Особливості здійснення виконавчої влади в місті Києві

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Навчально-науковий інститут права та психології

кафедра адміністративно-правових дисциплін та меджменту

юридичний факультет

Курсова робота

з адміністративного права України

на тему: «Особливості здійснення виконавчої влади в місті  Києві»

                       Виконала:

                                                      студентка 2 курсу 205 групи

                                                   Горкуша Дарина Сергіївна

                                                                         Житомирська обл., Брусилівський  р-н.,

                                                             с. Лазарівка, вул. Межиліська 42

                                     тел. 063-314-23-43

                                                               номер залікової книжки: Д08 – 047

                           Перевірила:

                                                  кандидат юридичних наук

                                                   старший викладач кафедри

                                                                    адміністративно-правових дисциплін

                                 та менеджменту

                                                           Стрельченко Оксана Григорівна     

Київ 2010

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………………….3

Загальна характеристика органів виконавчої влади…………………………………….5

1. Визначення органу виконавчої влади та особливості рис, що його характеризують…………………………………………………………………….5
2. Класифікація органів виконавчої влади:…………………………………………6
1. вищі та центральні органи виконавчої влади (загальна характеристика);
2. місцеві органи державного управління (загальна характеристика).
2. Особливості здійснення виконавчої влади в місті Києві…………………………..12
1. Органи, що здійснюють виконавчу владу в місті Києві:………………………12
1. Київська міська державна адміністрація;
2. районні в місті Києві державні адміністрації.
2. Особливості делегування повноважень органами виконавчої влади…………18
3. Особливості взаємодії органів виконавчої влади у місті Києві з іншими органами влади, підприємствами,установами, організаціями………………...22

Висновки………………………………………………………………………………….25

Список використаної літератури………………………………………………………..29

Вступ

На цей час навколо проблем організації виконавчої влади в Україні точиться чимало політичних і правових дискусій. Багато хто безпідставно вважає, що стан функціонування цієї гілки влади зумовлює і рівень реалізації державної влади в цілому, ефективність дії всього державного механізму.

Дійсно у процесі реалізації виконавчої влади відбувається практичне втілення в життя законів та інших нормативних актів держави, практичне застосування всіх важелів державного регулювання й управління важливими процесами суспільного розвитку.

У системі органів виконавчої влади  Конституція України розмежовує структурні ланки трьох організаційно-правових рівнів:

1. рівень вищого органу в системі органів виконавчої влади – Кабінет Міністрів (уряд);
2. рівень центральних органів виконавчої влади – міністерства та інші органи виконавчої влади (ЦОВВ);
3. рівень місцевих органів виконавчої влади – місцеві державні адміністрації(обласні, районні, Київська та Севастопольська міські),а також Рада Міністрів АР Крим та деякі інші місцеві органи, безпосередньо підпорядковані відповідним ЦОВВ.

 Особливий статус має місто Київ, зокрема, статті 118 і 140 Конституції України встановлюють, що особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в м. Києві визначаються окремим законом.

Актуальність теми дослідження насамперед полягає в тому, що особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в місті Києві, передбачені Законом України «Про столицю України – місто-герой Київ», побудовані на концентрації державної влади і місцевого самоврядування (його виконавчих функцій) в одному органі – Київській міській державній адміністрації, і в руках однієї посадової особи – Київського міського голови. Така ситуація спричиняє розмитість меж повноважень і сфер відповідальності місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування. Наслідком цього є гальмування процесу розвитку Києва як столиці України. Виникло порушення балансу законодавчої і виконавчої влади. 

Основною метою курсової роботи є дослідження конституційних засад діяльності органів виконавчої влади в місті Києві та їх взаємодія з іншими органами державної влади.

Для досягнення поставленої мети наукової роботи потрібно виконати такі завдання:

• визначити суть та дати загальну характеристику органів виконавчої влади;
• дослідити особливості здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Об’єктом виступають Конституція України, Закони України «Про Кабінет Міністрів України», «Про органи місцевого самоврядування в Україні», «Про столицю України – місто-герой Київ», «Про місцеві державні адміністрації» та інші нормативно-правові акти, що так чи інакше регулюють діяльність органів виконавчої влади, загалом, та їх функціонування в місті Києві, зокрема.

