Забезпечення  конкурентних переваг підприємства 
 
 
 

Зміст 

Вступ

     Важливим  атрибутом ринкової економіки є  конкурентоспроможність підприємства.

     Дослідження конкурентоспроможності підприємства в умовах економічної ситуації, яка  склалась в Україні, дає змогу  розглядати її як комплексну характеристику потенціальних можливостей забезпечення конкурентних переваг в перспективі, яка доступна для огляду (10 - 15 років). Джерелами конкурентних переваг є прогресивна организаційно-технологічна і соціально-економічна база підприємства, вміння аналізувати та своєчасно здійснювати заходи щодо укріплення конкурентних переваг. Останнє слід відзначити особливо, тому що аналіз та оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства необхідні на всіх ступенях поза виробничого процесу. Все це свідчить про актуальність обраної теми дипломної роботи.

     Метою роботи є дослідження теоретичних  основ конкурентних переваг підприємства в умовах ринку та розробка заходів, пов’язаних з виявленням конкурентних переваг на прикладі діяльності конкретного підприємства з метою підвищення його конкурентоспроможності на внутрішньому та зовнішньому ринках.

     На  основі вище зазначених даних проведено SWOT-аналіз (аналіз зовнішнього, внутрішнього середовища й безпосереднього оточення). За результатами проведення аналізу сформульований загальний висновок про стан даного підприємства.

     На  основі цього висновку буде сформульоване  рішення по перспективах подальшого розвитку підприємства, що знайде своє відображення у третьому розділі  з метою посилення конкурентних позицій на ринку та одержання додаткового прибутку.

1. Теоретичні  засади конкурентних  переваг підприємства  в ринкових умовах  господарювання

1.1 Умови виникнення  та роль конкуренції  в ринковій економіці

     Як  відомо, важливим атрибутом ринкової економіки є конкуренція. Сам ринок, механізм його дії не може нормально існувати без розвинутих форм конкуренції. Як слушно стверджував відомий англійський економіст Ф. Хайєк, “суспільства, які покладаються на конкуренцію, успішніше за інших досягають своєї мети” [5].

     Термін “конкуренція” походить від латинського слова concurrere, що означає “зіштовхуюсь” [7].

     Конкуренція - це суперництво між учасниками ринкового господарства за найвигідніші умови виробництва, продажу й  купівлі товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутків. Такий вид економічних відносин існує тоді, коли виробники товарів виступають як самостійні, ні від кого незалежні суб’єкти, їхня залежність пов’язана тільки з кон’юнктурою ринку, бажанням виграти у конкурентів позиції у виробництві та реалізації своєї продукції. В ринкових відносинах конкуренцію - природно і об’єктивно існуюче явище - можна розглядати як закон товарного господарства, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, розширення масштабів виробництва, прискорення НТП, впровадження нових форм організації виробництва та систем зарплати тощо.

     У своєму розвитку конкуренція пройшла  певний шлях удосконалення від простих  до складніших форм. Конкуренція як явище була властива рабовласницькій, феодальній і навіть первіснообщинній епосі, її зародження й виникнення історично відносять до простого товарного виробництва. Конкуренція між простими товаровиробниками (ремісниками, селянами) орієнтується на суспільну (ринкову) вартість товару. Ті з них, які витрачають на одиницю продукції більше праці порівняно з суспільно-необхідними, в конкурентному суперництві втрачають свої позиції й не мають успіху.

     Особливий імпульс конкуренція дістала  з переходом у розвинуте товарне  господарство. Для ринкового господарства XVIII століття була характерна вільна конкуренція, її феномен детально дослідив Адам Сміт, якому належить вираз щодо “невидимої руки”. Відомий англійський економіст перший зробив крок до розуміння конкуренції як ефективного засобу цінового регулювання:

     на  основі теорії конкурентної ціни сформулював  поняття конкуренції як суперництва, що підвищує ціни (при скороченні пропозиції) і зменшує ціни (при надлишку пропозиції);

     визначив  основні умови ефективної конкуренції, що включають наявність великої кількості продавців, вичерпну інформацію про них, мобільність використовуваних ресурсів;

     вперше  показав яким чином конкуренція, зрівнюючи норми прибутку, призводить до оптимального розподілу праці  і капіталу між галузями;

     розробив  елементи моделі досконалої конкуренції і теоретично довів, що в її умовах можливе максимальне задоволення потреб.

