Особливості економічного розвитку США в умовах сучасної світової фінансової кризи

План

Вступ.

Розділ 1 . Ретроспективний  аналіз розвитку економіки  США

1.1.Вплив клімато - географічних факторів на економічний розвиток

1.2. Основні етапи економічного розвитку США

Розділ 2. США як центр сил у сучасних міжнародних економічних відносинах

2.1.  Критичний аналіз основних економічних доктрин

2.2. Характеристика галузевої структури економічної системи.

2.3.  Особливості прояву зовнішньоекономічної експансії США

Розділ 3.  Особливості економічного розвитку США в умовах сучасної світової фінансової кризи

3.1. Роль фінансового сектору США у сучасній світовій фінансовій кризі

3.2.  Макроекономічні програми стабілізації економічної системи США на сучасному етапі

Висновок.

Список літератури.

Додатки.

На сучасному  етапі розвитку світового господарства Сполучені Штати Америки - найбільша і найбільш технологічно розвинена економіка світу, що утримує лідируючі позиції по багатьом економічним показникам протягом останніх десятиліть. Це одна з найбільших за територією і населенням країн світу.

Сполученим  Штатам  належить особлива роль у  функціонуванні світового господарського комплексу, особливо ця роль посилилась  в другій половині XX ст. Відносини домінування і партнерства в області світової торгівлі, інвестицій, які складаються між США, Західною Європою, Японією, новими індустріальними країнами, пройшли ряд етапів у своєму розвитку. На початковому етапі становлення світового господарства  була абсолютна перевага США, а потім, у міру посилення економіки інших країн, відносини між  США та іншими країнами поступово переходили в конкурентне співробітництво, в якому США

 змушені частково уступати свою частку впливу суперникам, переміщаючи свій вплив на більш високий технічний рівень.

Економіка країни  настільки сильно інтегрована  у світову, що практично всі події  федерального масштабу (часом і регіонального) відбуваються на території цієї країни, негайно відбиваються на кон’юктурі глобальної економічної системи. Наочним прикладом цього може бути сучасна фінансово – економічна криза, яка почалась саме у США на ринку іпотечного кредитування і поступово переросла у світову.

США –  це держава з високо розвинутою економікою інтенсивного типу, більш передовою  порівняно з іншими країнами, галузевою і відтворюючою структурами. Як свідчить «Index of Economic Freedom, Heritage Foundation»[30], економічна система США забезпечує найвищі показники ВВП на душу населення, а з більшості найважливіших напрямів науково - технічного розвитку, технічної озброєності підприємств, ступеня насиченості господарства інформаційними технологіями, сучасними системами зв'язку тощо США випереджує своїх конкурентів. Для порівняння можна навести наступні дані: станом на 2010 рік ВВП США  становить 14, 2 трлн. дол., темп зростання ВВП – 1.1%, ВВП на душу населення – 46,716 дол. У цьому самому році ВВП Японії як однієї з промислово розвинутих країн складає 4,4 трлн. дол., темп зростання ВВП  має негативне значення - 0,7%, ВВП на душу населення складає 34,099 дол. Звідси слідує незаперечний висновок: Сполучені Штати - лідер світової економіки, високорозвинена постіндустріальна країна [30].

Сьогоднішній  рівень економіки США є результатом  тривалого історичного розвитку, заснованого на використанні ресурсів практично всього світу. На їх частку припадає до 25% світового споживання [28].При цьому США самі виділяються багатством ресурсної бази і високим ступенем самозабезпеченості. Надра країни  містять великі запаси нафти, природного газу, кам'яного вугілля, кольорових і дорогоцінних металів. Клімат основних сільськогосподарських районів країни з їх родючими грунтами сприяє веденню високопродуктивного господарства. Завдяки цьому в країні виробляється майже весь спектр сільськогосподарської продукції-від жита до цитрусових. Родючі грунти і сприятливий клімат основних сільськогосподарських районів країни сприяють веденню високо продуктивного сільського господарства.

Економічну  перевагу Сполучених Штатів зумовлює значний вплив країни на світове  господарство, безпосередньо вплив  на цикл і господарську обстановку в інших країнах, на структуру  міжнародного економічного обміну.  Розвиток відтворювальних процесів в американській економіці здійснюється під впливом не лише зростаючого  вивезення товарів, послуг і капіталів, а й величезного припливу в  США фахівців, товарів, послуг і капіталів  з-за кордону.