Предметом дослідження в даній курсовій роботі виступають відносини, що виникли між органами виконавчої влади та іншими органами державної влади; відносини органів виконавчої влади міста Києва з іншими органами, підприємствами, представництвами.

Для ефективного розкриття  теми роботи потрібно використати такі методи дослідження: історичний – для детального вивчення історії розвитку органів виконавчої влади в Україні та місті Києві; порівняльний – для порівняння завдань та цілей, що стоять перед різними органами виконавчої влади, відповідно до їх ієрархічної структури, спів ставити схожі та відмінні риси їх діяльності; системний – для визначення місця і ролі кожного елементу в структурі органів виконавчої влади; структурно-функціональний – для глибшого вивчення структури органів виконавчої влади, визначення на скільки зміст нормативно-правових актів, які регулюють функціонування та діяльність органів виконавчої влади в Україні відповідає практиці.

1. Загальна характеристика органів виконавчої влади
1. Визначення органу виконавчої влади та особливості рис, що його характеризують

Органи виконавчої влади є ключовими суб’єктами адміністративного права, оскільки їм належить провідне місце і роль у виникненні і функціонуванні суспільних відносин, що є предметом адміністративно-правового регулювання. Поняття «орган виконавчої влади» є похідним від ширшого поняття «державний орган». У цьому розумінні орган виконавчої влади є окремим видом державних органів. На них поширюються всі загальні риси поняття державних органів. Це означає, що кожний окремий орган виконавчої влади:

• створюється з метою безпосереднього здійснення конкретного виду державної діяльності;
• виконує діяльність, що характеризується чітко визначеною державою спрямованістю, цілями, завданнями та функціями, певним обсягом компетенції (прав і обов’язків);
• реалізовує свою діяльність з допомогою визначених державою методів і форм;
• має певну організаційно-правову форму, внутрішню структуру і зовнішні зв’язки.

Крім цього органи виконавчої влади мають і певні  особливі ознаки, зумовлені їх належністю до відносно самостійної частини  державного механізму (апарату) – системи органів виконавчої влади. Ця система має досить поширену назву – «апарат державного управління» [3, с. 200].

До особливих ознак  органів виконавчої влади слід віднести:

1. органи виконавчої влади є організаційно оформленими колективами;
2. вони є основними носіями виконавчої влади в державі;
3. статус цих органів, їх структура і діяльність регламентовані нормативно-правовим шляхом;
4. наділені державно-владними повноваженнями;
5. здійснюють державні функції та реалізують публічний інтерес;
6. вони об’єднані єдиним керівництвом та підпорядкуванням, внаслідок чого діють узгоджено і цілеспрямовано;
7. ними здійснюється специфічний вид державної діяльності, яка за своїм юридичним змістом є виконавчо-розпорядчою [1, c. 7].

До особового складу органів виконавчої влади входять державні службовці, тобто працівники, які перебувають на державній службі та обіймають певні посади в органах виконавчої влади. Ці працівники в кожному органі становлять певне організаційне утворення, яке прийнято називати апаратом органу. Головним призначенням такого апарату є створення всіх необхідних умов для ефективної реалізації органом наданих йому основних функцій та повноважень.

Отже, орган виконавчої влади – це організаційно самостійний  елемент державного апарату, який наділений чітко окресленим обсягом повноважень (компетенцією) відповідно до покладений на нього завдань і функцій, складається із структурних підрозділів і посад, що обіймають державні службовці і віднесений Конституцією і законами України до системи органів виконавчої влади[3, c. 202].

Для кожного органу виконавчої влади характерна насамперед організаційна  відокремленість від інших елементів  апарату державного управління. Водночас другою найважливішою характеристикою є функціональна відокремленість, яка характеризує різні аспекти компетенції та фактичної діяльності цих органів. Саме ці ознаки є ключовими при виділенні окремих видів органів виконавчої влади.  

