Особливості здійснення виконавчої влади в Україні

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………….......3-4

Розділ 1. Поняття виконавчої влади та її ознаки

1.1 Сутність поняття «виконавча влада»……………………………........5-8

1.2 Ознаки виконавчої влади……………………………………………..8-11

1.3 Функції виконавчої  влади…………………………………………...11-12

Розділ 2. Кабінет Міністрів України – вищий орган у системі органів виконавчої влади   

2.1 Склад Кабінету Міністрів України…………………………………13-20

2.2  Повноваження і  функції Кабінету Міністрів України……………20-28

Розділ 3. Особливості здійснення виконавчої влади в Україні………29-33

Висновок…………………………….…………………………………...34-35      Список використаної літератури……………………………………………36-37 

ВСТУП

Актуальність теми полягає у тому, щоб з’ясувати місце виконавчої влади в Україні. Важливим завданням є становлення такої системи органів виконавчої влади , яка б забезпечувала підвищення ефективності державного управління та якості управлінських послуг.

Виконавча влада грає важливу роль серед органів державної влади, здійснює функцію державного управління  економічним, соціально-культурним і соціально-політичним будівництвом.

Виконавча влада виконує також контрольну, правоохоронну та координуючу функції. В умовах багатоукладності сфери у все більше зростає значення координуючої діяльності виконавчої влади, яка носить переважно коригуючий, реєстраційний, наглядовий і правоохоронний характер.

Виконавча влада є самостійною  і незалежною гілкою влади, але при  виконанні своїх функцій тісно  взаємодіє із законодавчою і судовою  гілками влади. На відміну від законодавчих і судових органів, які можуть функціонувати періодично, виконавча влада діє постійно, і її функціонування не може припинитися ні на один день.

Виконавча влада в Україні представляє  собою цілісний комплекс державних  органів, які здійснюють владно-політичні  та владно-адміністративні функції  на центральному та місцевому рівнях, мають загальну галузеву і локальну компетенцію. У систему виконавчої влади входять: Кабінет Міністрів України, міністерства, державні служби та агентства, інспекції, місцеві державні адміністрації.  

Вищим органом у системі органів  виконавчої влади є Кабінет Міністрів України.

Структура. Курсова робота складається зі змісту,  вступу, першого, другого та третього розділу, висновку та списку використаної літератури.

Об’єктом дослідження виступила сукупність правовідносин, пов’язаних з організацією та здійсненням виконавчої влади в Україні.

Предметом дослідження є виконавча влада та її функції.

Метою курсової роботи – виділити основні структурні ланки виконавчої влади, з’ясувати основні функції та повноваження Кабінету Міністрів України.

Досягнення мети передбачає реалізацію таких завдань:

– розкрити поняття та охарактеризувати систему органів виконавчої влади  в Україні;

– окреслити повноваження Кабінету Міністрів України;

– визначити склад та порядок формування Кабінету Міністрів України;

Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено загальнотеоретичні принципи та підходи до вивчення обраного предмета дослідження. З цією метою використано низку загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, зокрема – формально-логічний метод, історичний метод, порівняльно-правовий метод, структурно-функціональний метод, системний метод.

 

 

 

РОЗДІЛ  1. Поняття виконавчої влади та її ознаки

1.1.Сутність поняття  «виконавча влади»

Відповідно до ч.1 ст. 6 Конституції України державна  влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову1. Вперше термін «виконавча влада» будо вжито у Конституції США 1787р.2 Виконавча влада – це сукупність повноважень з безпосереднього управління суспільством3. На відміну від законодавчої влади, що має первинний характер, виконавча влада має за своєю сутністю вторинний (похідний), підзаконний характер. Всі дії та акти виконавчих органів мають ґрунтуватися на законі, не повинні йому суперечити, направленні на виконання закону.