Враховуючи  всі вище перелічені факти, тема курсової роботи «Економіка Сполучених Штатів Америки» є надзвичайно актуальною.

Об’єктом цієї роботи є структура економіки США, її розвиток в історичному контексті, а предметом є економічні зв’язки США, зокрема, зовнішня торгівля. Основна мета даної роботи полягає у дослідженні місця і ролі США у світовому господарстві. Поставлена мета обумовлює необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань: розглянути основні етапи становлення США як світового лідера; дослідити роль та місце США у світовому господарстві; визначити перспективи економіки США.

Розділ 1. Ретроспективний аналіз розвитку  економіки  США

1. Вплив клімато - географічних факторів на економічний розвиток США

Сполучені Штати Америки є найбільш промислово  - розвинутою країною світу. По розмірах території США займають серед країн світу четверте місце (9,4 млн. км²)[11, 76].

До  складу території  США входять  три частини. Перша - основна територія, на якій розташовані 48 штатів, займає 4/5 площі всієї країни. Вона має форму  масивного чотирикутника, що простягається  зі сходу на захід майже на 4,7тис. км., а з півночі на південь  на 3 тис. км. Інші території – це далеко віддалені від неї штати Аляска і Гавайські острови в Тихому океані. Аляска з численними островами, розташованими на північному заході Північної Америки, займає менше 16% усієї території країни (площа - 1,53 млн. км.²). Аляска межує з Канадою, омивається водами Північного Льодовитого і Тихого океанів. Гаваї складають 24 острови, займають менше 0,2 відсотка території країни (площа - 16,8 тис. км.²)[22].

Економіко – географічне положення країни дуже вигідне. Воно багато в чому визначається тим, що зі сходу її омивають води Атлантичного, а з заходу - Тихого океану. Морські межі простягаються на 12 тис. км.[22]. Це відвіку полегшувало торгові зв'язки з заокеанськими країнами й одночасно гарантувало країні безпеку.

Сприятливо  вплинуло на економіко – географічне положення і сусідство з Канадою та Мексикою, країнами, що економічно менш розвинені. За рахунок цього, монополії США з великим прибутком для себе експлуатують їх природні і трудові ресурси. Канада і Мексика ніколи не загрожували їм, а водні простори океанів надійно захищали їх під час першої та другої світових воєн і водночас сприяли зв'язкам із зовнішнім світом у мирні часи. Близько розташовані до США країни Латинської Америки також сприяють розвитку економіки країни.

За  кількістю жителів США поступаються лише Китаю та Індії, але значно відстають  від них. Населення США становить 304,1 млн. чол. (2010), в той час, коли населення Китаю - 1,3 млрд. чол., а Індії -  1, 1 млрд.[30]. Демографічна ситуація тут аналогічна іншим індустріально розвинутим країнам. У формуванні населення виняткова роль належить міграціям.

Середня густота населення становить 28 чоловік  на 1 км.^.2 . Дуже слабо заселені Аляска (0,6 чоловіка на 1 км.².), а також гірські штати і великі рівнини. Високою є густота населення в місцях концентрації великих міст, де міські агломерації, зливаючись одна з одною, утворили гігантські мегалополіси [8, 56].

Найбільша міська зона (Північно-східний мегалополіс, або Бос-Ваш) склалася на Атлантичному узбережжі між Бостоном і Вашингтоном, її протяжність — 960 км, площа — 130 тис. км.²., середня густота населення — 325 чоловік на 1 км. ². Тут зрослися чотири десятки агломерацій (метрополітенів) з населенням понад 42 млн. чоловік. Серед метрополітенів такі гіганти, як Бостон, Нью-Йорк, Філадельфія, Балтімор і Вашингтон. Поступово складаються ще три мегалополіси: 1) в Каліфорнії — від Сан-Франциско через Лос-Анджелес до Сан-Дієґо; 2) в Приозер'ї — від Мілуокі через Чикаго і Клівленд до Шттсбурґа; 3) в штаті Техас — від Далласа — Форт-Уерта до Х'юстона. Такі ж процеси можна спостерігати в районі Аппалачського Підмонта, у південно-східній Флориді і на узбережжі Ґалфу.