2. Класифікація органів виконавчої влади

Класифікація видів  органів виконавчої влади можлива  за різними критеріями. Зокрема ці органи поділяються на види залежно від:

• характеру компетенції (або змісту функцій) – на органи загальної, галузевої, функціональної або змішаної компетенції;
• сфери дії – на органи управління економікою, соціально-культурним розвитком, в адміністративно-політичній сфері;
• способів прийняття владних рішень – на колегіальні та єдиноначальні і т.п.

Найважливіше значення має класифікація видів органів виконавчої влади в Конституції України. Вона виділяє за критерієм організаційно-правового рівня такі види:

1. вищий орган у системі органів виконавчої влади – Кабінет Міністрів України;
2. центральні органи виконавчої влади (ЦОВВ) – міністерства, комітети, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом;
3. місцеві органи виконавчої влади.

Для адекватного бачення проблем організації виконавчої влади істотне значення має чітке визначення її найвищої структурної ланки, яка має виконувати в системі відповідних органів роль керуючого центру.

Встановлена Конституцією України республіканська форма  державного правління змішаного,напівпрезидентського, типу закономірно пов’язана з так званим дуалізмом виконавчої влади. Він означає, що повноваження вищого суб’єкта виконавчої влади певним чином поділені між Президентом України і Кабінетом Міністрів.

Згідно ч.1 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади [8, c. 112]. Це положення означає, що Кабінет Міністрів – як уряд – очолює систему органів виконавчої влади. Відтак усі інші органи виконавчої влади підпорядковані й підзвітні Кабінету Міністрів України.

Статус Кабінету Міністрів  України як вищого серед органів  виконавчої влади підтверджується  також п.9 ч.1 ст.116 Конституції, згідно з яким Кабінет Міністрів України  спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.

До складу Кабінету Міністрів  входять: Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри та міністри.

Кабінет Міністрів України  є колегіальним органом, здійснює виконавчу  владу як безпосередньо, так і через центральні та місцеві органи виконавчої влади. Його правовий статус визначений Конституцією України, Законом України «Про Кабінет Міністрів України» від 21 грудня 2006 року [16].

Щодо повноважень Кабінету Міністрів України, то вони охоплюють  різні сфери державного управління, а діяльність цього органу пов’язана, насамперед, з оперативним управлінням, яке здійснюється не лише в правовій формі, а й, наприклад, в організаційній.

Діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується  на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості.

Центральну групу повноважень  Кабінету Міністрів становлять повноваження у бюджетно-фінансовій сфері та у  сфері державного програмування розвитку України. Кабінет Міністрів забезпечує проведення фінансової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці і зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування. Він розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає парламенту України звіт про його виконання; розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного і культурного розвитку України.

Багатосторонніми є  повноваження Кабінету Міністрів також  у майновій сфері. Він, зокрема, забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності, здійснює управління об’єктами державної власності тощо.

Кабінет Міністрів здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи.

Здійснюючи свої функції  і повноваження, Кабінет Міністрів  видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України  підписує Прем’єр-міністр.

Кабінет Міністрів складає  повноваження перед новообраним  парламентом. Прем’єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити про свою відставку. Відставка Прем’єр-міністра України має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. Прийняття Верховною Радою резолюції недовіри Кабінету Міністрів України також має наслідком відставку Кабінету Міністрів України [16].

 Центральними органами виконавчої влади є органи, які безпосередньо підпорядковані Кабінету Міністрів України.

З прийняття Указів Президента України від 15 грудня 1999 року «Про систему центральних органів виконавчої влади» №1572 [19] і «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» № 1573 [15] до центральних органів виконавчої влади було віднесено: міністерства, державні комітети (державні служби) і центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Провідне місце серед  центральних органів посідають  міністерства  України. Їх очолюють міністри, які входять до складу Кабінету Міністрів. Міністерства є  єдиноначальними органами, тобто  адміністративно-правовий статус міністерства уособлюється посадою міністра. Вони здійснюють керівництво дорученими ним сферами управління.  Міністерства утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України.