     Конкуренція має негативні та позитивні риси. Тривалий час в нашій країні робився  наголос в основному на негативних наслідках конкуренції: витіснення дрібних виробників великим капіталом, розорення одних і збагачення інших, посилення соціальної несправедливості, значне зростання майнової диференціації населення, загострення безробіття, інфляція тощо. В умовах адміністративно-командної системи у практиці господарювання конкуренція була майже відсутня.

     Позитивна роль конкуренції в ринковій економіці  проявляється в ряді функцій, які  вона виконує:

     по-перше, як переконує світовий досвід, конкуренція  охоплює всі зв'язки виробництва  і споживання, є єдино можливим засобом досягнення збалансованості між попитом і пропозицією та в кінцевому підсумку суспільними потребами й виробництвом;

     по-друге, конкуренція виконує функцію  спілкування (кооперації) та погодження інтересів виробників. У результаті поділу праці інтерес кожного з них пов'язаний і взаємодіє з інтересами інших товаровиробників. Через ринковий механізм конкуренція підпорядковує індивідуальні прагнення суб'єктів господарювання суспільним інтересам;

     по-третє, конкуренція примушує товаровиробників знижувати індивідуальні виробничі витрати, що вимагає від підприємців постійного вдосконалення технічної бази виробництва, знаходження шляхів економії сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів, робочого часу;

     по-четверте, конкуренція стимулює підвищення якості продукції та послуг. Ця функція набуває особливого значення в нинішніх умовах розвитку науки й технології, коли кожному виробнику надається можливість удосконалювати споживчі якості виробів, відповідаючи на зростаючі потреби й зміну смаків споживача. Конкуренція спонукає виробників упроваджувати нові види продукції, а також здійснювати різні модифікації одного й того ж продукту;

     по-п'яте, історично важливою функцією конкуренції  є формування ринкової ціни. З її допомогою конкуренція забезпечує збалансоване співвідношення між суспільними потребами та суспільним виробництвом.

     Виконуючи ці функції, конкуренція безпосередньо  впливає на ефективність виробництва, підвищуючи його технічний рівень, забезпечуючи поліпшення якості та розширення номенклатури продукції.

     Виникнення  ринкової економіки знаменується появою вільної конкуренції. Але існування  купівлі-продажу товарів, використання грошей може бути і без неї. Ось  чому треба з'ясувати як виникає  конкуренція.

     Першою  умовою виникнення конкуренції є  наявність на ринку великого числа незалежно діючих виробників будь-якого конкретного продукту або ресурсу. Якщо виробництво зосереджено в руках одного власника, то панує монополія, яка по суті заперечує конкуренцію. Монополія і конкуренція - це антиподи.

     Друга умова виникнення конкуренції - це свобода вибору господарської діяльності виробників. Кожний з них не тільки визначає що виробляти, а й має право вносити будь-які зміни у виробництво, визначати його обсяги тощо.

     Третьою умовою виникнення конкуренції є  відповідність між попитом і пропозицією. Якщо, припустимо, попит перевищує пропозицію, то у покупця не має свободи вибору, оскільки через дефіцит уся продукція реалізується. Там, де є дефіцит, там немає вільної конкуренції.

     Четвертою умовою виникнення конкуренції слід вважати наявність ринку засобів виробництва. У конкурентній боротьбі велике значення має встановлення високої норми прибутку, яка по суті є орієнтиром у виборі господарської діяльності. Однак вибір діяльності показує тільки можливість виробництва. Для того щоб ця можливість перетворилась на дійсність, потрібно, маючи грошовий капітал, перетворити його на засоби виробництва.