Демографічна  ситуація в США є типовою для  високорозвинених країн: низький природний  приріст, переважання частки жінок у статевій структурі, «постаріння» населення, велика частка працюючих економічно самостійних жінок, знедрібнення сімей. Також специфічними для США є проблеми імміграції, формування американського етносу, характеру міських і позаміських територій.

Важливим елементом географічного положення є природо – ресурсний потенціал. Природо – ресурсного потенціалу США надзвичайно великий. Вони мають значні агрокліматичні, мінеральні й біологічні ресурси. Справжнім багатством країни є земельні ресурси. США мають не тільки велику територію, але й високу частку земель, придатних для сільського господарства.  Це частка складає 53%. За  площею сільськогосподарських угідь (понад 5 млн. км.²) США посідають перше місце у світі. Значна частина угідь являє собою родючі землі, на зразок чорноземів. США розташовані в сприятливих кліматичних умовах, що дає змогу вирощувати не тільки культури помірного клімату, але й субтропічні: бавовну, цукрову тростину, цитрусові.  М’який клімат дозволяє розгорнути високорозвинену туристську індустрію на величезному просторі вздовж океанського узбережжя; особливо в цьому плані відрізняється Каліфорнія й Флорида.

Надра Сполучених Штатів дуже багаті на корисні  копалини, запаси яких принципово можуть забезпечувати потреби країни майже  повністю. Значними є поклади вугілля, нафти й газу. За запасами вугілля  США посідають друге місце  у світі, газу – третє, нафти –  одинадцяте. Вугілля США навіть експортують  у великій кількості.  Щодо нафти, то половину потреб в неї країна імпортує; справа в тому, що експлуатуються тільки високорентабельні родовища, а інші консервуються.  Така ж  ситуація із газом. Маючи великі запаси палива, Сполучені Штати досить легко  перенесли нафтову кризу початку 70-х років минулого століття; різке  підвищення цін на нафту підняло  рентабельність багатьох родовищ, які  раніше були законсервовані.

  У країні є великі родовища металевих копалин, особливо залізної руди (5 місце у світі) та мідної (1 місце у світі) руд[11, 51]. Проте деякі з них вона імпортує в значній кількості: це олово, нікель, хроміти, марганець.

США також мають значні ресурси деревини. За покритою лісом територією вони посідають четверте місце у світі (після Росії, Бразилії та Канади), за запасами деревини – третє (після  Росії та Бразилії), а за її вивозом (розробкою)– перше. Втім, власної деревини Сполученим Штатам не вистачає й вони значну її частину імпортують, переважно з Канади.

Загалом США добре забезпечені різноманітними природними ресурсами, і це дозволяє їм здійснювати гнучку політику на світових ринках сировини. Свого часу саме корисні копалини стали підгрунтям створення славозвісних монополій  Моргана (вугілля та залізна руда), Рокфеллера (нафта), Меллона (кольорові  метали, нафта). Незважаючи на те, що США  мають великі запаси мінеральної сировини, вони її імпортують у значній кількості, оскільки потреби американської промисловості в сировині не задовольняються місцевими запасами. Справа не в тому, що своїх запасів мало, а в тому, що імпортна сировина часто дешевша.

З переходом  від індустріальної до постіндустріальної стадії розвитку, значення природних  ресурсів в економіці знижується. Проте тривалий час добра забезпеченість Сполучених Штатів основними видами сировини сприяла зростанню їх економічної  могутності. Крім того, є ресурси, значення яких не тільки не падає, а навіть збільшується з часом. До них належать агрокліматичні ресурси, якими США забезпечені  краще будь – якої іншої країни. Водночас із загальним зниженням  металомісткості виробництва зростає  потреба в рідкісних металах  для електроніки й ракетно  – космічної техніки, а США  мають запаси багатьох з них. 

Ватро також зазначити, що зустрічаються екстремальні умови та негативні явища. Діяльність людини утруднена у високих широтах Аляски. На внутрішніх плато і високогір'ях Кордильєр панує різкоконтинентальний клімат з висотною поясністю. Тихоокеанське узбережжя, включаючи Аляску і Гавайї — зона підвищеної сейсмічності. Південний схід «суміжних штатів» зазнає чималої шкоди від морських тропічних циклонів, південний захід — від хуртовин та ураганів торнадо. На Великих рівнинах бувають посушливі роки, а пізні заморозки можуть траплятися навіть на Флориді.