Н.Г. Горшкова під виконавчою владою розуміє  самостійну та незалежну гілку державної  влади, яка має універсальний, предметний та організуючий характер і яка виражена системою державних органів виконавчої влади, наділених державно­владними повноваженнями, головне призначення котрої полягає у виконанні законів та їх реалізації певними методами, передбаченими законодавством4. На думку І.А. Полянського, виконавча влада – це державна влада, що передбачає наявність особливих ланок державного апарату, діяльність яких спрямована на реалізацію загальних норм, установлених суб’єктами законодавчої представницької) влади з метою регулювання різних сторін суспільного життя5. Виконавчу владу визначають також як одну з трьох гілок державної влади, що організовує і спрямовує внутрішню та зовнішню діяльність держави, забезпечує здійснення втіленої в законах волі суспільства, охорону прав і свобод людини6. І.Л. Бачило розуміє виконавчу владу як гілку державної влади, що виражена системою органів, які здійснюють державне управління справами суспільства, забезпечуючи його розвиток на основі законодавства та самостійної реалізації державно-владних повноважень виконавчо-розпорядчого характеру7.

Зокрема, О.В. Хоменко вважає, що термін «виконавча влада», що набув широкого розповсюдження в конституційному праві, є не найточнішим, бо він повністю не відображує її важливої ролі, адже ця роль зовсім не обмежується лише виконанням законів, що приймаються парламентом8.

Зміст діяльності виконавчої влади – управління, що включає:

  1. виконавчу діяльність – здійснення рішень, які прийняті органами законодавчої влади;
  2. розпорядчу діяльність – здійснення управління шляхом видання підзаконних актів і виконання організаційних дій.

Також, виконавчі органи влади здійснюють адміністративний контроль. Наприклад, міністерства і відомства проводять  перевірки , ревізії з метою проконтролювати діяльність нижчестоящих органів і установ. 

Виконавча влада – це одна з  гілок державної влади, основним  призначенням якої є організація  виконання законів та інших нормативно-правових актів, реалізація внутрішньої та зовнішньої політики держави, охорона прав і  свобод людини і громадянина, що здійснюється через побудовану на принципі вертикальної підпорядкованості систему спеціально створюваних і наділених відповідною  компетенцією органів9.

Виконавча влада за своєю сутністю повністю відповідає всім ознакам державної влади, і її відмінність від інших видів державної влади зумовлена тим, кому саме державна влада дістається – органам виконавчої влади, законодавчої чи судової10.

Отже, виконавча влада є одним  із центрів політичної влади; вона є  підзаконною, тобто спрямованою  на виконання законів та інших  актів законодавства, визначених конституцією держави;  універсальною за обсягом  повноважень з точки зору предметів  відання; побудована на принципі вертикальної підпорядкованості; характеризується безперервністю діяльності.

Для розуміння сутності виконавчої влади необхідно визначити її співвідношення із поняттям «державне управління». Державне управління – це певний вид діяльності органів держави, що має виконавчий  і розпорядчий характер і полягає в організуючому впливі на суспільні відносини в економічній, соціально-культурній  та адміністративно-політичній сферах шляхом застосування державно-владних повноважень. Державне управління – це більш широке поняття ніж виконавча влада, оскільки державне управління здійснюється не тільки у межах виконавчої влади, а й у внутрішньо-організаційній діяльності органів інших гілок державної влади, на рівні державних підприємств, установ і організацій11.

Тривала і багато в чому схоластична  наукова дискусія щодо визнання за органами виконавчої влади в Україні  правового статусу «органів державного управління» чи «органів державної  влади» нині втрачає свою актуальність, оскільки, в сучасних політичних реаліях Кабінет Міністрів України і центральні та місцеві органи виконавчої влади стають насамперед політичними органами державної виконавчої влади12.

Носієм виконавчої влади у масштабах  усієї країни є уряд. Назва уряду  встановлюється конституцією і законодавством. Уряд має офіційну назву – Рада чи Кабінет Міністрів. Наприклад, у Швейцарії – це Федеративна Рада, в Італії – Рада Міністрів, у Японії – Кабінет. Очолює уряд його голова. Як правило, це прем’єр–міністр (наприклад , у Франції ) або голова Ради Міністрів (Італія), канцлер (Німеччина), державний міністр (Норвегія).