     Справжню  ефективність мають ті стимули для  розвитку підприємства, які зароджені  в гущі економічного життя, у процесі  взаємодії інтересів підприємств, в умовах, які потребують від них самостійності, ініціативи, реальної відповідальності за свої дії. Тобто найбільш повно вплив стимулів виявляється в конкурентному середовищі. При цьому конкуренцію не слід розглядати тільки як стимул для зменшення витрат окремих підприємств, підвищення якості продукції, її оновлення тощо. Однією з найголовніших функцій конкуренції є стимулювання прогресивних структурних зрушень у народному господарстві через механізм переливу капіталу від менш прибуткових до більш прибуткових галузей, підприємств, попит на продукцію який відповідає суспільним потребам. Це принциповий момент дії конкуренції і розуміння рушійних сил, здатних здійснити прогресивні структури зрушення в економіці [9].

     До  речі, невідповідність випуску продукції кінцевого попиту потребам споживачів обумовлена насамперед значним рівнем монополізації економіки України. У цих умовах яких би заходів не вживали державні органи влади (укази, програми тощо) щодо переорієнтації промисловості на випуск товарів народного споживання, вони будуть виконуватись повільно, про що і свідчать факти. Монополії не можуть ефективно звернутись до ринку, бо не відчувають конкуренції, їх до цього не змушує життя. Безумовно, що тут діють й інші чинники, але вони не є визначальними.

     Конкуренція, перш за все, повинна “пронизувати”  все виробництво, а на споживчому ринку реалізується його результати діяльності. Конкуренція, що замикається  тільки на свою сферу і не зачіпати інших сфер і, в першу чергу, сфери  матеріального виробництва, може виконувати тільки допоміжну функцію в загальному механізмі конкуренції і не більше [10].

     Існує досить багато визначень конкуренції. Конкуренція - це суперництво між  суб'єктами комерційної діяльності в досягненні однакової цілі у  визначений час на ринковому просторі. Під конкуренцією розуміють також свободу вибору, яка реалізується у формі намагання отримати для себе певний грошовий прибуток. Конкуренція означає, що:

     1) на ринку функціонує велика  кількість незалежних покупців  і продавців будь-якої продукції чи конкретного ресурсу;

     2) покупці та продавці вільно  вступають та залишають будь  який ринок.

     Отже, не потрібно доводити, що конкуренція - не наслідок ринкової економіки, а  її суть, причина. Конкуренція зумовлює механізм поступального розвитку історії людства не тільки в економічному аспекті, але й в гуманітарному, тому що породжуючи нові потреби та механізми їх задоволення, вона змушує людство глибше усвідомлювати своє призначення. Конкуренція не існує без приватної власності, оскільки право приватної власності - єдине право, що робить людину вільною.

     Більш того, як писав Ф. Хайєк, для запобігання  порушень прав власності необхідне  повсюдне розповсюдження конкуренції, тобто конкуренція є гарантом права власності. Він пише, що конкуренція  являє собою процедуру відкриття, пізнавання нового - процедуру, що властива еволюції у всіх її формах, яка змушує людину вписуватися в нові ситуації і саме за рахунок конкуренції, що зростає, підвищується ефективність людської діяльності [5].

     Підтримка високої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно опиняється більш прибутковим, чим його головні конкуренти. Це однозначно передбачає, що підприємство займає стабільне місце на ринку товарів та послуг та його продукція користується постійним попитом.

     Всі фактори, що впливають на конкурентоспроможність, можна розділити на дві групи: внутрішні та зовнішні.

     Зовнішні  фактори - це ті, на які підприємство впливати не може і в своєї політиці повинно сприймати їх як дещо неземне. До них відносяться наступні:

     1. Діяльність державних владних  структур (фіскальна та кредитно-грошова  політика, законодавство). Наприклад,  в залежності від характеру  податкової політики (розмір податкових  ставок) підприємство буде отримувати високий прибуток чи, навпаки, зовсім його не отримувати.