Проте в цілому навряд чи можна знайти іншу країну, де природні умови були б настільки сприятливими для  життя і господарської діяльності людини, а ресурси — настільки  великими, як в США. Порівняння з  Росією, Канадою, Бразилією чи Австралією безсумнівно буде на користь США. Територія країни, за винятком Аляски, добре освоєна і використовується дуже інтенсивно.

Надра США мають багаті, як правило, зручні для експлуатації і вигідно розташовані  родовища корисних копалин: і паливно-енергетичні, і металеві, і неметалеві. Світове  значення мають поклади вугілля, нафти, природного газу, бітумінозних сланців, урану, залізних руд, міді, свинцю, цинку, молібдену, фосфатів, калійної солі, сірки. Великі озера є найбільшим резервуаром прісної води на Землі, майже 2/3[11, 81] їх площі знаходиться під юрисдикцією США. Річки, що стікають з Аппалачів і Кордильєр, багаті на гідроенергію. Майже 3/10[11, 81] території все ще вкриті лісами. Морська економічна зона США є найбільшою в світі і багатою на рибні та інші ресурси.

Комплекс  чинників сприяє сільськогосподарському виробництву. Насамперед це величезні  розміри земельного фонду, придатного для потреб рослинництва і тваринництва. Важливою є наявність масивів родючих ґрунтів — субтропічних червоноземів, чорних та каштанових ґрунтів великих північноамериканських степів — прерій. Природна родючість ґрунтів значно поліпшена людиною.

США мають чимало місць з унікальними  ландшафтами. Особливе місце серед  них займають національні парки (їх більше п'яти десятків). Багато з  них набули світової слави: Єллоустоунський, Йосемітський, Секвоя, Великий Каньйон  та інші.

Внаслідок величезних розмірів матеріального виробництва і транспортного парку ця країна має ще багато проблем, пов'язаних із забрудненням повітря, вод і земель. Головними з них є «кислотні дощі», пестицидне забруднення, зниження рівня ґрунтових вод у посушливих районах, вітрова і водна ерозія, а також проблеми стічних вод і радіоактивних відходів. Найбільш забрудненим вважається природне середовище великих урбанізованих територій.

  Частина величезної території  США знаходиться в екстремальних  умовах і зазнає стихійної  шкоди - землетрусів, ураганів, повеней,  посухи, заморозків. Діяльність людини  утруднена в пустелях і високогір'ях  Заходу і особливо на Алясці, частина якої розташована за  Полярним колом. Проте в цілому, природа країни сприятлива, а  природні ресурси дуже великі.

На  всьому протязі американської історії  соціально - економічному розвитку країни склалися сприятливі географічні та природні фактори, такі як:

• Велика територія, що допускає постійну експансію  населення та економіки;

• Переважання  помірних зон, сприятливих для сільського господарства, багатство ресурсів корисних копалин;

• Найменша серед великих держав залежність від імпорту сировини, особливо нафти;

• Вільний  доступ до двох океанів;

• Відсутність  сусідів, здатних серйозно загрожуватиме  безпеці й інтересам США (більше ста років на її території не було воєн).

1.2. Основні етапи економічного розвитку США

Швидкий розвиток економіки, який розпочався після закінчення Громадянської війни (1861—1865), наприкінці XIX ст. перетворив США в могутню постіндустріальну країну.

Досягнувши  лідируючих позицій у світовому господарстві, США пройшли декілька етапів економічного розвитку, серед яких можна виділити наступні:

• Становлення господарства США із здобуттям незалежності.

Сполучені Штати  - країна, заснована переважно  європейськими переселенцями та їх нащадками. До здобуття незалежності територія країни було дує рідко заселена аборигенами – індіанцями, яких нараховувалось трохи більше 2 млн. осіб [11, 78]. Вже на ранніх стадіях господарство індіанців мало товарний характер, незважаючи на намагання британців, які володіли колоніями в Північній Америці, поширити тут феодальні порядки. Війна колоністів з Англією, що закінчилась проголошенням незалежності США 4 липня 1776 року, розширила можливості розвитку ринкових відносин у сільському господарстві. Щоправда ці відносини мали незвичайний характер, оскільки в значній мірі базувались на праці рабів, вивезених з Африки. З одного боку, використання рабів було викликано нестачею працівників – найманців у сільському господарстві; з іншого боку, рабська праця була неефективною, вона гальмувала зростання продуктивності в сільському господарстві.