В Україні вищим органом виконавчої влади є Кабінет Міністрів  України, який очолює прем’єр-міністр.  

Отже, сутність виконавчої влади зводиться до здійснення в державі організованого примусу; вона не єдина, на кого покладений обов’язок виконання законів, але тільки вона може використовувати силу для забезпечення цього виконання13. 

1.2. Ознаки виконавчої влади

  1. виявляється через соціальне управління;
  2. являє собою особливий вид відносин між членами суспільства, їх  об’єднаннями;
  3. забезпечує прояв і домінування єдиної волі, здатної організовувати (об' єднувати і спрямовувати) вольові зусилля різних осіб з метою задоволення колективних потреб;
  4. здійснюється за допомогою механізму, що складається з таких прийомів і засобів впливу, як переконання, примус, стимулювання, норми поведінки.

В.К. Колпаков визначає такі ознаки виконавчої влади:

  1. відносна самостійність у системі єдиної державної влади;
  2. організаційний характер впливу на суспільні відносини;
  3. організаційна оформленість її носіїв (суб'єктів), тобто вона має конкретне суб'єктивне визначення й уособлюється в діяльності спеціальних структур, наділених державою відповідною компетенцією;
  4. системність суб'єктів (їх сукупність) характеризується функціональною взаємозалежністю, організаційно-ієрархічною і юридичною підвладністю;

5. системність суб'єктів (їх сукупність) характеризується функціональною взаємозалежністю, організаційно-ієрархічною і юридичною підвладністю;

6. професіоналізм, тобто ця влада здійснюється спеціально утвореними і підготовленими суб'єктами;

7. універсальність існування в часі та просторі, тобто виконавча влада здійснюється безперервно й на всій території держави;

8.  вторинність і підвладність законодавчій владі.

 Узявши за основу, запропоновану Д.М. Бахрахом, систему ознак адміністративної влади, український науковець С.П. Кисіль до визначальних ознак виконавчої влади зараховує:

1. Організуючий характер виконавчої влади. При цьому він пояснює, що якщо державна влада в цілому стосовно суспільства виступає як основний інститут соціального управління, то виконавчу владу можна охарактеризувати як основний інститут державного управління. На його думку, організаційний аспект виконавчої влади виявляється в усіх сферах суспільних відносин та зв'язків, на які впливає державне управління: економічній, політичній, соціальній, культурній, національній, охоронній тощо. Виконавча влада безпосередньо організовує внутрішній правопорядок, оборону, суспільну і державну безпеку, здійснює організаційні, координаційні та контрольні функції стосовно найрізноманітніших явищ суспільного життя.

2. Постійність (безперервність) дії виконавчої влади. Тобто виконавча влада, відповідаючи вимогам динамічного розвитку суспільних процесів, діє постійно і цілеспрямовано, перебуваючи у постійній взаємодії з ними, стикається з новими суспільними явищами.

3.Прерогативний характер виконавчої влади. Поява нових, не урегульованих чинним законодавством суспільних відносин, викликає необхідність їх негайної регламентації органами виконавчої влади.

4. Універсальний характер виконавчої влади. Виконавча влада здійснюється на території держави всюди, де проживають люди, де виникають суспільні відносини. Межі виконавчої влади збігаються з кордонами держави. Універсальність виконавчої влади виявляється і в здійсненні правотворчості шляхом прийняття різних підзаконних нормативних актів, які уточнюють, деталізують, застосовують закон до конкретних суспільних відносин та в юрисдикційній діяльності - у вигляді застосування уповноваженими на це органами (посадовими особами) адміністративних чи дисциплінарних стягнень.

5. Предметний характер виконавчої влади. Тобто наявність у розпорядженні виконавчої влади значних ресурсів: правових, інформаційних, економічних, технічних, ідеологічних, що забезпечують реальність організаційно-управлінського впливу на суспільні процеси. У безпосередньому розпорядженні виконавчої влади перебувають збройні сили, міліція, установи виконання покарань, що надає суб'єктам виконавчої влади можливість використовувати наявні у них фактичні та правові можливості здійснення адміністративного примусу.

