприємницької діяльності, зростання вітчизняної економіки.