     2. Господарська кон'юнктура, що  складається. Вона включає кон'юнктуру  ринків сировинних та матеріальних  ресурсів, ринків трудових ресурсів, ринків засобів виробництва, ринків  фінансових ресурсів.

     3. Розвиток родинних та підтримуючих  галузей. В даному випадку мова  де про розвиток нових технологій (ресурсозберігаючих, технологій глибокої  переробки), нових матеріалів та  джерел енергії, їх впровадження  у виробництво підвищує науковий  та виробничий потенціал підприємства.

     4. Параметри попиту. Вони включають  ріст попиту на товари, що виробляються  підприємством, його стабільність  і дозволяють підприємству отримувати  високий прибуток, а також закріпити  своє положення на ринку. Нестабільний  попит, зміна вимог покупця до якості продукції підприємства, зниження покупної можливості населення, навпаки, не створюють умов для забезпечення певної конкурентоспроможності підприємства.

     До  внутрішніх факторів відносяться наступні:

     1. Діяльність керівництва та апарату управління підприємства (організаційна та виробнича структури управління, професійний та кваліфікований рівень керуючих кадрів).

     2. Система технологічного оснащення.  Обновлення устаткування та технологій, тобто заміна їх на більш  прогресивні, забезпечує підвищення конкурентоспроможності підприємства, підсилює внутрішню гнучкість виробництва.

     3. Збут продукції, його об'єм  та витрати реалізації. Цей фактор  серйозно впливає на підвищення  конкурентоспроможності підприємства: можна досягти непоганих результатів в виробництві, випускаючи продукцію вищої якості і відносно невисокої собівартості, але все буде зведене нанівець із-за непродуманої збутової політиці. Тому підприємство намагається здійснити ефективний збут за рахунок продажі продукції, необхідної ринкові, стимулювати збільшення об'ємів продаж, завойовуючи нові ринки збуту.

     До  форм та методів максимізації внутрішніх можливостей проведення технологічної  політики, направленої, по-перше, на постійне внесення підприємства необхідно перш за все віднести гнучке їх використання “ноу-хау” в технологію виробництва та образ своєї продукції, що дозволяє підприємству стати лідером у випуску даної продукції, по-друге, забезпечення високої якості, по-третє, на поставку продукції в строк.

     Як  відомо, розрізняють чотири типи конкуренції:

1. чиста конкуренція;
2. чиста монополія;
3. монополістична конкуренція;
4. олігополія.

     Незважаючи  на те, що кожний ринок має свої унікальні  особливості, все ж таки є щось загальне в тому, як здійснюється конкуренція  на різних ринках і цього загалом  досить, щоб сутність конкуренції була відображена єдиною аналітичною концепцією, яку можна використати для вияву природи та оцінки інтенсивності конкуренції.

     До  основних сил, що формують конкурентне  середовище та визначають рівень його розвитку, слід віднести:

1. Споживачів, які визначають попит на товари споживання, певною мірою, ціни на них через інтенсивність попиту та конкуренції між собою за придбання товарів.
2. Виробники товарів, які визначають конкурентні сили, що виникають внаслідок їх економічних можливостей з виробництва товарів відповідно до попиту населення (ураховуються також постачання по імпорту).
3. Інтенсивність конкуренції серед існуючих виробничих підприємств, яка визначає, з якою силою вони змагаються за найвигіднішу позицію на ринку. Боротьба за кращу позицію виявляється в кінцевому результаті, у намаганні кожного підприємства завоювати свою клієнтуру.
4. Потенціальних конкурентів, які визначають конкурентні сили, що виникають через появу нових конкурентів.
5. Тиск товарів-замінників - специфічний чинник, який впливає на конкуренцію за декількома напрямками. По-перше, підприємствами, які “вловили” переваги нових товарів і відповідно перебудувати свою товарно-асортиментну політику, виходять у лідери і зумовлюють загострення конкуренції. По-друге, між товарами, які задовольняють певну потребу, завжди існує конкуренція і чим більше таких товарів, тим сильніша конкуренція між підприємствами. З'являються більш широкі можливості в здійсненні товарно-асортиментної та цінової політики. По-третє, завжди існує можливість появи певної альтернативи існуючим методам та формам реалізації товарів, тобто виникає тиск технологій-замінників і маркетингових “ноу-хау” [10].