6. Наявність ієрархічно побудованого, чітко структурованого апарату виконавчої влади.

Професор Ю.П. Битяк вказує на такі ознаки виконавчої влади: сноска

  1. є відносно самостійною гілкою єдиної державної влади в Україні - атрибутом державно-владного механізму, побудованого на засадах поділу влади;
  2. є самостійною лише у зв'язку з практичною реалізацією Конституції, законів України;
  3. вона має державно-правову природу, наділена владними повноваженнями, що виявляється в її можливостях впливати на поведінку і діяльність людей, їх об'єднань;
  4. здійснюється на засадах поділу влади на гілки не на всіх рівнях, а лише на вищому, оскільки на місцевому рівні відсутні законодавчі органи: на рівні району в місті є судові органи, водночас відсутні органи виконавчої влади (державного характеру), крім Києва та Севастополя, немає їх і на рівні села, селища, міста (управління на цьому рівні здійснюється органами місцевого самоврядування);
  5. виконавча влада не може ототожнюватися з виконавчою діяльністю, оскільки така діяльність є формою реалізації виконавчої влади, видом державної діяльності відповідної компетенції та функціональної спрямованості;
  6. виконавча влада здійснюється системою спеціально створених суб'єктів - органами виконавчої влади різних рівнів, які наділені виконавчою компетенцією, що не властиве органам законодавчої та судової влади14.

1.3 Функції виконавчої  влади

Філософський словник зазначає, що функція (від лат. functio – виконання, звершення) – спосіб діяння речі або  елемента системи, спрямований на досягнення певного ефекту. Функція є однією з істотних характеристик певних об’єктів, а метод функціонального  дослідження поряд із структурним, казуальним та ін. відіграє важливу  роль у науковому пізнанні15.

Головна мета виконавчої влади зумовлена  її соціальним призначенням і особливим  становищем в системі розподілу  влад - якісне виконання завдань  і функцій державного управління. Таким чином, функції виконавчої влади визначаються цілями і функціями  державного управління, Ю.М. Старілов зазначає, що сутність функцій виконавчої влади  виявляється при аналізі її результатів, які досягаються в процесі  здійснення цієї влади. Цей підхід дає  змогу виділити такі основні функції  сучасної виконавчої влади:

- виконавча (правозастосувальна) функція,  тобто функція виконання законів;

- правозахисна функція;

- соціально-економічна функція, тобто створення умов для розвитку господарського будівництва, соціально-культурного й адміністративно-політичного управління. Ще цю функцію можна назвати забезпечувальною, оскільки вона спрямована на забезпечення добробуту населення;

- функція забезпечення законності  і дотримання конституційного  порядку в державі;

- регулятивна функція, в рамках  якої здійснюється: керівництво,  контроль, координація, планування, облік, прогнозування в державі;

- нормотворча функція, в рамках  якої органи виконавчої влади  здійснюють прийняття підзаконних  нормативних актів;

- охоронна (юрисдикційна) функція  означає, що органи виконавчої  влади наділені повноваженнями  щодо застосування до юридичних  та фізичних осіб державного  примусу.

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Кабінет Міністрів України – вищий орган у системі органів виконавчої влади

2.1.Склад Кабінету Міністрів України

Кабінет Міністрів  України – є вищим органом  у системі органів виконавчої влади згідно зі ст. 113 Основного  Закону України.

Конституційно-правовий статус Кабінету Міністрів України  визначений в розділі VI Основного закону держави.16

Кабінет Міністрів  України відповідальний перед Президентом  України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених статтями 85, 87 Конституції України.

Визначення Кабінету Міністрів як вищого органу виконавчої влади відображає його роль і місце  не лише у системі органів виконавчої влади, а й у системі державної  влади України в цілому і характеризує його діяльність як органу, який здійснює виконання законів Верховної  Ради України та нормативних актів  Президента України17.