Становлення і розвиток капіталістичних  відносин в сільському господарстві США відноситься ще до колоніального  періоду, а їх особливості в значній  мірі були визначені природно-кліматичними та економічними факторами.

У США перша половина ХІХ століття – це період утвердження фермерського господарства як пануючої форми землеволодіння. Кожний регіон мав свою власну специфіку  розвитку сільського господарства.  Специфічно розвивалося сільське господарство в південних колоніях. Це пояснюється, в першу чергу, наявністю значної  площі плодючих земель, теплим кліматом – все це дозволяло вирощувати продукти, які користувалися значним  попитом на світовому ринку. В  кінці кінців все вище перераховане призвело до становлення плантаційного  господарства з використанням праці  рабів-негрів. В кінці XVIII столітті приблизно 90-95% населення США займалися сільським господарством. Виходячи з цього, для молодої незалежної держави аграрне питання було надзвичайно важливим, тим більш, що в кінці XVIII століття  -першій половині ХІХ століття границі США швидко розширювались.

Саме в цей період відбулося  утвердження Сполучених Штатів Америки, як незалежної держави, спочатку в політичному  розумінні, а вже в середині XIX століття і в економічному. За цей період  більш -  менш оформилися сучасні кордони країни, сформувалися капіталістичні відносини та склалися передумови для подальшого бурхливого та успішного розвитку країни. Разом з тим існувало ще багато суперечливих моментів щодо економічного та  суспільно-політичного устрою країни.   

• Економіка США в період Громадянської війни (1861 – 1865рр.).

Громадянська  війна ( між буржуазією Півночі й  плантаторами Півдня) 1861 – 1865рр. стала  наслідком ліквідації рабовласництва, що остаточно знищило усі перешкоди для капіталістичного розвитку сільського господарства США.

  Водночас громадянська війна мала радикальний характер, внаслідок якої з´явились такі можливості для капіталістичної господарської діяльності, які не змогли забезпечити буржуазно-демократичні революції у жодній з європейських країн: звільнення рабів сприяло швидкому створенню ринку праці; масовий продаж землі державою невеликими ділянками швидко капіталізував сільське господарство США.

Динамічне економічне зростання США визначалося  науково-технічним прогресом. У країні почалася електрифікація промисловості, транспорту, побуту; змінилася енергетична  база виробництва.

Промисловість США була добре захищена від конкуренції  імпортних товарів високими митами. Митна політика сприяла підвищенню цін усередині країни та зростання  капіталістичного прибутку. Для притоку  іноземних інвестицій не існувало перешкод. До початку XX ст. вкладення іноземного капіталу в США (переважно англійської) досягли 3400 млн .дол.

Американці  активно виходили на світовий ринок  як експортерів товарів. Вже з 1874 р. експорт США перевищував імпорт. Американський експорт в 60-90-х  роках майже потроївся внаслідок  зростання ефективності промисловості  та підвищення конкурентоспроможності американських товарів. Разом з  тим збільшення потреб зростаючої промисловості  в сировині викликало розширення імпорту приблизно вдвічі.

В останній третині XIX ст. темпи зростання важкої промисловості перевищували аналогічні показники легкої промисловості. За виплавки чавуну, сталі і видобутку  вугілля США вже в середині 90 - х років обігнали Англію. Зростання  виробництва в металургії, металообробці, вугільної та нафтової промисловості  підтримувалося  попитом на метал, паливо і машини.

Одним із чинників становлення лідерства  США була успішна зовнішньоекономічна політика, яка забезпечила щорічне з 1861 р. перевищення доходів над державними витратами на 100 млн. дол. У 1890 р. за законом Маккінлі — Олдріча, ухваленим Конгресом, частку мита було збільшено з 10 % (1861) до

49,5 %. Через 7 років вони зросли до 57% [19, 158 ]. Протекціонізм у зовнішній торгівлі доповнювався пільговими умовами для розвитку промисловості, яка у 1883 р. взагалі не обкладалась податками. Митна політика сприяла підвищенню цін всередині країни і зростанню капіталістичного прибутку. Для припливу зарубіжних інвестицій не було перешкод, гарантувалась висока норма прибутку.