     Слід  звернути увагу особливу увагу на роль держави у становленні конкуренції. До речі, М. Портер розглядає у своїй моделі державу, як складову силу конкуренції, але в контексті впливу постачальників. Це зрозуміло, бо державі відведено роль не визначальної сили у формуванні конкуренції, а роль певного регулятора в сталій економіці, який може посилювати чи послаблювати ту чи іншу силу конкуренції.

     Але у нашому випадку держава - це основна  сила, що формує конкурентне середовище, бо саме вона створює суб'єктів конкуренції  через трансформацію власності  та економічних відносин у суспільстві. А тому у перехідній економіці до п'яти “класичних сил”, що формують конкуренцію слід додати шосту - державу.

1.2 Роль управління  в забезпеченні  конкурентних переваг  підприємства

     В економічній літературі конкурентні  переваги часто ототожнюються з  можливостями розпоряджатися наявними ресурсами, тобто її конкурентоспроможністю. Необхідно зазначити, що така аналогія має під собою вагомі підстави, тому що зміст конкурентоспроможності найчастіше трактується як здатність випереджати суперників у досягненні поставлених цілей. Разом з тим між цими поняттями є причинно-наслідкове розходження. Конкурентоспроможність є результатом, що фіксує наявність конкурентних переваг, без останніх неможлива конкурентоспроможність. Але наявність окремих конкурентних переваг не означає автоматичної переваги. Лише в комплексі вони можуть впливати на вибір оптимального рішення. Крім того, на конкурентоспроможність впливають стратегічні та тактичні зміни на ринку, не пов'язані з діяльністю підприємства (зміна попиту, демографічні зрушення, природні явища і т.п.). Порівняння даних понять пояснює активний інтерес до дослідження природи конкурентних переваг. Він зумовлений бажанням зрозуміти механізм конкурентоспроможності, розкрити його внутрішні зв'язки [31].

     Дослідники  розрізняють коротко - та довготермінові конкурентні переваги. З часом було визначено декілька джерел конкурентних переваг. Вони включають організаційні ресурси та можливості, успішність впровадження стратегії, час, новаторство та творчість. Прихильники ресурсної теорії формулювання стратегії вважають ресурси та можливості основним джерелом конкурентних переваг. Вони переконують, що стратегію слід базувати на сильних сторонах компанії, не зосереджуючись на зовнішньому оточенні.

     Ресурси і можливості можна черпати з  різних сфер діяльності організації, і задача розробників стратегії полягає в тому щоб визначити, які з них доцільно застосувати для того, щоб вирізнитись з поміж конкурентів. Такими можуть бути ресурси, які:

     підвищують  конкурентоспроможність компанії шляхом зменшення затрат (напр., виробнича потужність, виробничий процес, доступ до сировини, та ін.);

     можуть  бути використані для диференціації  діяльності (досвід роботи на ринку, канали розподілу, торгові марки та ін.);

     мають вплив на ринкову владу (розміри  фірми, фінансові можливості, ін.);

     ускладнюють іншим вступ на ринок (патенти, доля ринку та ін.).

     Наступний напрямок досліджень стосується впровадження сформульованої стратегії як рівноправного важливого джерела конкурентних переваг. Однією з перших концепцій втілення стратегії та організаційного розвитку стала концепція МсКіnsеу 7S, яка дала основу для створення цілого ряду подібних концепцій. Вона визначила сім факторів, необхідних для втілення стратегії та успішного впровадження організаційних змін (рис.1.1). Дана концепція базується на припущенні, що зміна стратегії вимагатиме змін у діяльності компанії та цінностях [29].

     На  рис.1.2 представлена схема ресурсного підходу до формулювання стратегії  в графічній формі.