Кабінет Міністрів  України у своїй діяльності керується  Конституцією України, законами України, а також актами Президента України. Організація, повноваження і порядок  діяльності Кабінету Міністрів  України  визначаються Конституцією України  та законами України.

Кабінет Міністрів  України відповідно до Конституції  України, Закону України «Про Кабінет  Міністрів України» та актів Президента України затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок  засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень.

До складу Кабінету Міністрів України входять Прем’єр-міністр  України, Перший віце-прем’єр-міністр  України, три віце-прем’єр-міністри та міністри України18.

 Посадовий  склад (кількість та перелік  посад) новосформованого Кабінету  Міністрів України визначаються  Президентом України за поданням  Прем’єр-міністра України одночасно  з призначенням персонального  складу Кабінету Міністрів України.  Формування Уряду України здійснюється  за реально позапарламентським  способом, окрім призначення Прем’єр-міністра, що відбувається за участі  парламенту.

Особа,  призначена  на  посаду  члена  Кабінету  Міністрів  
України,  у день свого призначення перед вступом на посаду складає  
на пленарному засіданні Верховної Ради України таку присягу:

     "Усвідомлюючи  високу    відповідальність    члена    Кабінету  
Міністрів України,  урочисто  присягаю  на  вірність  Українському  
народові. Зобов'язуюся     додержуватися    Конституції    України 
та законів України, зміцнювати суверенітет і  
незалежність   України,  обстоювати  права  і  свободи  людини  та  
громадянина,  дбати  про  добробут  Українського  народу,   сталий  
демократичний розвиток суспільства"19.

Парламентський  спосіб формування уряду, коли уряд утворюється  за результатами парламентських виборів.

Позапарламентський  спосіб формування уряду, в його межах  виділяють два різновиди:

1. реально позапарламентський, за якого уряд не потребує довіри парламенту і формується незалежно від нього.

2. формально позапарламентський, за якого уряд парламентом не призначається, але потребує його довіри20.

Посади членів Кабінету Міністрів України належать до політичних посад, на які не поширюються  трудове законодавство та законодавство  про державну службу.

Статус членів Кабінету Міністрів України визначається Конституцією України та законами України.

Членами Кабінету Міністрів України можуть бути громадяни  України, які мають право голосу, вищу освіту та володіють державною  мовою. Не можуть бути призначені на посади членів Кабінету Міністрів України  особи , які мають судимість, не погашену і не зняту у встановленому  законом порядку.

На членів Кабінету Міністрів  України поширюються норми законодавства  про боротьбу з корупцією (ст. 6 Закону України "Про Кабінет Міністрів України").

Члени Кабінету Міністрів не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою  роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має  на меті одержання прибутку. У разі виникнення обставин, які порушують  вимоги щодо несумісності посади члена  Кабінету Міністрів України з  іншими видами діяльності, такий член Кабінету Міністрів України у  двадцятиденний строк з дня виникнення цих обставин припиняє таку діяльність або подає особисту заяву про  відставку.

У разі внесення на розгляд Президенту України подання  щодо призначення на посаду члена  Кабінету Міністрів України особи, яка є народним депутатом України, до подання додається особиста заява  народного депутата України про  дострокове припинення ним депутатських повноважень народного депутата України. Питання про дострокове припинення повноважень народного  депутата України розглядається  невідкладно Верховною Радою  України на її першому ж пленарному засіданні після призначення  його членом Кабінету Міністрів України.

Прем’єр-міністр  України призначається на посаду Президентом України за згодою більш  ніж половини від конституційного  складу Верховної Ради України21.

Президент України  після прийняття рішення про  відставку Кабінету Міністрів України  або про припинення повноважень  Прем’єр-міністра України вносять  до Верховної Ради України письмове подання про надання згоди  на призначення на посаду Прем’єр-міністра України.