 У міністерствах  є колегії – дорадчі органи, до яких входять: заступник міністра, керівники основних підрозділів міністерств, спеціалісти та вчені. На засіданнях колегії обговорюються основні питання діяльності міністерства. Рішення колегії проводиться в життя наказом міністра, який її очолює.

Основною правовою формою діяльності міністерств є накази, розпорядження, інструкції, положення, вказівки міністра.

Державні комітети (державні служби) – це центральні органи виконавчої влади, які на відміну від міністерств, безпосередньо не формуючи урядову політику, здійснюють міжгалузеве управління у певній сфері. В окремих випадках державні комітети здійснюють галузеве управління (наприклад, Державний комітет України по стандартизації, метрології, сертифікації; Державний комітет України у справах захисту споживачів та інші). Державні комітети утворюються Кабінетом Міністрів України. Кожен з таких комітетів очолює голова, який має заступників. В окремих комітетах утворюються колегії, науково-технічні, експертні ради.

Державні комітети –  органи єдиноначальні. У межах своєї компетенції вони можуть видавати загальнообов’язкові нормативно-правові акти.

Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом –  це відносно новий вид ЦОВВ, утворений  згідно з Концепцією адміністративної реформи в Україні. Їх особливість полягає в тому, що вони мають визначені Конституцією та законодавством України специфічні завдання та повноваження; щодо них може встановлюватися спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників, вирішення інших питань [3, c. 220] ( Антимонопольний комітет, Національна комісія регулювання електроенергетики, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Служба безпеки України та ін.).

Виконавчу владу на місцевому  територіальному рівні, тобто в областях, районах, АР Крим, у містах Києві та Севастополі, здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а також територіальні органи центральних органів виконавчої влади.

Відповідно до ч.4 ст.118 Конституції України та ст.8 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України [18]. Склад державної адміністрації формується її головою. При здійсненні своїх повноважень вони відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. Місцеві державні адміністрації також підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами.

Місцеві державні адміністрації  є єдиноначальними органами виконавчої влади загальної компетенції.

Саме через місцеві  державні адміністрації здійснюється принцип поєднання централізації і децентралізації у здійснення державної влади, покладений в основу територіального устрою України [4, c. 109].

Найважливішими функціями  і повноваженнями місцевих державних  адміністрацій є забезпечення: виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади; законності і правопорядку; додержання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного і культурного розвитку, програм охорони довкілля та інших програм; підготовки та виконання відповідних обласних і районних бюджетів, звітів про виконання відповідних бюджетів та програм; взаємодії з органами місцевого самоврядування; реалізації інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень [6, c. 211].

Керівники місцевих органів  виконавчої влади не мають права  суміщати свою службову діяльність з  іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.

Отже, відносна самостійність виконавчої влади безпосередньо виявляється у функціях, які покладено на суб’єктів виконавчої діяльності.

Аналіз повноважень  суб’єктів виконавчої влади дає  змогу виділити такі основні їх функції: соціально-політичну, правозастосовну, правоохоронну, координації, державного регулювання, контролю і нагляду.

2. Особливості здійснення виконавчої влади в місті Києві
1. Органи, що здійснюють виконавчу владу в місті Києві

Як зазначалося в  минулому розділі, відповідно до ст. 118 Конституції України, виконавчу  владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Цей момент підкріплюється ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», де зазначається, що виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Зокрема, діяльність цих органів в місті Києві регламентується Законами України «Про столицю України – місто-герой Київ» від 15 січня 1999 р. [20], «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. [17], «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 р. [18], «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 6 квітня 2004 р. [14] та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, органами, що здійснюють виконавчу  владу в місті Києві є Київська міська державна адміністрація (далі КМДА) та районні в місті Києві державні адміністрації.

 Київська міська державна адміністрація – це місцевий орган виконавчої влади в місті Києві.