     Це  в свою чергу визначить вимоги до факторів, що залишились незмінними. Разом із зростанням рівня конкуренції в багатьох конкурентних середовищах з'являються нові види конкурентних переваг. Це вимагає зосередження на якості, швидкості та можливості швидкого обороту, а також високого рівня новаторства та творчості. Багато дослідників стверджують, що єдиним джерелом успіху компанії є її здатність вчитись [29].

     Конкурентоспроможність  товару характеризується його здатність  відповідати аналогічним товарам, представленим на ринку. Вона визначається конкурентними перевагами: з одного боку, якістю товару, його технічним рівнем, споживчими властивостями, з іншого - цінами, що визначаються продавцями товарів. Крім того, на конкурентоспроможність впливають переваги в гарантійному і післягарантійному обслуговувані, рекламі, імідж виробника, а також ситуація на ринку, коливання попиту.

     Рис 1.1.7S-матриця МсКіnsеу

     конкурентна перевага конкурентоспроможність менеджмент

     Разом з тим конкурентоспроможність товару - це не тільки висока якість і технічний  рівень, вміле маневрування в ринковому просторі та в часі, а й максимальне врахування вимог і можливостей конкретних груп покупців. Об'єктивна оцінка всіх аспектів рівня конкурентоспроможності може бути зроблена лише на основі критеріїв, якими оперує споживач і для якого цей товар призначений. Причини конкурентоспроможності товару слід шукати в конкурентних перевагах окремих його характеристик, що є наслідком ефективного управління процесом розроблення, реалізації та експлуатації пропонованої продукції.

     Конкурентоспроможність фірми - це можливість ефективно розпоряджатися власними і позиковими ресурсами в умовах конкурентного ринку. Виробництво і реалізація конкурентоспроможних товарів - обов'язкова умова конкурентоспроможності фірми. У більш широкому розумінні для забезпечення конкурентоспроможності необхідна систематична робота з усього виробничо-господарського циклу, що приводить до конкурентних переваг у сфері НДДКР, виробництва, управління, фінансів, маркетингу і т.п. Конкурентоспроможність фірми є результат її конкурентних переваг у всьому спектрі проблем управління компанією.

     Конкурентоспроможність  галузі визначається наявністю технічних, економічних та організаційних умов для створення, виробництва і  збуту (з витратами не вище інтернаціональних) продукції високої якості, що задовольняє вимоги конкретних груп споживачів. Вона припускає наявність:

     конкурентних  переваг перед аналогічними галузями за кордоном, які можуть зумовлюватися  раціональною галузевою структурою;

     групи високо конкурентних фірм-лідерів, які  підтягують інші підприємства галузі до свого рівня;

     налагодженої  дослідно-конструкторської та прогресивної виробничо-технологічної бази;

     розвинутої  галузевої інфраструктури;

     гнучкої системи науково-технологічного, виробничого, матеріально-технічного і комерційного співробітництва як всередині галузі, так і з іншими галузями в країні, за її межами;

     ефективної  системи розподілу продукції.

     Конкурентоспроможність  галузі досягається за рахунок як конкурентних переваг її компанії, так і системи їх взаємодії [19].

     Конкурентоспроможність економіки - дуже складне, багатоаспектне поняття, що не має загальновизнаного універсального визначення і розглядається як концентроване вираження економічних, науково-технічних, виробничих, управлінських, маркетингових та інших можливостей, реалізованих у товарах і послугах, що успішно протистоять конкуруючим з ними закордонним товарам і послугам на внутрішньому та зовнішніх ринках. Але це лише один, найбільш видимий бік поняття. Інший бік - це переваги системи державного і суспільного устрою країни, політико-правової організації, регулювання всіх сторін громадського життя суспільства, здатність держави забезпечити стійкий, динамічний розвиток національної економіки і пов'язаний з цим матеріальний добробут членів суспільства, який не поступається світовим стандартам. Іншими словами, щоб мати конкурентоспроможну економіку, необхідно створити конкурентоспроможне суспільство, що має незаперечні переваги в різних сферах людської діяльності.