Президент України подає  до Верховної Ради України письмове  
подання   про   надання   згоди   на   призначення    на    посаду  
Прем'єр-міністра України, до якого додаються:

     1) відомості про громадянство;

     2) відомості  про освіту;

     3) відомості  про трудову діяльність і автобіографія; 

     4) декларація  про  майно,  доходи,  витрати  і зобов’язання  
фінансового  характеру  за  минулий  рік за формою і в порядку, що  
встановлені  Законом  України  "Про  засади запобігання і протидії  
корупції";

5) відомості про перебування  у  складі  керівного  органу  чи  
наглядової  ради  підприємства  або  організації,  що  має на меті  
одержання прибутку;

     6) відомості про судимість кандидата.

Усі відомості  подаються  державною   мовою   і   власноручно  
підписуються кандидатом на посаду Прем'єр-міністра України22.

Верховна Рада України розглядає подання Президента України про надання згоди  на призначення на посаду Прем’єр-міністра України не пізніше ніж у п’ятиденний  строк з дня внесення такого подання  до Верховної Ради України.

Кандидат на посаду Прем’єр-міністра України за пропозицією  депутатських фракцій до розгляду питання  на пленарному засіданні Верховної  Ради України зустрічається з  депутатськими фракціями та відповідає на їхні запитання.

Під час розгляду питання про надання згоди  на призначення Прем’єр-міністра України  у пленарному засіданні Верховної  Ради України бере участь Президент  України.

Голосування у  Верховній Раді України щодо надання  згоди на призначення Прем’єр-міністра України проводяться у поіменному режимі. Рішення про надання згоди  на призначення Прем’єр-міністра України  приймається у формі постанови  Верховної Ради України.

Постанова Верховної  Ради України про надання згоди  на призначення Прем’єр-міністра України  невідкладно направляється Президенту України.

У разі ненадання  згоди Верховною Радою України  на призначення Прем’єр-міністра України  Президент України вносить на розгляд Верховної Ради України  подання про надання згоди  на призначення на зазначену посаду в порядку, встановленому вище.

Слід зауважити, що ні Конституція України, ні чинний Закон України «Про Кабінет Міністрів  України» не містять механізмів розв’язання  ситуацій, за яких глава держави  та парламентська більшість, що має  дати згоду на призначення Прем’єр-міністра України, є представниками різних політичних сил та не знаходять консенсусу із цього питання. У законодавстві  слід визначити, скільки разів парламент  може відхилити запропоновану Президентом  України кандидатуру Прем’єр-міністра, які правові наслідки такого відхилення можуть настати для парламенту та глави держави, чи може Президент  України повторно вносити одну й  ту саму кандидатуру на посаду Прем’єр-міністра України, якщо вона вже відхилялася  парламентом при формуванні відповідного Уряду.

Згідно із Законом  України «Про Кабінет Міністрів  України» особа, призначена Прем’єр-міністром  України, набуває повноважень за цією посадою з моменту видання  Указу Президента України про  призначення цієї особи Прем’єр-міністром  України. 

Члени Кабінету Міністрів України, крім Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України  і Міністра закордонних справ  України, призначаються на посаду Верховною  Радою України за поданням Прем'єр-міністра України23.

При формуванні нового складу Кабінету Міністрів України  новопризначений Прем’єр-міністр  України вносить Президенту України  подання про призначення членів Кабінету Міністрів України відповідно до вимог Конституції України  та Закону України «Про Кабінет Міністрів  України».

Зазначене подання  Прем’єр-міністра України стосовно персонального складу Кабінету Міністрів  України може вноситися єдиним списком. Подання також можуть вноситися  окремо на кожну посаду члена Кабінету Міністрів України.

На кожну посаду члена Кабінету Міністрів України  Прем’єр-міністром України вноситься  одна кандидатура. Подання про призначення  членів Кабінету Міністрів України  щодо кандидатів на відповідні посади вносяться разом з переліком  відомостей, аналогічним тим, які  подаються при наданні згоди  парламентом на призначення на посаду Прем’єр-міністра України.

Особливості здійснення виконавчої влади в Україні 📙 Курсовая → 🆔 168897

Особливості здійснення виконавчої влади в Україні 📙 Курсовая → 🆔 168897

Особливості здійснення виконавчої влади в Україні