В економіці  США активно використовувались  досягнення другої технічної революції. У країні розпочалась електрифікація промисловості, транспорту, побуту. За рівнем виробництва і використання електроенергії США займали перше місце у світі. Змінилась енергетична база виробництва — пара швидко витіснялась електрикою. У 90-х роках XIX ст. США посідали перше місце за результатами виплавки сталі, виробництва автомобілів, добування нафти та інших галузей, які відображали НТП.

У ході індустріалізації широко застосовувалися  найновіший науково-технічний досвід європейських країн, досягнення американської  інженерної думки. Практично не було морально застарілого оснащення, а  тому воно не гальмувало економічний  розвиток. Це сприяло різкому зростанню  продуктивності праці, яка була в 4,5 раза вищою, ніж в англійського робітника. Високий технічний рівень виробництва  дав можливість здійснити перехід  до масового випуску стандартизованої продукції навіть у старих, традиційних, галузях (взуття, одяг у легкій промисловості, напівфабрикати в харчовій). США  також обігнали всі інші країни щодо застосування нових методів раціональної організації виробництва.

• Розвиток господарства США до початку Першої світової війни.

У  цей період США мала місце акумуляція найбільш, енергійної робочої сили з Європи. У 1864 р. у США було ухвалено закон, який стимулював імміграцію. Тільки з 1870 по 1914 р. до США прибуло близько 30 млн. іммігрантів. У 70—80-х роках серед них була велика кількість кваліфікованих робітників та інженерів з Англії і Німеччини — країн з високим рівнем технічного розвитку, що сприяло передаванню європейського науково-технічного досвіду і зменшувало витрати на підготовку кадрів.

У Сполучених Штатах також відбувалося  швидке створення інфраструктури, яка забезпечила єдність внутрішнього ринку, міжрайонну і міжгалузеву спеціалізацію. Створилися сприятливі умови для індустріалізації Півдня і Заходу. На початку XX ст. залізниці зв´язали між собою всі штати. Було збудовано чотири трансконтинентальні магістралі, які втягнули в економічний обіг продукцію Заходу. На частку США припадало майже 50 % світової довжини залізниць. Зарубіжні капіталовкладення в залізниці США досягли майже 1/3 їхньої вартості. Залізниці, що потіснили всі інші види транспорту, перетворились у важливий фактор структурних змін в економіці. Вони сприяли зниженню витрат виробництва і зростанню продуктивності праці, процесу урбанізації, а також зміцненню позицій американського сільського господарства на світовому ринку. Завдяки здешевленню товарів США збільшувалась їх конкурентоспроможність. Вже у 1896—1900 pp. США давали 30,1 % світового експорту промислових товарів, а у 1913 р. — 35,8%[11, 82].

В останній третині XIX ст. економічний розвиток США переривався рушійними кризами  перевиробництва у 1882—1883 і 1893 pp. Лише у 1897 р. після тривалого застою економіка  США знову відновила швидкі темпи  розвитку. Зазначені економічні кризи  були могутнім прискорювачем концентрації виробництва (у 1913 р. 85 % становили підприємства з кількістю 500 і більше робітників) і централізації капіталу (акціонерні товариства у 1913 р. зосередили 80 % всіх робітників). Внаслідок криз у США  виникли монополістичні об´єднання в промисловості та банківській  справі. У 70-і роки XIX ст. монополії  в промисловості були перехідним явищем (першою з´явилась у 1872 р. нафтова  компанія "Стандарт ойл", організатор  Дж. Рокфеллер, яка уже в 1879 р. контролювала 95 % нафтопереробки в країні). У 80-ті роки монополії помітно посилились і наприкінці 90-х років перетворились  в одну з основ господарського життя країни. Найбільш поширена форма  монополій в США — трести, на частку яких у 1901 р. припадало 3/4 всієї  промислової продукції країни. На початку XX ст. у країні уже функціонувало 800 трестів, які об´єднували більше 5 тис. підприємств [13, 128].