Попередниками міської  адміністрації в управлінні містом були Магістрат       (XV ст. – 1834 р.), міська управа як виконавчий орган Міської думи (1834 – 1919 рр.), виконавчий комітет Київської міської ради (1919 – 1941, 1943 – 1992, 1994 – 1995 рр.). У 1992 році введено інститут Представника Президента України в областях, районах, містах Києві і Севастополі, а також районах цих міст. Одночасно були створені місцеві адміністрації на які було покладено функції виконавчого органу відповідних рад. Місцеву адміністрації очолював Представник Президента у відповідній адміністративній одиниці. У 1994 – 1995 роках інститут Представника Президента був скасований і відновлено діяльність виконавчих комітетів. Конституційним договором між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України від 8 червня 1995 року, що передував ухваленню Конституції України 1996 року, поновлено діяльність місцевих адміністрацій, які відтоді очолює голова місцевої адміністрації, який призначається Президентом України [12].

Відповідно до Закону «Про столицю України – місто-герой Київ» [20] відбулися зміни у статусі місцевих адміністрацій. Якщо у період з 1992 по 1999 рік Президент на свій розсуд визначав кому очолювати міську виконавчу владу, то з 1999 року Президент України призначає на посаду голови Київської міської державної адміністрації Київського міського голову, обраного киянами. Аналогічна процедура передбачена і для міських районів. Районну в місті Києві адміністрацію очолює голова відповідної ради, обраний депутатами цієї ради.

За роки незалежності України керівництво Київської  міської державної адміністрації змінювалося шість разів:

1. 20 березня 1992 – 12 квітня 1993 – І.М.Салій (Представник Президента України в м.Києві);
2. 29 квітня 1993 – 10 липня 1994 – Л.Г.Косаківський (Представник Президента України в м.Києві);
3. у 1994 – 1995 роки – функції адміністрації виконував виконком міської ради, який очолював голова міської ради;
4. 10 липня 1995 – 19 липня 1996 – Л.Г.Косаківський (з липня 1994 по червень 1997 – голова Київської міської ради, у 1995 – 1996 – голова КМДА)
5. 8 серпня 1996 – 20 квітня 2006 – О.О.Омельченко (у 1996 – 1999 рр. – голова КМДА, у 1998 – 1999 рр. – голова Київської міської ради, у 1999 – 2006 рр. – Київський міський голова, голова КМДА)
6. з 20 квітня 2006 – Л.М.Черновецький (Київський міський голова, голова КМДА) [13, c. 31].

Київська міська державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території міста Києва, а також реалізує повноваження делеговані їй Київською міською радою.

Відповідно до Рішення  Конституційного Суду України у  справі про особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в районах міста Києва від 13 жовтня 2005 року, Київську міську державну адміністрацію має  очолювати  лише  особа,  обрана Київським  міським головою,  яка Президентом України призначається головою Київської міської державної адміністрації.

На загальноміському рівні і на рівні районів у місті Києві чинне законодавство передбачає єдиний організаційний порядок формування державних адміністрацій, які здійснюють функції у сфері виконавчої влади і місцевого самоврядування, оскільки є одночасно місцевими органами виконавчої влади і виконавчими органами відповідних районних у місті Києві рад та Київської міської ради.

Враховуючи наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що районну в місті Києві  державну адміністрацію має очолювати лише особа,  обрана головою районної в місті Києві ради, яка Президентом України призначається головою районної в місті Києві державної адміністрації [2, c. 30-35].

Київська міська державна адміністрація та районні в місті Києві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними радами (частина друга статті 6 Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ»).

Київська міська державна адміністрація та районні в місті Києві державні адміністрації в межах відповідно міста Києва та його районів забезпечують:

• виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня;
• законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян;
• виконання державний і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин – також програм їх соціально-культурного розвитку;
• підготовку та виконання відповідних бюджетів;
• звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;
• взаємодію з органами місцевого самоврядування;
• реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідною радою повноважень.