Зрощення  трестів з банківськими монополіями  вело до створення фінансової олігархії. У ній провідні позиції зайняли  дві банківські групи — Моргана  і Рокфеллера, навколо яких до 1903 р. об´єдналися 112 банків, залізничних, страхових та інших компаній, а  їхній капітал перевищував 22 млрд дол. (56 % акціонерного капіталу країни).

• Господарство США у міжвоєнний період

Перша світова війна була боротьбою  провідних капіталістичних держав за перерозподіл вже розподіленого світу. Вигідне географічне положення Сполучених Штатів надало їм велику перевагу порівняно з іншими країнами. Військові дії  не торкнулися території США, тому Америка на відміну від країн Європи вийшла з війни не спустошеною, як більшість країн Європи, а навпаки збагаченою.

Вони  виступили головним постачальником зброї, сировини та продовольства воюючим  державам. Таким чином експорт  за роки війни зріс втричі – з 2,4 мільярдів в 1914 до 7,9 мільярдів в 1919. Загальний чистий прибуток американських  монополій склав за 1914-19 роки біля 34 мільярдів доларів. Також збільшилася  доля США в світовому промисловому виробництві (1/2 добутку вугілля, 3/5 виробництва чавуна і сталі, 2/3 добутку  нафти)[17, 46]. Ще одним важливим підсумком війни стало перетворення Сполучених Штатів в основного кредитора європейських держав, що зробило Нью-Йорк міжнародним фінансовим центром. Закордоні інвестиції зросли з 2,6 мільярдів до 7 мільярдів доларів, тим часом як європейські інвестиції в американську економіку скоротилися з 7,2 до 3,3 мільярдів доларів. США остаточно закріпило свої позиції в Західній півкулі.

  Економічне піднесення супроводжувалося ще більшою концентрацією капіталу та виробництва. На початок 20-х років біля половини індустріальних робочих та більше 2/3 промислового виробництва було під контролем провідних монополій країни. Про остаточне перетворення США в високорозвинуту індустріальну державу свідчить те, що міське населення перевищило сільське та 60% економічно активного населення було зайнято в промисловості, транспорті та сфері обслуговування.

Але за бурхливим економічним піднесення почався перша серйозна економічна криза 1921. Це була фактично перша криза, яка була викликана величезним перевиробництвом американської промисловості. Криза  призвела до руйнування усіх сфер господарської  діяльності. Обсяг промислового виробництва  в 1921 скоротився порівняно з 1920 в  середньому на 32 %. В деяких найважливіших  галузях спад становив приблизно 50 %. Криза 1921 призвела до 5 мільйонного  безробіття, до падіння рівня життя, до падіння доходів фермерів на 40 %[21,82]. Вже к 1923 країна вийшла з кризи, а промислове виробництво досягло докризового рівня. Новий період підйому, який отримав назву “американське процвітання”, тривав до початку “великої депресії” 1929 року.

Розділ 2. США як центр сил у сучасних міжнародних економічних відносинах

2.1. Критичний аналіз основних економічних доктрин

Історичним  першим документом експансії Сполучених Штатів вважають доктрину Монро, або  доктрину захисту західної півкулі. Вона була сформульована 2 грудня 1823 р. у посланні Президента США Монро  Конгресу.

Головною  ідеєю доктрини Монро було невтручання країн Європи у внутрішні справи країн західної півкулі, яка оголошувалася зоною інтересів США. Зводилася до наступних положень:

1. Невтручання  США у справи існуючих колоній  чи залежних від європейських  держав територій.

2. Відмова  європейських держав від розгляду  американських континентів як  напрямку втручання.

3. Будь-які  спроби такого розгляду будуть  тлумачитися США як загроза  своїм спокою і безпеці. 

На підставі доктрини Монро Теодор Рузвельт сформулював  принцип політики "великої дубинки". Доктрина Монро зобов'язувала США, навіть всупереч їх бажання, здійснити функції міжнародної поліції у випадку безладу в інших країнах Нового світу чи їх нездатності покласти йому край.

Ідея панамериканізму - політична доктрина, що пропагувала створення воєнно-політичного блоку всіх країн Америки під зверхністю США, або доктрина, в основу якої покладено ідею про спільність історії, економіки і культури США та інших країн американського континенту.